Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №462/7961/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7961/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.,

справа № 462/7961/25

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Львові справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Лабай Андрія Мироновича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лабая Андрія Мироновича,

встановив:

15.10.2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Лабай Андрій Миронович через систему «Електронний суд»звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 696948,38 борг за договором позики, 33293,15 грн. процентів за користування позикою, а всього 730241,53 грн. та стягнути понесені судові витрати.

30.01.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Лабай Андрій Миронович через систему «Електронний суд» подав заяву про уточнення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі еквівалентному 16749,46 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення та 33293,15 грн. процентів за користування позикою, та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.06.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів який був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти (позику) в сумі 700 000 грн, що становить 16749,46 доларів США за офіційним курсом НБ України на день укладення договору позики, а позичальник ( ОСОБА_2 ) зобов`язується повернути суму позики 01.10.2025 року. Однак, не зважаючи на зазначені умови, укладеного між сторонами, договору відповідач позику у встановлений термін не повернув. Враховуючи наведене просить позов задоволити.

27 листопада 2025 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав з підстав, викладених у такій. Пояснив, що станом на час розгляду справи борг відповідачем позивачу не повернуто.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , та його представник адвокат Тихоша Дмитро Сергійович не з`явилися причин неявки не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно копії договору позики від 25.06.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О., оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, встановлено, що відповідно до п. 2.2 Договору, грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору, що підтверджується підписами сторін на даному договорі.

За п. 3.4 договору позики - позичальник зобов`язаний повернути позику не пізніше 01.10.2025 року.

У відповідності до п. 2.4 Договору, факт повернення позики відповідно до умов цього договору має бути підтверджений заявою Позикодавця, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально. При цьому Позикодавець передає Позичальнику свій примірник цього договору позики.

Згідно п.7.2 договору Сторони домовилися, що документом, який підтверджуватиме прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості буде письмове нагадування (повідомлення) у вигляді письмової заяви про суму заборгованості, що підлягає поверненню та строк платежу, передану зі зворотнім повідомленням позичальнику у порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони погодили, що прострочення договору підтверджується документом, який підтверджуватиме прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості буде письмове нагадування (повідомлення) у вигляді письмової заяви про суму заборгованості, що підлягає поверненню та строк платежу, відсутність даного документу означає, що кредитор належним чином не зафіксував факт і дату початку прострочення виконання позичальником зобов`язання та безспірність заборгованості.

Позивачем до матеріалів справи не додано доказів на виконання п. 7.2 Договору.

Оскільки договір підлягає виконанню в належній та погодженій формі, а позивачем не надано передбаченого договором документу на підтвердження порушення зобов`язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги на момент розгляду справи є передчасними та необґрунтованими через відсутність належних доказів факту самого прострочення зобов`язання відповідно до погоджених між сторонами умов договору позики.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову представника ОСОБА_1 – адвоката Лабай Андрія Мироновича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць