Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №336/2657/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2657/26

Провадження №: 3/336/1494/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Коваленко Павло Леонідович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не встановлено,

за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №73 від 19.03.2026, начальник служби військової техніки військової частини НОМЕР_1 є військовою посадовою особою ЗСУ, оскільки безпосередньо наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно - господарськими обов`язками.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2024 №290 – капітана ОСОБА_1 колишнього начальника автомобільної служби озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 вважати таким, який з 12.10.2024 справи та посаду начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до матеріалів перевірки встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 року №1062/нагд у військовій частині НОМЕР_2 призначена позапланова інвентаризація з 30.07.2025 по 18.08.2025 року, в зв`язку з передачею військової частини НОМЕР_2 від командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_3 , яку проведено комісією у складі: голова комісії-підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: капітан ОСОБА_3 ; майор ОСОБА_4 ; майор ОСОБА_5 ; капітан ОСОБА_6 ; майор ОСОБА_7 ; майор ОСОБА_8 ; майор ОСОБА_9 ; майор ОСОБА_10 ; капітан ОСОБА_11 ; майор ОСОБА_12 ; майор ОСОБА_13 ; майор ОСОБА_14 ; майор ОСОБА_15 ; підполковник ОСОБА_16 ; майор ОСОБА_17 ; капітан ОСОБА_18 ; капітан ОСОБА_19 ; майор ОСОБА_20 ; капітан ОСОБА_21 .

На виконання вказаного наказу, інвентаризаційна комісія у вказаному складі, провела інвентаризацію, та склала Акт інвентаризації військового майна служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 . Акт затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_22 . Відповідно до змісту вищевказаного Акту, комісія не виявила будь-яких невідповідностей або порушень допущених службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 . Вказаний акт інвентаризації підписаний всіма членами комісії, в тому числі й начальником служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 .

На момент проведення інвентаризації, військова частини НОМЕР_2 знаходилась в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , відповідно до директиви військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2023№Д-43/дск, та відповідно ОСОБА_1 - начальник служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 був відповідальний за підпорядкований напрямок у військовій частині НОМЕР_2 . Тобто, під час призначеної інвентаризації, ОСОБА_1 начальник служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , фактично перевіряв підпорядкований підрозділ, щодо якої, мав обов`язок, під час несення служби здійснювати перевірки та контролювати облік й використання майна.

Після передачі військової частини НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 , було встановлено наявні розбіжності в обліку майна.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.08.2025 року №380 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов, що сприяли розбіжностям у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до пояснень наданих одним з членів комісії з проведення службового розслідування, заступником начальника відділу з морально- психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_23 встановлено, що фактично, в розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ - військова частина НОМЕР_1 є бригадою. Військовій частині (бригаді) НОМЕР_1 була підпорядкована військова частина НОМЕР_2 . В розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова частина НОМЕР_2 фактично є підрозділом військової частини НОМЕР_1 , тобто підрозділом бригади. У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_2 передавалася з підпорядкування військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, було проведено позапланову інвентаризацію. Вказана інвентаризація була проведена зі значними недоліками, крім того, інвентаризація проводилась зацікавленими в результатах інвентаризації особами. Начальники служб бригади, перевіряли наявність та облік майна у підпорядкованих служб підрозділу, за напрямками по яким вони були відповідальні впродовж служби, та у разі виявлення недоліків у підпорядкованих службах, до начальників служб бригади були б питання, як вони здійснювали контроль та облік майна впродовж несення служби та за наслідком начальники служб бригади могли б бути притягнуті до відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та функціональних обов`язків.

