Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №756/6535/25 — Оболонський районний суд міста Києва

26.06.2026 Справа № 756/6535/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________________________________________________________________________

Унікальний №756/6535/25

Провадження №2/756/498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.

представника відповідача

ОСОБА_1 адвоката Сабаріна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та витребування майна, -

УСТАНОВИВ:

Позивач 07.05.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір від 29.12.2016 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 29.12.2016 укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2061, скасувати записи про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.04.2014 за позивачем зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

21.12.2016 позивачу з отриманого витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що належну йому квартиру було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2016 укладеного між ОСОБА_5 від імені позивача та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №1827, в подальшому 06.01.2017 позивач дізнався про повторне відчуження його квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2016 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2056 та передачу її в іпотеку на підставі договору іпотеки від 29.12.2016 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2061.

Як зазначає позивач, жодних договорів купівлі-продажу ним не укладалось, згоди на відчуження своєї квартири ні він, ні його дружина не надавали.

Оскільки позивач вважав, що його права порушені, він неодноразово звертався до суду за захистом своїх порушених прав, а саме з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та припинення іпотеки тощо.

Так, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2023 визнано недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №1827 договір купівлі-продажу укладений 08.12.2016 між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності посвідченої 24.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновалою Е.А. за реєстровим № 1311,та ОСОБА_3 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. від 08.12.2016, індексний № 32809947 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; в решті позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, оскільки, на думку позивача, інші укладені договори є похідними від недійсного первісного правочину, вони підлягають визнанню недійсними.

На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним договір від 29.12.2016 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 29.12.2016 укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2061, скасувати записи про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.05.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 10.10.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сабарін Ю.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. У матеріалах справи міститься відзив представника відповідача на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач є добросовісним набувачем. Крім того, рішеннями судів вже були встановлені обставини справи та відмовлено у задоволенні ідентичних позовних вимог, тому позивачу слід відмовити у позові. При цьому також просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до спірних правовідносин, оскільки як зазначав сам позивач у позовній заяві, він щонайменше з 21.12.2016 дізнався про порушення свого права, отже ним пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.

У поданих запереченнях на відзив сторона позивача наполягала на правомірності звернення до суду із вказаним позовом, вказувала, що твердження відповідача щодо неможливості задоволення позову внаслідок його добросовісності є юридично неспроможними, позови не є тотожними ні за позовними вимогами, ні за учасниками справи, строк звернення до суду з позовом не є попущеним з урахуванням моменту коли було остаточно усунено перешкоди для звернення, тобто 20.11.2024. Звертався до суду із клопотанням про поновлення формально пропущеного строку позовної давності з посиланням на те, що позовна вимога про припинення іпотеки є похідною вимогою про недійсність договору та витребування майна, остаточне встановлення незаконності первинного відчуження майна відбулося лише після ухвалення відповідного рішення Верховним Судом також, вказував на запровадження на території України режиму воєнного стану у зв`язку із чим, були внесені тимчасові зміни до норм чинного законодавства в частині дії строків позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не надали.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко (Доценко) І.П. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, пояснень на позов не надала.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, згідно ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Так, на підставі свідоцтва виданого 07.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2014 (а.с.12,13, т.І), позивачу на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №76472027 від 21.12.2016 та №424230658 від 25.04.2025 (а.с.15 т.І, а.с.76 т.ІІ), на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2016 укладеного між ОСОБА_5 , діючого від імені позивача та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №1827, а в подальшому 06.01.2017 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2016 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2056, належну позивачу квартиру було відчужено та передано в іпотеку на підставі договору іпотеки від 29.12.2016 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2061.

Для захисту та відновлення своїх порушених прав позивач звертався до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, за якою відкрито кримінальне провадження №42017101030000024 за фактом шахрайства (а.с.17-18), а також до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, зобов`язання реєстраційної служби внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №18411315 та запису про іпотеку №18414956.

09.01.2018 позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. про визнання недійсним договору купівлі - продажу, витребування з володіння нерухомого майна, скасування записів про державну реєстрацію, визнання припиненою іпотеки та скасування рішень приватного нотаріуса.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.01.2018 (ун. №2/754/3180/18) зазначена вище позовна заява була передана на розгляд за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.03.2018 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2019 зазначену вище позовну заяву було залишено без розгляду.

Відомостей про апеляційне оскарження зазначеної вище ухвали Оболонського районного суду м. Києва матеріали справи не містять.

02.04.2018 позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. про визнання правочину недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.04.2018 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2019 вказану вище позовну заяву було залишено без розгляду.

У грудні 2017 року позивач звернувся до деснянського районного суду м. києва із позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2019 визнано недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №1827 договір купівлі-продажу укладений 08.12.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2056 договір купівлі-продажу укладений 29.12.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнано недійсним договір іпотеки від 29.12.2016 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №2061, зобов`язано реєстраційну службу внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №18411315 та запису про іпотеку №18414956.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2019 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2019, а справу направлено для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва за встановленою виключною підсудністю.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2023 визнано недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. за реєстровим №1827 договір купівлі-продажу укладений 08.12.2016 між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності посвідченої 24.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновалою Е.А. за реєстровим № 1311,та ОСОБА_3 , скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Доценко І.П. від 08.12.2016, індексний № 32809947 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ; в решті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.06.2024 скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2023, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 11.06.2024 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2016 та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, постанову Київського апеляційного суду від 11.06.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2016 та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2025 залишено без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2016.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звертався до суду з фактично ідентичними вимогами, які судами було розглянуто та ухвалено судові рішення, які набрали законної сили.

Крім того, звертаючись до суду як з вказаним позовом, так і з попереднім, позивач вказував на те, що йому стало відомо про порушення його прав з отриманого 21.12.2016 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не заперечувалось позивачем в ході розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру 29.12.2016 на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого ПНКМНО Доценко І.П. (а.с. 15)

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Таким чином, вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання договору іпотеки припиненим та скасування записів про державну реєстрацію права власності на квартиру, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про витребування майна, уважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що визначено ст. 256 ЦК України.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг позовної давності до позовних вимог сплив наприкінці грудня 2019, а з позовом до суду позивач звернувся 07.05.2025, тобто після спливу строків позовної давності.

Сторона відповідача ОСОБА_1 в.т.ч. як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог посилалася на те, що строки позовної давності позивачем були пропущені, тому є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском відповідних строків.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Посилання сторони позивача на поважність формальних причин пропуску строків позовної давності та необхідності їх поновлення, суд до уваги не бере, оскільки, як встановлено вище, позивач, реалізуючи свої процесуальні права на власний розсуд безумовно знав про порушення свого права та неодноразово звертався до суду із позовними заявами про його захист.

Введення на території України режиму воєнного стану не є поважною причиною його пропуску, оскільки такі строки сплили ще до його введення. Очікування сторони позивача на остаточне судове рішення, яке перебувало на розгляді в т.ч. Верховного Суду, також, на думку суду не є поважною причиною пропуску строків позовної давності, оскільки позивач не був обмежений у можливості звернення до суду із позовною заявою (в межах визначених законом строків) в якій міг заявити декілька взаємопов`язаних позовних вимог для ефективного захисту свого порушеного права однак, цього не зробив, а реалізував свої процесуальні права на власний розсуд

Отже, зважаючи на наведене вище, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко Інна Петрівна ( АДРЕСА_5 ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна ( АДРЕСА_6 ) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та витребування майна - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 26.06.2026.

Суддя Олексій ДИБА