Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №463/6705/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Суд: Личаківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб

Дата: 25 червня 2026 р.

Справа: №463/6705/25

Суддя: Стрепко Н. Л.

Справа № 463/6705/25

Провадження № 2/463/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у розмірі 400000 гривень та судовий збір в розмірі 4000 гривень.

Позов мотивує тим, що він є потерпілим у кримінальному провадженні щодо його викрадення, яке відбулося за участю групи осіб, серед яких був і ОСОБА_3 . Вказує, що 31 березня 2021 року Личаківським районним судом м. Львова винесено вирок у кримінальній справі №463/2919/21, яким встановлено, що ОСОБА_3 у складі організованої групи осіб, діючи умисно та з корисливих мотивів, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України - вимагання, поєднане з насильством та погрозами, вчинене у складі організованої злочинної групи. Позивач зазначає, що протягом тривалого часу він зазнавав психологічного тиску, погроз, стеження та залякування з боку відповідача та інших осіб, що спричинило глибокі моральні страждання, постійне відчуття страху за себе та свою сім`ю, погіршення психоемоційного стану. Стверджує, що наслідки вчиненого злочину негативно вплинули на його особисте життя, роботу та стосунки у родині, він неодноразово звертався по психологічну допомогу, втратив відчуття безпеки, що триває й досі. Вказує, що відповідач був єдиним із обвинувачуваних, хто уклав угоду з прокурором, та вважає, що після затвердження цієї угоди судом він фактично був звільнений від покарання. Зазначає, що як потерпілий, він розраховував на свідчення відповідача у суді проти інших обвинувачених, оскільки він визнав свою вину та підтвердив обставини злочину, проте коли останній мав з`явитися до суду як свідок його адвокат заявив, що матеріали щодо нього є засекреченими, а його свідчення недопустимі через недопустимість доказів. Відтак вважає, що він був позбавлений можливості отримати від відповідача свідчення, які мали суттєве значення для встановлення істини у справі. Крім того вказує, що інші обвинувачені у цьому провадженні, які проходили судовий розгляд у загальному порядку та не укладали жодних угод, визнали свою відповідальність і добровільно сплатили йому як потерпілому моральну шкоду у розмірі 40000 доларів США, відповідач попри визнання вини та фактичне уникнення покарання не сплатив йому жодної суми, не звертався з вибаченнями чи іншими діями на знак каяття. На думку позивача така вибіркова та ухильна поведінка свідчить про небажання відповідача відновити справедливість. З огляду на вказане позивач вважає обґрунтованим подання цього цивільного позову з вимогою стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400000 гривень.

Матеріали позову були подані до Личаківського районного суду м. Львова 21 липня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 8 серпня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

11 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду пояснювальну записку щодо усунення недоліків позовної заяви, разом з якою на виконання вказаної вище ухвали подав виправлену редакцію позовної заяви, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 400000 гривень та судовий збір в розмірі 4000 гривень.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження у такій та призначено підготовче засідання.

3 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача адвоката Микуша Д.М., який діє на підставі ордеру серії ВС №1419716 від 28 листопада 2025 року, згідно з яким в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Вказує, що ознайомившись зі змістом позовної заяви вважає таку необґрунтованою та безпідставною. Зокрема зазначає, що безпідставним є твердження позивача, що уклавши таку угоду ОСОБА_3 фактично був звільнений від покарання, оскільки вирок Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2021 року ніким не оскаржувався та вступив в законну силу, протягом призначеного судом іспитового терміну покладені судом обов`язки ОСОБА_3 виконував належним чином, а тому ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2024 року було звільнено засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вказаним вироком. Зазначає, що ОСОБА_1 протягом розгляду даного кримінального провадження цивільний позов до ОСОБА_3 не заявлявся, при цьому стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося, що він до ОСОБА_3 не має жодних претензій. Зазначає, що угоду між ОСОБА_3 та прокурором про визнання винуватості було укладено та в подальшому затверджено судом виключно за письмової згоди потерпілого ОСОБА_1 . Також вказує, що незрозумілою та суперечливою є позиція позивача, що він розраховував на свідчення відповідача у суді проти інших обвинувачених, адже сам позивач зазначає, що інші обвинувачені в цьому кримінальному провадженні визнали свою винуватість і добровільно сплатили йому, як потерпілому, моральну шкоду в розмірі 40000 доларів США. Вважає, що якщо б ОСОБА_1 мав би претензії до ОСОБА_3 , то угода не була укладена, а відтак і не затверджена судом взагалі, як в ході досудового розслідування так і в ході судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 користувався правничою допомогою, яку йому надавав професійний адвокат, відтак достовірно знав про умови, наслідки укладення та затвердження такої угоди. Щодо обґрунтованості моральної шкоди звертає увагу на те, що позивачем не представлено суду жодних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а його обґрунтування нічим не підтверджені. Посилається на правову позицію, відображену в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року по справі №757/53996/17 (провадження №61-6127св19), від 15 грудня 2020 року по справі №752/17832/14, та зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. При цьому вважає, що якщо і позивач зазнав моральної шкоди, то така вже йому відшкодована іншими обвинуваченими в розмірі 40000 доларів США, яка відповідає принципам рівності, поміркованості, розумності, справедливості та є достатнім розміром відшкодування такої. Вказує, що відповідач даний позов розцінює як безпідставний засіб збагачення позивача, який поданий після більше ніж чотирьох років винесення судом вироку ОСОБА_3 про який достовірно було відомо ОСОБА_1 .

Також 3 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

Подану заяву мотивує тим, що позивачу достовірно та особисто було відомо про вирок щодо ОСОБА_3 ще з 31 березня 2021 року, оскільки ОСОБА_1 як потерпілий безпосередньо був присутнім разом із своїм представником у судовому засіданні, протягом розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_1 цивільний позов не заявлявся, а відтак на думку сторони відповідача в даному випадку має застосовуватися загальний строк позовної давності. Так вказує, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 21 липня 2025 року, тобто після спливу більше ніж чотирьох років після винесення вищезазначеного вироку, з огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що цивільний позов в межах кримінального провадження до відповідача не заявлявся, вважає, що строк позовної давності за вимогами про відшкодування шкоди позивачем пропущено. При цьому посилається на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постановах від 21 січня 2020 року у справі №369/1850/18 (провадження № 61-18948св19), від 2 вересня 2020 року №452/435/17

3 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив представника відповідача, яке за своїм змістом є відповіддю на відзив.

Вказує, що ніколи не відмовлявся від претензій та не укладав заяв про примирення з ОСОБА_3 , не надавав згоди на звільнення такого від відповідальності у зв`язку з відшкодуванням шкоди, оскільки такої не було відшкодовано. Вважає, що його участь під час затвердження угоди не означає автоматичної відмови від претензій. Стверджує, що твердження представника відповідача про повне відшкодування йому шкоди не відповідає дійсності, оскільки він не отримував жодних коштів від ОСОБА_3 , а відшкодування шкоди іншими обвинуваченими не має значення у даному спорі, оскільки кожен учасник групового злочину відповідає індивідуально, солідарний обов`язок обвинувачених не встановлювався та моральна шкода від кожного співучасника може стягуватися окремо. Зазначає, що доказами завданої йому моральної шкоди є його письмові пояснення, обставини кримінального провадження, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, характер та тяжкість злочину, тривалі наслідки (психоемоційний стан, страх, порушення нормального життя та сімейних стосунків). Посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року, згідно з якими моральна шкода підтверджується показаннями потерпілого і не потребує спеціальних експертиз, якщо обставини злочину самі по собі свідчать про завдання страждань, та вважає, що тяжкий злочин проти нього – викрадення, погрози, психологічний тиск, сам по собі доводить заподіяння шкоди. Вказує, що даний позов поданий не з метою збагачення, а з метою захисту його конституційних прав, заявлений розмір моральної шкоди відповідає тяжкості злочину, принципам справедливості та розумності, обґрунтований зазнаними ним стражданнями та їх тривалими наслідками, не є надмірним.

Також 3 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду ще одне заперечення на відзив представника відповідача, яке за своїм змістом є запереченням на заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності.

Вказує у такому зокрема, що з врахуванням положень ст. 22, 23, ч. 2 ст. 1167 ЦК України, ст. 128 КПК України позовна давність не застосовується до вимог про відшкодування шкоди, завданої злочином. При цьому вказує, що завдана йому моральна шкода є триваючою, оскільки після його викрадення він тривалий час страждає від порушень сну, постійної тривоги, страху за себе і родину, психологічного виснаження і втрати почуття безпеки. Вважає, що дії відповідача є маніпулятивними та спрямовані та уникнення відповідальності.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 січня 2026 року.

В судовому засіданні 22 січня 2026 року судом було заслухано вступні слова позивача та представника відповідача, встановлено порядок дослідження доказів у справі, зокрема вирішено дослідити матеріали кримінальних справ №463/2919/21 та №463/7815/21, а також письмові докази, які містяться в матеріалах справи, оголошено перерву в розгляді справи у зв`язку з необхідністю витребування матеріалів кримінальних справ.

В наступному судовому засіданні 17 лютого 2026 року в розгляді справи було оголошено перерву за клопотаннями позивача та представника відповідача для надання їм часу для ознайомлення з матеріалами кримінальних справ.

В судовому засіданні 26 березня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача про надання йому в електронному вигляді аудіо та відеозаписів судових засідань у кримінальній справі №463/7815/21.

В наступному судовому засіданні 1 травня 2026 року в розгляді справи було оголошено перерву за повторним клопотанням представника відповідача про надання йому в електронному вигляді аудіо та відеозаписів судових засідань у кримінальній справі №463/7815/21.

В судовому засіданні 19 червня 2026 року протокольною ухвалою суду було виключено з порядку дослідження доказів дослідження матеріалів кримінальної справи №463/7815/21, в порядку дослідження доказів досліджено матеріали кримінальної справи №463/2919/21, в тому числі прослухано аудіозапис судового засідання у такому 30 березня 2021 року, та письмові докази, які містяться в матеріалах даної цивільної справи, а також заслухано виступи сторін в судових дебатах.

Позивач ОСОБА_1 в судових дебатах в судовому засіданні 19 червня 2026 року позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив такий задовольнити. Вказав зокрема, що не давав заяв про примирення з ОСОБА_3 , жодної шкоди таким йому відшкодовано не було. Щодо вказання ним на аудіозаписі судового засідання у кримінальній справі про відсутність претензій зазначив, що мав на увазі лише що в нього немає претензій щодо укладення угоди, а не відшкодування шкоди.

Представник відповідача Микуш Д.М. в судових дебатах в судовому засіданні 19 червня 2026 року позов заперечив з мотивів, викладених в відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні такого відмовити. Підтримав подану заяву про застосування строку позовної давності. Вважає, що позивач не мав претензій до відповідача під час розгляду кримінальної справи.

У зв`язку з наведеним в судовому засіданні 19 червня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 1190 ЦК України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

А відповідно до ч. 7 даної статті Кодексу особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Так судом встановлено, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2021 року у справі №463/2919/21, провадження №1-кп/463/427/21, затверджено угоду від 16 березня 2021 року, укладену між прокурором Сенютою А.В. та підозрюваним ОСОБА_3 , про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 та ч. 2 ст. 189 КК України; ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) роки; ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири роки) роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років; у відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки; на підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінального правопорушення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин в період часу з липня по листопад 2020 року, точніші час та дата не встановлені, вступив у попередню змову з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та невстановленими іншими досудовим розслідуванням особами, узгодивши єдиний план дій, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу в сумі 158000 доларів США, поєднаної з погрозою насильства, а також із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Так, встановлено, що ОСОБА_5 в період часу з січня 2018 року по 14 липня 2019 року, точніші час та дата не встановлені, отримував від ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 102000 доларів США, із визначенням відсотків, які підлягали сплаті ОСОБА_5 щомісяця від суми наданих коштів за користування ними. Так, в січні 2020 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_1 , у зв`язку із несплатою ОСОБА_5 відсотків за користування вказаними коштами, звернувся до останнього з проханням сплатити дані відсотки, або ж повернути борг, на що ОСОБА_5 повідомив, що не має змоги платити відсотки та незабаром поверне повну суму отриманих ним в борг коштів. У подальшому, протягом січня-липня 2020 року, на неодноразові прохання ОСОБА_1 повернути вказані кошти або відсотки за користування ними, ОСОБА_5 грошові кошти не повертав та не платив відсотки за користування ними, пояснюючи це під різним приводом. 22 липня 2020 року, точний час не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував до ОСОБА_1 та запропонував зустрітись на автозаправній станції «Socаr», що розташована на вул. Київська, 7, в смт. Малехів Львівської області, з метою обговорення питання щодо повернення йому боргу, на що ОСОБА_1 погодився. Цього ж дня, близько 17:44 год., особа 1, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу, перебуваючи разом із особою 1 та особою 2 на території автозаправної станції «Socаr», що розташована у смт. Малехів Львівської області, під час розмови із ОСОБА_1 , висловили йому завідомо протиправну вимогу майнового характеру, яка полягала у не пред`явленні претензій ОСОБА_5 щодо повернення йому боргу в сумі 158000 доларів США, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування насильства до нього. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я. У подальшому, 3 вересня 2020 року ОСОБА_1 в телефонній розмові з ОСОБА_5 запитав у останнього про терміни повернення йому коштів або відсотків за користування ними, на що ОСОБА_5 повідомив про необхідність зустрічі в ресторані «Статус», що знаходиться у смт. Малехів, для обговорення даного питання. Так, 4 вересня 2020 року, точний час не встановлено, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу, перебуваючи разом із особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами в приміщенні будівлі ресторану «Статус», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час розмови із ОСОБА_1 , кожен із вказаних осіб висловив до останнього завідомо протиправну вимогу майнового характеру, яка полягала у не пред`явленні претензій ОСОБА_5 щодо повернення йому боргу в сумі 158000 доларів США, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я. Крім цього, 11 жовтня 2020 року, близько 17:00 год., особа 1, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 особою 2, особою 3, особою 4, особою 5, та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу, перебуваючи разом із особою 1 біля будинку АДРЕСА_2 , під час розмови з ОСОБА_1 висловили до останнього завідомо протиправну вимогу майнового характеру, яка полягала у не пред`явленні претензій ОСОБА_5 щодо повернення йому боргу в сумі 158000 доларів США, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я. У подальшому, 6 листопада 2020 року, близько 10:40 год., ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу, перебуваючи разом із особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3 , під час розмови із ОСОБА_1 висловили до останнього завідомо протиправну вимогу майнового характеру, яка полягала у не пред`явленні претензій ОСОБА_5 щодо повернення йому боргу в сумі 158000 доларів США, яка супроводжувалась шарпаниною по відношенню до ОСОБА_1 від вищевказаних осіб та застосуванням при цьому психологічного тиску до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я. Цього ж дня, близько 12:20 год., особа 2, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , особою 1, особою 5, особою 3, особою 4, та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу в сумі 158000 доларів США, перебуваючи разом із особою 1, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими особами на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3 , під час розмови із ОСОБА_1 висловили до останнього завідомо протиправну вимогу майнового характеру, яка полягала у не пред`явленні претензій ОСОБА_5 щодо повернення йому боргу в сумі 158000 доларів США, яка супроводжувалась погрозою застосування насильства, а також викрадення та незаконного позбавлення його волі з застосуванням фізичного насильства, зокрема, погрозою помістити ОСОБА_1 в багажник автомобіля та вивезти в ліс. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

Разом з цим, 6 листопада 2020 року, близько 18:22 год., ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловлені протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу в сумі 158000 доларів США, перебуваючи разом із особою 1, особою 2, особою 3 особою 4, в автомобілі «Тойота Прадо» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_3 , поблизу входу до будинку АДРЕСА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_1 , помістили його на заднє сидіння вказаного автомобіля, після чого повезли в невстановленому органом досудового розслідування напрямку. Під час руху в даному автомобілі вказані особи застосовували до ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство, зокрема, особа 1 періодично наносив йому удари в ділянку потилиці, висловлюючи при цьому погрозу застосування насильства, що у разі невиконання їх протиправної вимоги, до потерпілого буде застосоване фізичне насильство, яке полягало у спричиненні тілесних ушкоджень останньому, ОСОБА_3 особа 2, особа 3, особа 4 в цей час, перебуваючи в даному транспортному засобі, підтримували незаконну вимогу особа 1. Після цього, цього ж дня, через невеликий проміжок часу, точний час органом досудового розслідування не встановлено, прибувши на вказаному транспортному засобі до безлюдної місцевості, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, особою 5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення дій майнового характеру, а саме у висловленні протиправної вимоги до ОСОБА_1 щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення ОСОБА_5 боргу в сумі 158000 доларів США, разом із особою 1, особою 2, особою 3, особою 4 вийшли із автомобіля «Тойота Прадо» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та із застосуванням фізичної сили виштовхали ОСОБА_1 із даного транспортного засобу. З метою підтвердження реальності своїх погроз спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, продемонстрували останньому предмети, ззовні схожі на «биту», які кожен із вказаних осіб тримав в одній із рук. ОСОБА_1 , розуміючи небезпеку для свого життя та здоров`я, надалі отримуючи в нецензурній формі погрози щодо застосування до нього фізичного насильства, які сприйняв як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я, погодився на протиправну вимогу вказаних вище осіб щодо подальшого не пред`явлення претензій про повернення йому ОСОБА_5 боргу в сумі 158000 доларів США.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив викрадення та незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України.

Також ОСОБА_3 6 листопада 2020 року, близько 18:40 год., діючи за попередньою змовою групою осіб з особою 1, особою 2, особою 3, особою 4, повторно, умисно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами особа 2, перебуваючи разом із особою 1, особою 3, особою 4, особою 5 в безлюдній місцевості у невстановленому досудовим розслідуванням місці, висловили протиправну вимогу ОСОБА_1 про передачу їм щомісячно грошових коштів у розмірі 5000 гривень з розрахунку одна тисяча гривень за один торговий павільйон, якими володіє його родина на території «Радіоринку», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 188, за нестворення перешкод та проблем у здійсненні подальшої підприємницької діяльності. Дана вимога супроводжувалась застосуванням психологічного тиску до останнього, який виразився у неодноразових висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування фізичного насильства до нього. З метою підтвердження реальності своїх погроз спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вказані особи продемонстрували потерпілому предмети ззовні схожі на «биту», які кожен із вказаних осіб тримав в одній із рук, в свою чергу, особа 1, реалізовуючи спільний злочинний умисел, під час цього наніс два удари долонею руки в область обличчя ОСОБА_1 , а також висловив останньому погрозу вбивством, якщо він вирішить звернутись до правоохоронних органів. У цей час ОСОБА_3 , особа 1, особа 2, особа 3 перебуваючи біля ОСОБА_1 , підтримували незаконну вимогу особи 1. В свою чергу, ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та, усвідомлюючи можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я, погодився на протиправну вимогу вказаних осіб – щомісячно передавати їм грошові кошти в сумі 5000 гривень з розрахунку одна тисяча гривень за один торговий павільйон, якими володіє його родина на території «Радіоринку», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином ОСОБА_3 вчинив вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України.

Вказаний вирок не оскаржувався та набрав законної сили 5 травня 2021 року. Згідно з вироком потерпілий та його представник просили затвердити угоду про визнання винуватості (а.с. 7-9; https://reyestr.court.gov.ua/Review/95920982).

При цьому потерпілим ОСОБА_1 було надано прокурору письмову згоду на укладення прокурором угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_3 .

Відомості щодо пред`явлення ОСОБА_1 в кримінальному провадженні цивільного позову до ОСОБА_3 у вироку відсутні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2024 року у справі №466/3609/24, провадження №1-в/466/139/24, за поданням провідного інспектора Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Чернеги В.А. звільнено засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2021 року у виді позбавлення волі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118515860).

Окрім того, вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 червня 2025 року у справі №463/7815/21, провадження №1-кп/463/86/25, зокрема ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, провадження в межах заявленого у справі цивільного позову закрито у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від позову.

Даним вироком було встановлено зокрема, що ОСОБА_6 , будучи особою, яка може здійснювати злочинний вплив, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, у період часу з 30 червня 2020 року до 2 липня 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, залучив раніше знайомих йому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (який засуджений вироком Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2021 року, надалі – засуджений), до злочинної діяльності, а саме - висловлення до ОСОБА_1 вимог відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, тобто, вимог вчинення дій майнового характеру, поєднаних з погрозою насильства і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та скоординував злочинну діяльність зазначених осіб, чим поширив у суспільстві злочинний вплив.

ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, у період часу з 30 червня 2020 року до 22 липня 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (засудженим), узгодивши єдиний злочинний план дій щодо вчинення вимагання, а саме - висловлення до ОСОБА_1 вимог відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, тобто, вимог вчинення дій майнового характеру, поєднаних з погрозою насильства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

В подальшому, 22 липня 2020 року близько 17 год. 44 хв., ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, перебуваючи разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на території автозаправної станції «SOCАR», за адресою: Львівська область, с.Малехів, вул.Київська,7, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, реалізовуючи спільний злочинний умисел, під час розмови з ОСОБА_1 , висловили йому завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловлюваннях погроз у нецензурній формі щодо застосування насильства до нього. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

4 вересня 2020 року точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, перебуваючи разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), у приміщенні ресторану «Статус», за адресою: АДРЕСА_1 , під час розмови з ОСОБА_1 висловили останньому завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловлюваннях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

Крім того, 11 жовтня 2020 року близько 17:00 год. ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, перебуваючи разом з ОСОБА_8 біля будинку АДРЕСА_2 , під час розмови з ОСОБА_1 висловили останньому завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, застосовуючи при цьому психологічний тиск до ОСОБА_1 , який виразився у висловлюванні погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

В подальшому, 6 листопада 2020 року близько 10 год. 40 хв., ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, перебуваючи разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), на третьому поверсі будинку «Радіоринок», за адресою: АДРЕСА_3 , під час розмови з ОСОБА_1 , висловили останньому завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, яка супроводжувалась шарпаниною по відношенню до ОСОБА_1 від вищевказаних осіб та застосуванням при цьому психологічного тиску до ОСОБА_1 , який виразився у неодноразових висловлюваннях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього фізичного насильства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

Цього ж дня, близько 12 год. 20 хв. ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, перебуваючи разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), на третьому поверсі будинку «Радіоринок», за адресою: АДРЕСА_3 , під час розмови з ОСОБА_1 висловили останньому завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, яка супроводжувалась погрозами застосування насильства, а також викрадення та незаконного позбавлення його волі, зокрема, погрозою помістити ОСОБА_1 в багажник автомобіля та вивезти в ліс. ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя і здоров`я.