Проводячи інвентаризацію майна в розрізі військової техніки, в підпорядкованій частині НОМЕР_2 , начальник служби військової техніки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зацікавлений в результатах проведення інвентаризації, оскільки у разі виявлення тих чи інших порушень, комісія могла встановити, що причиною таких порушень є несвоєчасний та недостатній контроль зі сторони ОСОБА_1 в розрізі військової техніки підлеглої частини НОМЕР_2 , що відповідно вплинуло б на умови проходження ним служби. Отже, за таких обставин, розуміючи, що результати інвентаризації можуть стосуватися його безпосередньо, під час проведення такої інвентаризації, у ОСОБА_1 був наявний приватний не майновий інтерес, зумовлений обставинами проходження служби, тобто не бажанням нести будь-яку відповідальність за результатами інвентаризації. А отже підписуючи акт інвентаризації майна служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 в інвентаризаційну комісію повинні входити особи - не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації. Ознака «не пов`язаності» і міститься в нормі з метою недопущення виникнення конфлікту інтересів.

Суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями впливала на об`єктивність відображення відомостей в акті інвентаризації, та полягала в тому, що з одного боку, ОСОБА_1 як начальник служби військової техніки та член комісії з інвентаризації, повинен проводити інвентаризацію відповідно до Положення про інвентаризацію, не допускаючи подання перекрученої інформації в актах інвентаризації, не бути пов`язаним зі службами (підрозділами), майно яких перевіряється тощо, а з іншого боку, ОСОБА_1 був явно пов`язаний службовими відносинами зі службою, яку він перевіряв, крім того як людина, ОСОБА_1 чітко усвідомлював, що у разі виявлення розбіжностей в акті інвентаризації, відповідальність щодо причин та умов, які сприяли таким розбіжностям буде лежати в тому числі й на ньому, що відповідно тягне за собою певні негативні наслідки, настання яких, як і кожна людина, ОСОБА_1 не бажає. Тобто, ОСОБА_1 під час інвентаризації підпорядкованої служби, був зацікавлений в результатах інвентаризації, така зацікавленість і є конфліктом інтересів.

Дослідивши акт інвентаризації майна засобів ураження служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 не встановлено про те, що ОСОБА_1 або хтось з членів комісії повідомляв про виникнення конфлікту інтересів, в той же час акт інвентаризації підписаний ОСОБА_1 .

Відповідно до наданих пояснень голови інвентаризаційної комісії ОСОБА_24 , останній зазначив, що під час проведення інвентаризації жоден з членів комісії не повідомляв про виникнення конфлікту інтересів. Також, ОСОБА_24 зазначив, що начальники служб військової частини НОМЕР_1 , під час несення служби, мають обов`язок систематично перевіряти облік і використання майна, щомісячно проводити звірку у тотожних службах підпорядкованої частини НОМЕР_2 , про що, вони складають рапорти. Проте, начальники служб військової частини НОМЕР_2 не мають повноважень щодо перевірки тотожних служб військової частини НОМЕР_1 , оскілки НОМЕР_1 не знаходиться в підпорядкуванні НОМЕР_2 . У разі якщо у відповідній службі військової частини НОМЕР_2 під час проведення перевірок будуть виявленні значні недоліки, та буде встановлено, що вказані недоліки допущені в тому числі у зв`язку з тим, що начальник відповідної служби військової частини НОМЕР_1 неналежно виконував свої обов`язки, щодо перевірки обліку та контролю використання майна НОМЕР_2 , неналежного проведення звірок з НОМЕР_2 , начальник відповідної служби військової частини НОМЕР_1 може бути притягнутий до відповідальності разом з начальником служби НОМЕР_2 .

Після проведення інвентаризації, інвентаризаційною комісією, яка складалась з військових посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 17.09.2025 року №463 було проведено службове розслідування, яким встановлено неналежну організацію проведення позапланової інвентаризації військового майна у військовій частині НОМЕР_2 та неналежний контроль за списанням військового майна військової частини НОМЕР_2 та порушення вимог законодавства членами інвентаризаційної комісії - військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Правопорушення було виявлено 28.01.2026, оскільки в цей день був допитаний голова інвентаризаційної комісії, який надав пояснення, що дають можливість дійти до висновку наявності складу адміністративного правопорушення у вказаних обставинах. Отже, ОСОБА_1 будучи військовою посадовою особою ЗСУ маючи приватний немайновий інтерес зумовлений службовими обставинами, порушив вимоги ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Крім того, враховуючи відсутність повідомлень про виникнення конфлікту інтересів, відповідно наявний конфлікт інтересів в діянні ОСОБА_1 не був врегульований, та підписуючи вищезазначений акт він вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів, а тому ОСОБА_1 будучи військовою посадовою особою ЗСУ маючи приватний немайновий інтерес зумовлений службовими обставинами, порушив вимоги ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

05.06.2026 від адвоката Шевченко А.В., надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтуванні якого зазначила, що вказане правопорушення, пов`язане з корупцією має формальний склад, тобто є таким, що не передбачає наслідків як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони. У той же час, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення з формальним складом завжди є діяння. Також захисник зазначає наступне.

Виходячи з тексту протоколів, визначено, що приватний інтерес ОСОБА_1 нібито полягав у небажанні нести відповідальність за результатами інвентаризації майна служби озброєння приданої військової частини НОМЕР_2 , оскільки він як начальник служби військової техніки військової частини НОМЕР_1 нібито здійснював контроль та мав обов`язки щодо обліку майна у підпорядкованому напрямку приданої структури НОМЕР_2 .

Захисник вважає, що ні протокол, ні інші докази не підтверджують існування фактів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу і що цей приватний інтерес вплинув на об`єктивність та неупередженість при підписанні акту.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що твердження особи, яка склала протокол, про наявність обов`язків ОСОБА_1 щодо контролю майна приданої військової частини НОМЕР_2 ґрунтуються виключно на поясненнях заступника начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_23 . Однак, детальний розбір цих пояснень вказує на те, що вони за своєю суттю є лише особистими міркуваннями, суб`єктивним баченням та припущенням цієї особи. Пояснення ОСОБА_23 щодо ієрархії військових частин, трактування Статуту внутрішньої служби ЗСУ та припустимих наслідків перевірки не підкріплені жодним документальним доказом, а тому не можуть виступати належним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

Крім того, у тексті протоколу - особа, яка склала протокол, постійно згадує та посилається на «функціональні обов`язки» ОСОБА_1 , як на підставу виникнення відповідальності за майно стороннього підрозділу. Проте, всупереч вимогам закону щодо всебічного збирання доказів, самі його функціональні обов`язки взагалі не додані до матеріалів справи. Особа, яка склала протокол, не надала суду жодного офіційного документа, який би підтверджував наявність обов`язку щодо контролю за майном приданої військової частини НОМЕР_2 . Вона не надала суду офіційного документа, який би визначав реальне коло службових повноважень, натомість замінила первинні письмові документи суб`єктивними припущеннями свідка.

Слід окремо наголосити, що будь-які підстави для матеріальної та службової відповідальності військовослужбовця за збереження, стан чи облік матеріальних цінностей виникають виключно на підставі конкретних, визначених законом документів. Такими документами є договори про повну матеріальну відповідальність, акти приймання-передачі посад та майна,письмові накази по стройовій частині чи розпорядження органу забезпечення, тощо.

Відповідно, для легітимного встановлення у ОСОБА_1 обов`язку контролювати чи відповідати за майно іншої (приданої) військової частини НОМЕР_2 , в матеріалах справи обов`язково має бути чітко визначено й документально доведено, на підставі яких саме розпорядчих або правових документів у ОСОБА_1 виник такий обов`язок. За відсутності цих первинних документів у матеріалах справи, будь - які твердження про наявність у нього обов`язків щодо майна приданої військової частини НОМЕР_2 є юридично нікчемними.

Окремо слід вказати на те, що особа, яка склала протокол, взагалі не зрозуміла суттєву різницю між оперативним підпорядкуванням військової частини НОМЕР_2 та її господарським підпорядкуванням (зарахуванням на матеріальне забезпечення).

Тимчасове передавання військової частини НОМЕР_2 в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_1 здійснюється виключно з метою оперативного управління, координації спільних дій та безпосереднього виконання бойових (службово-бойових) завдань. Таке підпорядкування жодним чином не тягне за собою переходу права власності, зміни балансо-утримувача матеріальних цінностей чи виникнення у посадових осіб військової частини НОМЕР_1 обов`язків щодо ведення обліку, збереження або контролю за майном приданого підрозділу, який організаційно та господарсько підпорядкований виключно власній службі забезпечення та вищому органу логістики.

Військова частина НОМЕР_2 на момент проведення інвентаризації залишалася та залишається окремим суб`єктом господарювання у Збройних Силах України, який має власний код ЄДРПОУ, окремий баланс, свої служби забезпечення та самостійне фінансово-економічне господарство. Обов`язки щодо збереження, контролю та обліку майна служби озброєння військової частини НОМЕР_2 покладені виключно на її штатних посадових та матеріально відповідальних осіб у межах їхнього господарського підпорядкування та закріпленого логістичного забезпечення органам військового управління вищого рівня. Особа, яка склала протокол, помилково ототожнила тимчасову взаємодію підрозділів під час виконання завдань за призначенням із господарськими зобов`язаннями у сфері ведення військового господарства. Вона безпідставно поклала на ОСОБА_1 , як на начальника з озброєння військової частини НОМЕР_1 , обов`язки щодо чужого майна іншої юридичної особи, що свідчить про повну відсутність правових підстав для виникнення у нього приватного інтересу у цій сфері.

ОСОБА_1 є посадовою особою виключно своєї військової частини НОМЕР_1 та не ніс юридичної відповідальності за збереження майна сторонньої військової частини НОМЕР_2 , у нього не могло виникнути жодних побоювань щодо притягнення до відповідальності за стан цього майна у разі виявлення розбіжностей, а відтак - не виник і не міг виникнути приватний інтерес, направлений на приховування чи перекручування результатів перевірки.Його участь у складі інвентаризаційної комісії була обумовлена виключно виконанням імперативного наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення позапланової інвентаризації. Виконання законного наказу вищого командира є прямим обов`язком військовослужбовця за Статутом внутрішньої служби ЗСУ і не може трактуватися як реалізація приватного інтересу чи його добровільне прагнення.Зазначене свідчить про відсутність суперечностей між повноваженнями та приватним інтересом, що впливає на вчинені дії чи прийняті рішення, а отже — про відсутність реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон), реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до роз`яснень, наданих ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 листа № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією, аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково- правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29.04.2016 №126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чинеупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто, відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а необхідно безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Отже, для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями^ 3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або1 неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Диспозиції цих норм за своїм змістом є бланкетними адміністративно-правовими нормами, тобто нормами, які лише називають або описують правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема, ст. ст. 1, 28 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норми ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень. Самі по собі протоколи про адміністративне правопорушення не можуть бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у них дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Матеріали справи та протоколи про адміністративні правопорушення не містять достатніх даних, на підставі яких можлива була б констатація наявності обставин як складових реального конфлікту інтересів під час прийняття рішення. В даному випадку відсутня суперечність між представницькими повноваженнями як військовою посадовою особою ЗСУ та будь-яким його приватним інтересом.Дії ОСОБА_1 можуть свідчити лише про потенційний конфлікт інтересів, проте не свідчить про наявність реального конфлікту інтересів. В протоколах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено в чому полягає його реальний приватний майновий чи немайновий інтерес з чітким визначенням мети, яку переслідувала ця особа, не доведено наявність суперечності між приватним інтересом та повноваженнями під час інвентаризації та як це вплинуло на об`єктивність й неупередженість прийнятого рішення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

А тому захисник зазначає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні цих правопорушень не встановлено.

Постановою суду від 25.06.2026 вказані справи об`єднано в одне провадження, визначено єдиний номер справи № 336/2657/26 (провадження № 3/336/1494/2026).

В судовому засіданні ОСОБА_25 , підтримала заявлене клопотання про закриття провадження, наполягала на його задоволенні.

ОСОБА_1 , свою провину не визнав, зазначив, що ніякого конфлікту інтересів не було. Крім того, у його підпорядкуванні перебувало лише 3 людини, а у військовій частині НОМЕР_2 був свій аналогічний підрозділ, який він не контролював і не перевіряв, посадові особи відповідного підрозділу йому не підпорядковувались. Також ОСОБА_1 підтвердив, що частина НОМЕР_2 була в оперативному плані підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 , але він не мав жодного приватного інтересу, бо ніколи не контролював службу військової техніки військової частини НОМЕР_2 , де є свій начальник. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що саме в частині інвентаризації служби військової техніки ніяких порушень виявлено не було. До складу комісії він був включений наказом командира. На запитання прокурора підтвердив, що по службі був повязаний з частиною НОМЕР_2 . Підтримав свого представника, просив задовольнити клопотання про закриття провадження.

Прокурор Медведєва В.О., заперечувала проти заявленого захисником клопотання, просила відмовити та притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Також пояснила, що відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2000 №748, зокрема, до інвентаризаційної комісії залучаються військовослужбовці, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно якої перевіряється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

КУпАП визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» - правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності за неповідомлення у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

З примітки до ст. 172-7 КУпАП вбачається, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, зі змісту статті слідує, що диспозиція вказаних норм є бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів правил, положень, інструкцій.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про запобігання корупції» відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами, що визначено як законодавство у сфері запобігання корупції.

Відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є посадові особи юридичних осіб публічного права.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» роз`яснено, що близькими особами - є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до п. 2.1. Методичних рекомендацій «щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» Національного агентства з питань запобігання корупції - основними складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес, наявність службових (представницьких) повноважень, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес. Такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень) а також наявність суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Приватним інтересом може вважатися будь-який як майновий, так і немайновий інтерес. Закон допускає необмежене коло обставин та ситуацій, що можуть свідчити про наявність приватного інтересу чи зумовлювати його виникнення за певних умов.

Практично це означає, що кожен службовець (посадова особа) при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу.

Також не слід виходити з того, що джерелом приватного інтересу можуть бути лише приватні, позаслужбові відносини. Приватний інтерес в окремих випадках може виникати й зі службових повноважень, тобто полягати у зацікавленості в ухваленні або неухваленні певних рішень, результатах службових розслідувань, дисциплінарних провадженнях, інвентаризацій, за наслідком яких особа може понести юридичну відповідальність тощо.

При вирішення питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.

Враховуюче те, що відповідно до Положення, інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації, можна дійти висновку, що комісія це колегіальний орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» - у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» роз`яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб`єктів вказаного правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2024 №290 – капітана ОСОБА_1 колишнього начальника автомобільної служби озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 вважати таким, який з 12.10.2024 справи та посаду начальника служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (копію долучено до матеріалів справи).

Також до матеріалів долучено письмові пояснення ОСОБА_1 ; копію посвідчення офіцера на його ім`я; витяг з послужного списку ОСОБА_1 ; функціональні обовязки особового складу служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 ; витяг з наказу №1062/нагд від 03.08.2025 командира військової частини НОМЕР_1 та копія наказу №1062/нагд від 03.08.2025 командира військової частини НОМЕР_1 ; акт інвентаризації майна служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 ; копію наказу командира військової частини НОМЕР_5 "Про призначення службового розслідування" №380 від 30.08.2025; копію акту службового розслідування; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 17.09.2025 ;463 "Про результати службового розслідування".

