Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №278/6111/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 18 червня 2026 р.

Справа: №278/6111/24

Суддя: Коломієць О. С.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/6111/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 278/6111/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Солвентіс»

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.

встановив:

У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від №101818764 від 08.04.2021 у сумі 34 400,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн та судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що 08 квітня 2021року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») Білінський П.І. подав заявку на отримання кредиту №101818764. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан».

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

ТОВ «Мілоан» направив відповідачу електронним повідомленням (SМS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит №101818764 від 08.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан».

Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримав проект цього кредитного договору разом із додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору. Правила надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання відповідачем SМS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у кредитному договорі - «Порядок укладення договору».

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

Відповідач уклав договір про споживчий кредит із ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8 000,00 грн.

29.07.2021 згідно умов Договору відступлення права вимоги №05Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 101818764 від 08.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» 24 січня 2022 року укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого та згідно з додатком №1 до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101818764 від 08.04.2021.

Відповідно до додатку №1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 34 400,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 26 400,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 101818764 від 08.04.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», із інформацією про порядок погашення заборгованості за цим кредитним договором. Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 08 квітня 2021 року, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, ОСОБА_1 у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 101818764. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронне повідомлення (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 101818764 від 08.04.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор J53394, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/.

Зазначене вище, а також судова практика Верховного Суду свідчить про те, що алгоритм дій щодо порядку укладення правочину, зокрема в електронній формі, дає підстави вважати доведеним належними доказами факт того, що оспорюваний кредитний договір разом з додатками було дійсно підписано з ТОВ «Мілоан» саме відповідачем, а отже матеріали справи містять належні докази укладення правочину.

ТОВ «Мілоан» це фінансова установа, а не банківська, яка не має права відкривати рахунки позичальнику, а лише перераховує кредитні кошти на наданий позичальником рахунок.

Отже долучене до матеріалів справи платіжне доручення від 08 квітня 2021 року №26585890 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів, відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 101818764 від 08.04.2021. Також зазначає, що на підтвердження факту виконання первісним кредитором свого обов`язку із видачі кредитних коштів та законності нарахування розміру заборгованості, позивачем долучено до позовної заяви відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит, яка сформована в електронному форматі та надана первісним кредитором на запит позивача.

Крім того, до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» за кредитним договором, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним договорам, що призвело до ухвалення незаконного, на думку позивача, рішення.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.06.2026 року, є дата складення повного судового рішення 19.06.2026 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із вимогою про укладення кредитного договору, що підтверджується анкетою-заявою на кредит №101818764 від 08.04.2021, яка містить персональні дані відповідача та в якій зазначено час та дату підписання договору.

Відповідно до умов укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 101818764 від 08.04.2021,останній отримав кредит у сумі 8 000,00 грн, граничний строк до 08 травня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з 06 квітня 2021 року (строк кредитування). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 08 травня 2021 року.

У пункті 1.5 кредитного договору зазначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять (без врахування суми (тіла) кредиту) 2 400,00 грн у грошовому виразі та 365,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складає 10 400,00 грн. Проценти за користування кредитом - 2 400,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (підпункт 1.5.2 пункту 1.5 кредитного договору).

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована (пункти 1.6, 1.7 кредитного договору) (а.с.21-24).

Згідно з пунктом 6 кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб-сайт або у SMS- повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 6.4, 6.5 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 (міститься у реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Кредитний договір містить додаток № 1 до договору про споживчий кредит від 08 квітня 2021 року № 101818764, в якому міститься графік платежів щодо розрахунку заборгованості (в тому числі суми кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу, повернення кредиту та сплати процентів), а саме: дата платежу 8 травня 2021 року, кредит 8 000,00 грн, проценти 2 400,00 грн, що разом становить 10 400,00 грн (а.с.25).

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти в розмірі, передбаченому договором у сумі 8000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26585890 від 8 квітня 2021 року (а.с.33).

Як вбачається із наданих позивачем документів, загальний розмір заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит від 08 квітня 2021 року №101818764, відображений позичальником ТОВ «Мілоан» у відомості про щоденні нарахування та погашення складає 34 400,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 26 400,00 грн заборгованість за відсотками.

29 липня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 05Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (прав вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (а.с.13-20).

Згідно з витягом з додатку до договору про відступлення прав вимоги № 05Т від 29 липня 2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за договором № 101818764 від 08.04.2021 у розмірі 34 400,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; 26 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Cплата ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Мілоан» грошових коштів за договором про відступлення прав вимоги № 05Т від 29 липня 2021 року належним чином підтверджено платіжними інструкціями (а.с.36-37).

У подальшому, 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Пінг-Понг» свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.27-30).

Згідно з витягом з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права вимоги до відповідача за договором №101818764 від 08.04.2021 року у розмірі 34 400 грн, з яких: 8 000 грн - сума заборгованості за тілом; 26 400 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.56).

02 вересня 2024 року за №101818764-АВ представником ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - адвокатом Білецьким Б.М. направлено на адресу відповідача досудову вимогу за кредитним договором №101818764 від 08.04.2021, в якій зазначено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», а в подальшому між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладені договори факторингу, за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 400,00 грн, яку необхідно сплатити у строк до 30 вересня 2014 року на вказані у повідомленні реквізити.

Проте, відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Також апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на підставі рішення № 1778 єдиного учасника від 01 липня 2025 року та відповідного наказу № 70-к від 01 липня 2025 року змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс», про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 101818764 від 08.04.2021, перерахування коштів на рахунок відповідача та переходу прав вимоги до ТОВ «Солвентіс» за кредитним договором та не доведено факту видачі вказаного кредиту, розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором.

Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Так, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 ст.11 Закону).

Згідно з частиною шостою ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.1 Закону).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої ст.3 Закону).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитний договір № 101818764 від 08.04.2021між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписано останнім одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер відповідача НОМЕР_1 , у анкеті-заяві та договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, фактичне місце проживання, місце роботи, номер мобільного телефону та електронної пошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону НОМЕР_1 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Враховуючи викладене можна зробити висновок про те, що без здійснення відповідачем вказаних дій кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а його укладення у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_2 .

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення договору і видачі кредиту є помилковим, оскільки кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23) та у постанові від 04 серпня 2025 року у справі № 182/317/23 (провадження № 61-3852св25).

Крім того відповідачем не спростовано, що кредитний договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка йому не належить.

Також варто звернути увагу на те, що без введення ОСОБА_1 логіну та паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього SMS-кода, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 34 400,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 26 400,00 грн заборгованість за відсотками.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн.

Однак колегія суддів не погоджується із розміром відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за вищевказаним кредитним договором був погоджений сторонами і становив 30 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 2 400 грн за період з 08 квітня 2021 по 08 квітня 2021, виходячи з розрахунку: 8000 грн (залишок тіла кредиту) х 1% (відсоткова ставка) х 30 днів (строк позики).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за відсотками за договором споживчого кредиту у сумі 26 400,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зі змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що кредит надається строком на 30 днів з 08 квітня 2021 року (строк кредитування).

Пунктом 2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з пунктом 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою пунктом 1.6 та процентною ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Як було зазначено вище, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені пунктом 2.2.1 договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорі визначаються як стандартна процентна ставка (пункт 1.6 договору), очевидним є факт, що їх нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений пунктом 1.3 договору строк кредитування - 30 денний термін, тобто фактично є санкцією.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 2.3.1 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений пунктом 1.3 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів у визначений пунктом 1.3 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених пунктом 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору), є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу тридцяти денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» суми заборгованості за договором про споживчий кредит №101818764 від 08.04.2021 за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 2 400,00 грн, а всього на загальну суму 10 400,00 грн.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

Відтак, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Солвентіс», підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення районного суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), та Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

При подачі позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «ФК «Солвентіс» просило, зокрема, стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у загальному розмірі 12 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат в суді першої та апеляційної інстанції представник позивача надав:

- договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» та адвокатом Білецьким Б.М.;

- додаткову угоду № 101818764 від 30 вересня 2024 року до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М, необхідних для надання правничої допомоги в суді першої інстанції на суму 6 000,00 грн;

- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20 листопада 2025 року в суді апеляційної інстанції на загальну суму в розмірі 6 000 ,00 грн;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М, необхідних для надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції на суму 6 000,00 грн.

Крім того, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн.

Враховуючи, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених ним на правову допомогу у суді першої інстанції та апеляційної інстанції на суму 12 000,00 грн, та надано докази сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 056,00 грн, тому понесені витрати позивача слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (30,2%), а саме 3 624,00 грн витрат понесених ним на правову допомогу та 1 829,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Симони Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406) суму заборгованості за кредитним договором №101818764 від 08.04.2021 в розмірі 10 400,00 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 8 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 2 400,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Солвентіс» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 829,00 грн та за надання правничої допомоги в сумі 3 624,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua