Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №352/646/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/646/26

Провадження № 2/352/809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю представника позивача Новосільської О.Б.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.03.2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення суду від 29.06.2016 року у справі №352/1125/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділ в натурі частки домоволодіння задоволено частково. Ухвалено виділити ОСОБА_2 як власнику 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: кухню 2-1 площею 8,38 кв. м вартістю 11498 грн., житлову кімнату 2-2 площею 15,16 кв. м вартістю 20800 грн., комору 2-3 площею 1,95 кв. м вартістю 1724 грн., коридор 2-4 площею 3,11 кв. м вартістю 2749 грн., а всього приміщень по житловому будинку А загальною площею 28,6 кв. м загальною вартістю 36771 грн., сарай В вартістю 8847 грн., вбиральню Д вартістю 1582 грн., а всього на загальну суму 47200 грн., що становить 8/100 від загальної вартості домоволодіння. Залишено ОСОБА_3 як власнику 24/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: житлову кімнату 1-1 площею 20,44 кв. м вартістю 28045 грн., кухню 1-2 площею 13,52 кв. м вартістю 18550 грн., комору 1-3 площею 2,35 кв. м вартістю 3224 грн., коридор 1-4 площею 2,75 кв. м вартістю 2385 грн., веранду 1-5 площею 7,6 кв. м вартістю 6590 грн., а всього приміщень по житловому будинку А загальною площею 46,66 кв. м загальною вартістю 58794 грн., літню кухню Б вартістю 61874 грн., сарай Г вартістю 20214 грн., вбиральню Ж вартістю 1582 грн., а всього на загальну суму 142464 грн., що становить 24/100 від загальної вартості домоволодіння. Залишено ОСОБА_1 як власнику 67/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: житловий будинок Й площею 101,8 кв. м вартістю 338725 грн., сарай Е вартістю 45585 грн., сарай Є вартістю 8906 грн., вбиральню З вартістю 3047 грн., а всього на загальну суму 396263 грн., що становить 68/100 від загальної вартості домоволодіння.

За відхилення від ідеальної частки стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 5534 грн. Розподілено судові витрати. У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно.– відмовлено.

Позивач вважає, що вказаним рішенням суду здійснено поділ в натурі спірного нерухомого майна між трьома співвласниками відповідно до належних кожному часток у праві спільної часткової власності з виділенням кожному конкретних приміщень, оскільки суд при ухваленні рішення керувався ст. 367 ЦК України, яка визначає поділ майна, однак, в рішенні суду не зазначено про припинення спільної часткової власності, що перешкоджає позивачу здійснити свої права власника, зокрема щодо реєстрації за ним права власності на виділені об`єкти нерухового майна. Просив позов задовольнити.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Лютан З.Й. в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника та відповідача, щодо заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Згідно ухвали суду від 04.05.2026 року постановлено підготовче провадження закрити та призначити розгляд справи по суті.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду від 29.06.2016 року у справі № 352/1125/14-ц ухвалено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виділ в натурі частки домоволодіння задоволено частково: виділено ОСОБА_2 як власнику 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: кухню 2-1 площею 8,38 кв. м вартістю 11498 грн., житлову кімнату 2-2 площею 15,16 кв. м вартістю 20800 грн., комору 2-3 площею 1,95 кв. м вартістю 1724 грн., коридор 2-4 площею 3,11 кв. м вартістю 2749 грн., а всього приміщень по житловому будинку А загальною площею 28,6 кв. м загальною вартістю 36771 грн., сарай В вартістю 8847 грн., вбиральню Д вартістю 1582 грн., а всього на загальну суму 47200 грн., що становить 8/100 від загальної вартості домоволодіння.

Залишено ОСОБА_3 як власнику 24/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: житлову кімнату 1-1 площею 20,44 кв. м вартістю 28045 грн., кухню 1-2 площею 13,52 кв. м вартістю 18550 грн., комору 1-3 площею 2,35 кв. м вартістю 3224 грн., коридор 1-4 площею 2,75 кв. м вартістю 2385 грн., веранду 1-5 площею 7,6 кв. м вартістю 6590 грн., а всього приміщень по житловому будинку А загальною площею 46,66 кв. м загальною вартістю 58794 грн., літню кухню Б вартістю 61874 грн., сарай Г вартістю 20214 грн., вбиральню Ж вартістю 1582 грн., а всього на загальну суму 142464 грн., що становить 24/100 від загальної вартості домоволодіння.

Залишено ОСОБА_1 як власнику 67/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 загальною вартістю 585927 грн.: житловий будинок Й площею 101,8 кв. м вартістю 338725 грн., сарай Е вартістю 45585 грн., сарай Є вартістю 8906 грн., вбиральню З вартістю 3047 грн., а всього на загальну суму 396263 грн., що становить 68/100 від загальної вартості домоволодіння.

За відхилення від ідеальної частки стягнуто на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 5534 грн. Розподілено судові витрати. У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно.– відмовлено (а.с.7-11).

Згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 року вказане рішення суду залишено без змін (а.с.12-15).

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 постановлено залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 29.06.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 - без змін (а.с.16-21).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №271662 який видано ОСОБА_1 , на підставі рішення від 29.03.2010 року 12 сесії 5 скликання Тисменицької міської ради, останній є власником земельної ділянки площею 0,500 га, що розташована по АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки 2625810100:01:016:0206 (а.с.22).

У відповідності до наказу №31/09-01 від 14.11.2025 року відділу архітектури та містобудування Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, відмовлено ОСОБА_1 у зміні адреси закінченого будівництвом об`єкту у зв`язку із тим, що об`єкт перебуває у спільній власності (а.с.13).

Листом Тисменицької міської ради від 26.02.2026 року №41 повідомлено ОСОБА_1 причини відмови у видачі адреси об`єкта нерухомого майна, що було виділено позивачу за рішенням суду, оскільки таке знаходиться у спільній частковій власності , проте адреса може бути присвоєна самостійному об`єкту нерухомого майна (а.с.24).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що перебуває в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Водночас у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи норми статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється (див. пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25)).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2025 року у справі № 372/1281/21, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

VІ. Висновки суду.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі рішення Тисменицького районного суду від 29.06.2016 року у справі № 352/1125/14-ц було здійснено поділ нерухомого майна між трьома співвласниками згідно належних їм часток у праві спільної часткової власності, відповідно до якого кожному зі співвласників було виділено конкретне майно із зазначенням площі і вартості такого.

Метою пред`явлення цього позову є припинення права спільної часткової власності на спірне майно між позивачем та відповідачами, яке фактично було здійсненне на підставі рішення суду від 29.06.2016 року у справі № 352/1125/14-ц, однак про це у рішенні не зазначено, що перешкоджає позивачу реалізувати право власника майна, зокрема, стосовно присвоєння йому конкретної адреси.

З урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 у разі поділу майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників, право спільної власності припиняється.

Відтак, суд вважає, що право спільної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 припинилося.

Тому позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 526, 626,628, 633, 634, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,259, 263, 265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомий.

Рішення складене у повному обсязі 25.06.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.