Разом з тим, 6 листопада 2020 року близько 18 год. 22 хв. ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, перебуваючи разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (засудженим), в автомобілі марки «Тойота Прадо» р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_3 (засуджений), поблизу входу до будинку «Радіоринок», за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 188, продовжуючи свої злочинні дії, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_1 , помістили його на заднє сидіння вказаного автомобіля, після чого повезли у невстановленому досудовим розслідуванням напрямку. Під час руху у зазначеному автомобілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засуджений), діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, висловили до ОСОБА_1 завідомо протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою, при цьому, застосовували до ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство, зокрема, ОСОБА_7 періодично наносив йому удари в ділянку потилиці та висловлював погрози застосування насильства у разі невиконання їхньої протиправної вимоги. ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (засуджений), підтримували незаконну вимогу ОСОБА_7 ОСОБА_1 сприйняв висловлені погрози як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я.

В подальшому, цього ж дня 6 листопада 2020 року близько 18 год. 40 хв., прибувши на автомобілі марки «Тойота Прадо» р.н. НОМЕР_1 , до безлюдної місцевості, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (засудженим), вийшли з вказаного автомобіля, із застосуванням фізичної сили виштовхали ОСОБА_1 з транспортного засобу, після чого, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та з метою уникнення ОСОБА_5 повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 158000 доларів США, діючи згідно з єдиним попередньо узгодженим планом, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, з метою підтвердження реальності своїх погроз спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, продемонстрували останньому предмети, ззовні схожі на «бити», які кожен із вказаних осіб тримав в одній із рук. ОСОБА_1 , розуміючи небезпеку для свого життя та здоров`я, надалі отримуючи в нецензурній формі погрози щодо застосування до нього фізичного насильства, які сприйняв як реальні та усвідомлював можливість заподіяння вказаними особами шкоди для його життя та здоров`я, погодився на їхню протиправну вимогу про вчинення ним дій майнового характеру, а саме - відмовитись від свого права вимоги до ОСОБА_5 про повернення грошових коштів у сумі 158000 доларів США, що становлять суму грошових коштів, позичених ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та відсотків за користування позикою (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128137212).

При цьому з вказаного вище вироку вбачається, що в ході розгляду вказаного кримінального провадження 3 грудня 2024 року потерпілим ОСОБА_1 було подано суду нотаріально посвідчену заяву, згідно з якою останній зазначав, що він приймає вибачення від обвинувачених та їхнє щире каяття, а також що обвинувачені відшкодували йому завдану матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, він не має та не буде мати в подальшому до них жодних претензій, у зв`язку з чим відмовлявся від вимог заявлених ним у цивільному позові в межах даного кримінального провадження та відкликав цивільний позов. Разом з тим, з врахуванням змісту вказаного вироку подана потерпілим заява стосувалась виключно обвинувачених у зазначеному кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 претензій до вже засудженого на той час ОСОБА_3 , в тому числі морального характеру.

21 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Представник відповідача вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим ним подано заяву про застосування строку позовної давності.

Так відповідно до положень ст. 256 ЦК України право особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому відповідно ч. 4 такої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року №6-17цс17.

При цьому Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 січня 2020 року у справі №369/1850/18, провадження № 61-18948св19, викладено висновок про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Так з оглянутих судом матеріалів кримінальної справи №463/2919/21, зокрема наявного в таких реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021140000000226 від 16 березня 2021 року відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було складено 5 лютого 2021 року та 9 лютого 2021 року такого було затримано.

При цьому пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що була чинною станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4857-ІХ від 28 квітня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, однак встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Відтак вказаний Закон не має зворотної сили та до правовідносин у даній справі застосовуються вказані вище положення щодо зупинення перебігу позовної давності у період дії воєнного стану до набрання законної сили зазначеним Законом.

З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався з 5 лютого 2021 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що станом на час початку перебігу позовної давності для стягнення моральної шкоди діяв карантин, а тому строк позовної давності був продовжений на строк такого, а у зв`язку з введенням воєнного стану 24 лютого 2022 року – зупинений, позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства 21 липня 2025 року, відтак строк позовної давності за вимогою про відшкодування шкоди ним не пропущено та заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Щодо суті пред`явлених вимог суд звертає увагу на наступне.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження №14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14 (провадження №14-538цс19).

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 5 вказаної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, із досліджених вище доказів, а саме вироку Личаківського районного суду м. Львова від 31 березня 2021 року у справі №463/2919/21, провадження №1-кп/463/427/21, встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_1 , а також вчинення щодо такого вимагання, тобто вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства. З вказаного вироку вбачається, що незаконні дії відповідача та інших осіб мали триваючий характер – вказані у такому події відбувались з липня по листопад 2020 року, в ході таких до ОСОБА_1 застосовувався психологічний тиск, який виражався у неодноразових висловленнях погроз в нецензурній формі щодо застосування до нього насильства, які сприймались потерпілим як реальні та такий усвідомлював можливість заподіяння шкоди для його життя та здоров`я, погрозами його викрадення та незаконного позбавлення його волі із застосуванням фізичного насильства, які в подальшому були реалізовані з застосовуванням до ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства, а також погроз подальшого застосування до нього фізичного насильства, які сприймались потерпілим як реальні.

Стороною відповідача не наданого будь-яких належних та допустимих доказів відшкодування ОСОБА_3 завданої ОСОБА_1 шкоди як особисто, так і іншими особами в його інтересах, а також доказів відмови ОСОБА_1 від претензій до ОСОБА_3 . Надання ОСОБА_1 як потерпілим згоди на укладення прокурором угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_3 не може свідчити про відсутність у потерпілого претензій до підозрюваного. Не підтверджується відмова потерпілого від претензій також і дослідженим аудіозаписом судового засідання, оскільки предметом обговорення під час такого була лише можливість затвердження укладеної угоди про визнання винуватості.

При цьому позивач в поданих ним заявах по суті справи вказує, що протягом тривалого часу він зазнавав психологічного тиску, погроз, стеження та залякування з боку відповідача та інших осіб, що спричинило глибокі моральні страждання, постійне відчуття страху за себе та свою сім`ю, погіршення психоемоційного стану. Стверджує, що наслідки вчиненого злочину негативно вплинули на його особисте життя, роботу та стосунки у родині, він неодноразово звертався по психологічну допомогу, втратив відчуття безпеки, що триває й досі. Розмір заподіяної йому ОСОБА_3 моральної шкоди позивачем визначено в грошовому еквіваленті у розмірі 400000 гривень.

Судом встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_3 позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку з тривалим психологічним тиском щодо нього, погрозами, приниженнями та залякуваннями, постійним відчуттям страху за своє життя та здоров`я, за свою сім`ю, які також спричинили погіршення його психоемоційного стану - порушення сну, відчуття постійної тривоги та страху, психологічне виснаження, емоційну нестабільність, втрату почуття безпеки, чим було порушено його звичний життєвий уклад та сімейні стосунки.

Відтак, враховуючи принцип розумності та справедливості, факт зазнання позивачем душевних страждань внаслідок протиправних дій відповідача (вчинення таким щодо нього нетяжкого та тяжких злочинів), суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду становить 400000 гривень, яка підлягає стягненню із відповідача, як із особи винної у її заподіянні.

З врахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню.

Суд ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи, а також в судовому засіданні доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Ухвалюючи рішення у справі у відповідності до статті 141 ЦПК України суд повинен вирішити питання судових витрат.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4000 гривень (а.с. 3а, 11).

Оскільки суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню в користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становлять 4000 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 400000 (чотириста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4000 (чотири тисячі) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua