Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №754/16725/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/900/26

Справа №754/16725/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Михайленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/16 частки на квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі стягненням компенсації ринкової вартості 1/16 частки квартири на користь останнього та визнати право на 1/16 частини права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач є власником 15/16 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право на 1/16 частку вказаної квартири також має відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Спірна квартира є однокімнатною, має загальну площу 46,2 кв. м., є неподільною та спільне користування є неможливим у даному випадку. Позивач зазначила, що 1/16 частка загальної площі складає 2,8875 кв.м. та 1/16 жилої складає 1,275 кв.м., а відтак не можуть бути виділені в натурі в силу надто малозначного розміру. Окрім зазначеного, відповідач ОСОБА_2 має у власності квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 та 1/3 частину квартири, що розташована в АДРЕСА_3 , а також низку майна у вигляді нежитлових приміщень та земель. У зв`язку з зазначеним, припинення частки у праві власності відповідача не завдає шкоди відповідачу при наявності у власності іншого нерухомого майна, а тому позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

16 червня 2026 року від відповідача надійшла письмова заява про визнання позовних вимог.

Процесуальні дії та рішення суду.

17 жовтня 2025 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху.

31 жовтня 2025 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

18 лютого 2026 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва постановлено проводити судові засідання по цивільній справі № 754/16725/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дуденок О.О. в судовому засіданні підтримала вимоги позову. В судове засідання, призначене на 16.06.2026, до суду направила клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заяву про визнання позовних вимог, в якій з поміж іншого просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить 15/16 частки квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується: свідоцтвом на право власності на нерухоме майно на 1/2 частку квартири від 24.05.2024 за реєстровим № 974, виданим приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л.М.; свідоцтвом на право власності на нерухоме майно на 7/16 частки квартири від 24.05.2024 за реєстровим № 975, виданим 24.05.2024 приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л.М.; витягом з Державного реєстру речових прав від 24.05.2024; витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/16 частка спірної квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2025.

Окрім вказаного, відповідачу на праві власності належить квартира, що розташована у АДРЕСА_2 та 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

У відповідності до Звіту № 084/09/025 про оцінку майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 46,2 кв.м (житловою площею 20,4 кв.м.), сформованого Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ ДІ ГРУП» 19.09.2025, ринкова вартість зазначеної квартири складає 2 600 892 грн.

Із зазначеного висновку вбачається, що квартира АДРЕСА_4 , має загальну площу 46,2 кв.м., житлову 20,4 кв.м та складається із однієї кімнати.

Відповідачем не заперечувалася та не оспорювалася вартість квартири, а також не було заявлено клопотань про призначення судом експертизи для визначення вартості квартири.

Позивачем 23.10.2025 внесена на депозитний рахунок згідно з ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.10.2025 сума грошових коштів у розмірі 162 556 грн., що відповідає вартості 1/16 частки квартири, що підтверджується квитанціями № 0.0.4597729565.1 та № 0.0.4596719744.1.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ч. 1,2 статті 319 ЦК Українивстановлено, встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1-3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У статті 365 ЦК Українипередбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Відповідно до приписів ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 ч. 2 статті 16 ЦК України (визнання права).

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що виділення відповідачу в натурі належної йому 1/16 частини спірної квартири є неможливим, спірна квартира є неподільною.

При цьому, суд враховує подану 16.06.2026 відповідачем ОСОБА_2 заяву, в якій останній визнав у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/16 частину квартири АДРЕСА_4 зі стягненням компенсації ринкової вартості 1/16 частини квартири на користь відповідача та визнання за позивачкою права власності на 1/16 частину спірної квартири.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічна позиція визначена у постанові Верховного суду України у справі за №6-37цс13, а саме, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В процесі розгляду справи встановлено, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу квартири між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на 1/16 частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідачем суду не надано.

Припинення права власності на належну відповідачу частку квартири не завдасть шкоди останньому, оскільки, як встановлено в процесі розгляду справи відповідач у власності має інші об`єкти нерухомого майна.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що 1/16 частка відповідача у спірній квартирі є незначною, а відтак право відповідача на належну йому частку слід припинити, стягнувши в його користь компенсацію вартості частки, внесеної позивачкою на депозитний рахунок, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на належну відповідачу 1/16 частку у спільній власності у спірній квартирі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вбачається, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 1 300,45 грн.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги на користь позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 650,22 грн.

Інша частина судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні - задовольнити.

Припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/16 частки квартири, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 зі стягненням компенсації ринкової вартості 1/16 частки квартири на користь ОСОБА_2 .

Виплатити ОСОБА_2 компенсацію вартості за 1/16 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 162 556 грн., які внесено ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією № 0.0.4597729565.1 від 23.10.2025 та квитанцією № 0.0.4596719744.1 від 23.10.2025.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, що складає 650,22 грн., сплачених за квитанцією № 2017-9543-1089-8296 від 06.10.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 650,22 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 26.06.2026.

Суддя О.Б. Саламон