Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №336/2606/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2606/26

Провадження №: 1-кп/336/1017/2026

26.06.26

ВИРОК

іменем України

26 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження ЄУН 336/2606/26 (ЄРДР за № 12023087080000006 від 06 січня 2023 року, ЄРДР за № 12026082080000500 від 08 квітня 2026 року, ЄРДР за № 12026082080000603 від 28 квітня 2026 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжі, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участі:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6

встановив:

27 січня 2026 року приблизно о 12 годині 24 хвилини ОСОБА_3 , перебуваючи у торговельному залі магазину «Єва» № 10103 ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 11, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та продовженого на момент вчинення кримінального правопорушення, який діяв на всій території України, шляхом вільного доступу взяв із торговельної полиці чоловічу парфумовану воду «Versace Eros Parfum» об`ємом 100 мл, яка належить TOB «РУШ», після чого приховав зазначений товар під одяг (кофту), тим самим забезпечивши таємність викрадення, та, не оплативши його, пройшов повз касову зону і вийшов із приміщення магазину, в подальшому розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Вартість викраденого майна, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/4341 -ТВ, становить 3915 гривень 80 копійок.

Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 25 березня 2026 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_3 перебуваючи за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_3 , з метою надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді надання приміщення для незаконного вживання психотропних речовин та бажаючи цього, безкоштовно, добровільно, для незаконного вживання наркотичних речовин, надав за попередньою домовленістю раніше знайомим йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приміщення кімнати квартири АДРЕСА_3 , які перебуваючи в приміщенні кімнати у його присутності та з його дозволу у період часу з 12:00 години до 12:40 години, помістили до полімерних медичних шприців заготовлену ними з рідини димедролу та наркотичного засобу, який згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/6101-НЗПРАП від 31.03.2026 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадону, у скляній ємності речовину, після чого з дозволу та відома ОСОБА_3 , в приміщенні зазначеної квартири, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вжили вказаний наркотичний засіб, шляхом здійснення ін`єкцій.

Крім того, 20 квітня 2026 приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, під час дії воєнного стану, який введений в Україні на підставі указу Президета України №64/2022 від 24.02.2022 та продовжений на підставі указу Президента України до теперішнього часу, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись біля 2-го під`їду за адресою: АДРЕСА_4 , таємно викрав з кишені куртки, яка в той момент була одягнута на потерпілому ОСОБА_5 , мобільний телефон «SamsungGalaxy А32» у корпусі фіолетового кольору, об`ємом пам`яті 4/128 Gb, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 3887 гривень 00 копійок, з карткою пам`яті Micro SD 64 GB, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 195 гривні 00 копійок та захисний силіконовий чохол жовтого кольору на мобільний телефон «SamsungGalaxy А32», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи становить 135 гривень 00 копійок, які на праві власності належать потерпілому ОСОБА_5 , після чого зник з місця вчинення злочину разом із викраденим майном, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, злочинними діями ОСОБА_3 , спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4217 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час досудового розслідування представником ТОВ «РУШ» подано цивільній позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди, який направлено до суду разом з обвинувальним актом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, при обставинах викладених в обвинувальному акті визнав повністю, пояснив, що у кінці січня 2026 року хворів, йому необхідні були ліки, сусіди нічим не допомогли, а тому він перебуваючи у торговельному залі магазину «Єва» № 10103 ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 11, викрав з торговельної полиці чоловічу парфумовану воду «Versace Eros Parfum», після чого виніс її з магазину і продав за 300 грн, щоб купити ліки та їжу. Вартість викраденого майна не оспорює. Цивільний позов визнав в повному обсязі та вказав, що найближчим відшкодує цивільному позивачу завдану шкоду.

25 березня 2026 року до нього звернулась ОСОБА_7 та просила надати приміщення для того, щоб вона зі знайомим змоги вживання наркотичні засоби. Приблизно о 12.00 годині він перебуваючи за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_3 , безкоштовно, добровільно, для незаконного вживання наркотичних речовин, надав за попередньою домовленістю раніше знайомим йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приміщення кімнати квартири АДРЕСА_3 , які перебуваючи в приміщенні кімнати у його присутності та з його дозволу у період часу з 12:00 години до 12:40 години, помістили до полімерних медичних шприців заготовлену ними з рідини димедролу та наркотичного засобу, після чого з дозволу та відома ОСОБА_3 , в приміщенні зазначеної квартири, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вжили вказаний наркотичний засіб, шляхом здійснення ін`єкцій.

20 квітня 2026 приблизно о 10 годині 00 хвилин, він знаходячись біля 2-го під`їду за адресою: АДРЕСА_4 , таємно викрав з кишені куртки, яка в той момент була одягнута на потерпілому ОСОБА_5 , мобільний телефон «SamsungGalaxy А32» у корпусі фіолетового кольору, з карткою пам`яті та захисним силіконовим чохлом. Вартість викраденого майна не оспорює.

Показання обвинуваченого є логічним та послідовними узгоджуються з обставинами викладеними в обвинувальних актах.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням постанови про визнання речовими доказами, ухвали слідчого судді про арешт майна, матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та досудової доповіді.

При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 , вірно розуміє зміст обставин провадження і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що вина у вчинені кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує: за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 317 КК України як надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів; за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 317 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до нетяжкого злочину, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 , вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, раніше не судимий, має постійне місце проживання, під медичним наглядом у лікарів нарколога, та психіатра не перебуває, однак має діагноз психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів, алкоголю у зв`язку з чим неодноразово оглядався лікарем, має й інші захворювання, що підтверджується консультативним висновком експерта.

Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий.

На думку органу пробації дослідження інформації, що характеризує особу обвинуваченого, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про неможливість виправлення без ізоляції від суспільства.

Прокурор вважав за можливе призначити обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, потерпілий просив суворо не карати, захисник та обвинувачений просили визначити мінімальний іспитовий строк та врахувати пом`якшуючи обставини.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливості балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи те, що обвинувачений вину у вчиненому визнав повністю, пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся, раніше не судимий, дані про його особу, спосіб життя, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Під час досудового розслідування представником ТОВ «РУШ» подано цивільній позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди, який направлено до суду разом з обвинувальним актом.

В позові зазначено, що ОСОБА_3 збитки не відшкодував. Загальна сума завданої ОСОБА_3 матеріальної шкоди ТОВ «РУШ» складає 3915 грн. 80 коп., це встановлено під час досудового розслідування та підтверджується висновком експертизи.

ОСОБА_3 визнав цивільний позов в повному обсязі.

У порядку ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно зі ст. 61 Кримінального процесуального кодексу України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим - правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

ОСОБА_3 визнав матеріальну шкоду та не оспорює її розмір, майнова шкода узгоджується з розміром встановленим органом досудового розслідування, а тому слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 3915,80 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року (справа № 336/4361/26, пр. № 1-кс/336/328/2023) накладено арешт на речові докази, з метою їх збереження.

Відповідно до ч. 4 ст.174, п.1 ч.4 ст.374 КПК України, суд скасовує арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

В даному кримінальному провадженні залучались експерти, внаслідок чого наявні процесуальні витрати на проведення експертизи, а саме проведено: судову товарознавчу експертизу вартість якої склала 424 гривні 08 копійок, судову хімічну експертизу вартість якої склала 8914 гривень 00 копійок та судову товарознавчу експертизу вартість якої склала 891,40 грн.

Загальна сума витрат на залучення експертів складає 10229,48 грн.

Суд, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст. 374 ч.4 п.2 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В матеріалах кримінального провадження є документальне підтвердження, що процесуальні витрати на проведення експертизи становлять 10229,48 грн.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 317 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 317 КК України у виді 4 років позбавлення волі,

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; роботи.

Позов ТОВ «РУШ» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення у розмірі 3915,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 10229,48 грн.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року (справа № 336/4361/26, пр. № 1-кс/336/328/2023) - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- три фрагменти блістерів, три медичних шприци, дві пошкоджені ампули, пробка, 17 трубок, склянну ємкість обматану липучою стрічкою, у якій перебуває рідина та речовина білого кольору, полімерний паккет у якому перебуває фрагмент полімерної пляшки, які передано до камери схову ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області – знищити;

- мобільний телефон «SamsungGalaxy А32» у корпусі фіолетового кольору повернути потерпілому ОСОБА_5 за належністю.

- картку стільникового зв`язку, яку повернуто під розписку потерпілому ОСОБА_5 залишити останньому за належністю.

- DVD-R, 16-Х, 47 GB на якому міститься запис з камер відеоспостереження в приміщенні магазину Єва» № 10103 ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 11 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1