Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №727/706/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Чернівці справа № 727/706/26

провадження №22-ц/822 /965/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів : Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12 березня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано наступним. Зазначала, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі, який зареєстровано 03 квітня 2021 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №350, від 03.04.2021 року.

Від даного шлюбу народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя із відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки, різні погляди на вирішення сімейних проблем, що призвело до втрати почуття поваги та любові. У зв`язку з тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося, сторони фактично припинили ведення спільного господарства та сімейного бюджету, проживають окремо.

Позивач просила шлюб між сторонами розірвати та змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 ».

Зазначає, що відповідач є здоровою та працездатною людиною, інших дітей чи непрацездатних батьків на утриманні не має.

Просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій формі у розмірі по 10000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до повноліття дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 03 квітня 2021 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №350, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 – розірвано.

Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінено на дошлюбне « ОСОБА_4 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору.

Повернуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 березня 2026 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції формально підійшов до справи, не врахувавши реальну вартість життя дитини та реальні статки батька. Крім того, визначений судом розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстровано 03 квітня 2021 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №350, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу в них народилося дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження.

Дитина зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час шлюб носить формальний характер, оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і примирення між ними стало неможливим.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача, та дійшов висновку про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстровано 03 квітня 2021 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №350, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі №562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини.

Судом встановлено, що дитина зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати дитини.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дитину до 6 років становить 2 817 грн.

Позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій формі у розмірі 10000 грн., на дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову і до повноліття дитини.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення звертає увагу на те, що, визначений судом розмір аліментів в 4000 грн. забезпечить потреби малолітньої дитини, відповідатиме об`єктивним можливостям відповідача, враховуючи те, що у відзиві в суді першої інстанції він зазначав, що погоджується на стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 3500 грн., задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.

При цьому, колегія суддів наголошує, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 червня 2021 року, справа №643/11949/19.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та саме на батьків покладено відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України та забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дітей, надавати їм можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді І.Б. Перепелюк

І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк