Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №635/5844/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5844/26

Провадження № 1-кп/635/1115/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 62025170020011587 від 12.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Веймар, Німеччина, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення кримінальних правопорушень обіймав посаду стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів), в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнає доведеним, що 23.12.2024 відповідно до витягу із наказу №325 командира в/ч НОМЕР_2 НГУ солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 НГУ та поставлено на всі види забезпечення, як такого що прибув для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 НГУ №115 від 06.05.2025 солдата ОСОБА_4 (Г-216789) з 06.05.2025 призначено на посаду стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) ВОС №100915П.

Так, 30.05.2025 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце служби поблизу АДРЕСА_3 (територію об`єкту №778), в порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та у період часу з 30.05.2025 до 12.06.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 НГУ від 12.06.2025 за №147 солдата ОСОБА_4 поновлено на всіх видах забезпечення як такого, що повернувся до місця розташування підрозділу після самовільного залишення місці служби.

Крім того, 30.07.2025 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце служби з ПЗ «Сіетл», біля н.п. Хорошево Харківської області, у порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та у період часу з 30.07.2025 до 06.08.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 НГУ від 07.08.2025 за №197 солдата ОСОБА_4 поновлено на всіх видах забезпечення як такого, що повернувся до місці розташування підрозділу після самовільного залишення місці служби.

Крім того, 12.09.2025 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце служби поблизу н.п. Мерефа Харківської області у порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та у період часу з 12.09.2025 до 11.05.2026, тобто по дату його фактичного затримання працівниками поліції, перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, щодо обставин його вчинення пояснив так, як це вказано у вироку, тому суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченої, при цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною і роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання, обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він за місцем проходження військової служби, характеризується негативно, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше в силу ст.89 КК України не судимий.

За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 вимог ст. 69,75 КК України суд не вбачає.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно останнього необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання час перебування обвинуваченого під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початком строку відбування покарання ОСОБА_4 вважати дату фактичного затримання – 11.05.2026.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 11.05.2026 до 25.06.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1