В обгрунтування винуватості ОСОБА_1 долучено письмові пояснення ОСОБА_23 - заступника начальника відділу з МПЗ ІНФОРМАЦІЯ_4 , який приймав участь у проведенні службового розслідування; ОСОБА_24 - начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1

В зв`язку з передачею військової частини НОМЕР_2 від командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_3 , була призначена позапланова інвентаризація з 30.07.2025 по 18.08.2025 року, яку проведено комісією у складі: голова комісії-підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: капітан ОСОБА_3 ; майор ОСОБА_4 ; майор ОСОБА_5 ; капітан ОСОБА_6 ; майор ОСОБА_7 ; майор ОСОБА_8 ; майор ОСОБА_9 ; майор ОСОБА_10 ; капітан ОСОБА_11 ; майор ОСОБА_12 ; майор ОСОБА_13 ; майор ОСОБА_14 ; майор ОСОБА_15 ; підполковник ОСОБА_16 ; майор ОСОБА_17 ; капітан ОСОБА_18 ; капітан ОСОБА_19 ; майор ОСОБА_20 ; капітан ОСОБА_26 , відповідно до якої наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 року №1062/нагд у військовій частині НОМЕР_2 , інвентаризаційна комісія у вказаному складі, провела інвентаризацію, та скала Акт інвентаризації військового майна служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 . Акт затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_22 . Відповідно до змісту вищевказаного Акту, комісія не виявила будь-яких невідповідностей або порушень допущених службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 . Вказаний акт інвентаризації підписаний всіма членами комісії, в тому числі й начальником служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 .

Факт перебування на час проведення інвентаризації військової частини НОМЕР_2 в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 встановлено службовим розслідуванням і не заперечується ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах є посилання на директиву військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2023№Д-43/дск.

Разом з тим, саму директиву до матеріалів не долучено.

Таким чином, враховуючи пояснення ОСОБА_1 та клопотання захисника, де зазначено, що частина НОМЕР_2 підпорядковувалась частині НОМЕР_1 в оперативному плані лише для виконання бойових завдань, належними письмовими доказами не доведений об`єм повноважень щодо підпорядкування зазначених військових частин та об`єм повноважень ОСОБА_1 щодо контролю та перевірки відповідних служб частини НОМЕР_2 .

Після передачі військової частини НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 , було встановлено розбіжності в обліку майна.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 30.08.2025 року №380 «Про призначення службового розслідування», було призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин, причин та умов, що сприяли розбіжностям у фінансовому обліку втрат та нестач у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до пояснень, наданих одним з членів комісії з проведення службового розслідування заступником начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_23 встановлено, що фактично, в розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ - військова частина НОМЕР_1 є бригадою. Військовій частині (бригаді) НОМЕР_1 була підпорядкована військова частина НОМЕР_2 . В розумінні Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова частина НОМЕР_2 фактично є підрозділом військової частини НОМЕР_1 , тобто підрозділом бригади. У зв`язку з тим, що військова частина НОМЕР_2 передавалася з підпорядкування військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, було проведено позапланову інвентаризацію. Вказана інвентаризація була проведена зі значними недоліками, крім того, інвентаризація проводилась зацікавленими в результатах інвентаризації особами. Начальники служб бригади, перевіряли наявність та облік майна у підпорядкованих служб підрозділу, за напрямками по яким вони були відповідальні впродовж служби, та у разі виявлення недоліків у підпорядкованих службах, до начальників служб бригади були б питання, як вони здійснювали контроль та облік майна впродовж несення служби та за наслідком начальники служб бригади могли б бути притягнуті до відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ та функціональних обов`язків.

Проводячи інвентаризацію майна в розрізі військової техніки, в підпорядкованій частині НОМЕР_2 , начальник служби військової техніки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був зацікавлений в результатах проведення інвентаризації, оскільки у разі виявлення тих чи інших порушень, комісія могла встановити, що причиною таких порушень є несвоєчасний та недостатній контроль зі сторони ОСОБА_1 в розрізі військової техніки підлеглої частини НОМЕР_2 , що відповідно вплинуло б на умови проходження ним служби. Отже, за таких обставин, розуміючи, що результати інвентаризації можуть стосуватися його безпосередньо, під час проведення такої інвентаризації, у ОСОБА_1 був наявний приватний не майновий інтерес, зумовлений обставинами проходження служби, тобто не бажанням нести будь-яку відповідальність за результатами інвентаризації. А отже підписуючи акт інвентаризації майна служби військової техніки озброєння логістики військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 вчиняв дію в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 в інвентаризаційну комісію повинні входити особи - не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації. Ознака «не пов`язаності» і міститься в нормі з метою недопущення виникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 (далі - Положення) інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації.

Відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних сил України - Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Відповідно до статті 82 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення бригади цією службою; за підготовку підрозділів бригади відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення бригади озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності.

Відповідно до статті 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади зобов`язаний: стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах бригади і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом бригади звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов`язків із складанням відповідних актів.

Відповідно до статті 84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - начальник служби бригади за спеціальністю має право проводити раптові перевірки наявності і стану озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів зі своєї спеціальності. Про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов`язаний письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Вказані положення також містяться в функціональних обов`язках начальника служби ураження озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 .

Однак, відповідно до матеріалів справи, вбачається, що висновок, про наявність обов`язків в ОСОБА_1 щодо контролю майна приданої військової частини НОМЕР_2 ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_23 . При цьому відповідними належними та допустимими письмовими доказами, як то наказами, положеннями, тощо вказані обставини не підтверджені, а тому не можуть виступати належним джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

Щодо вимоги Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних СилахУкраїни щодо не пов`язаності службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризаці, вважаю, що в першу чергу додержання вказаної вимоги покладається на уповноважену службову особу, яка призначає інвентаризацію та визначає склад відповідної комісії.

Разом з тим, відповідно до акту сліжбового розслідування зазначено, що в ході службового розслідування встановлено, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 №1062/нагд суперечить чинному законодавству України (п. 4 абз. 2). Відповідно до пояснень помічника командира НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби ОСОБА_27 , вказаний наказ було ним погоджено, а персональний склад інвентаризаційної комісії був сформований з офіцерів, які ніяких посад у військовій частині НОМЕР_2 не займали (п. 4 абз. 3).

Відповідно до акту службового розслідування неправомірні дії виявлені у командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_28 , начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_24 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_27 та командира військової частини НОМЕР_2 .

Результати позапланової інвентаризації майна військової частини НОМЕР_2 до матеріалів справи не долучені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність приватного інтересу в ОСОБА_1 при проведенні інвентаризації майна військової частини НОМЕР_2 , належними та допустимими доказами не доведена.

Відповідно, твердження сторони захисту, що тимчасове передавання військової частини НОМЕР_2 в оперативне підпорядкування військової частини НОМЕР_1 здійснювалось виключно з метою оперативного управління, координації спільних дій та безпосереднього виконання бойових (службово-бойових) завдань і не тягне за собою переходу права власності, зміни балансо-утримувача матеріальних цінностей чи виникнення у посадових осіб військової частини НОМЕР_1 обов`язків щодо ведення обліку, збереження або контролю за майном приданого підрозділу, який організаційно та господарсько підпорядкований виключно власній службі забезпечення та вищому органу логістики, матеріалами справи не спростовоється.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є посадовою особою виключно військової частини НОМЕР_1 . При цьому обсяг і підстави підпорядкування між частинами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не доведений. Участь ОСОБА_1 у складі інвентаризаційної комісії була обумовлена виключно виконанням імперативного наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призначення позапланової інвентаризації.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Наявність умислу в діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено.

Суд бере до уваги, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч .2 ст.172-7 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись положенням ЗУ «Про запобігання корупції», ст.172-7 КУпАП, ст.ст. 283, 284, 285, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі у відношенні ОСОБА_1 , за ознаками скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя П.Л. Коваленко

Постанова набрала законної сили “___”_____________ 20___рік

Дата видачі постанови “___”_____________ 20___рік