Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №650/5053/24 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5053/24

провадження № 2/650/1404/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого – судді Сікори О.О.,

за участю секретаря – Завістовської Л.А.,

представника позивача – Чужикова Д.Ю.,

представника відповідача – Макаренко А.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чужиков Денис Юрійович, до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Макаренко Анастасія Сергіївна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,7107 га, що має кадастровий номер 6521883000:02:003:0024, розташованою на території Новомиколаївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, шляхом витребування її з незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 4,7107 га, кадастровий номер 6521883000:02:003:0024, зареєстрованого 24 травня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 50418117; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки загальною площею 4,7107 га, кадастровий номер 6521883000:02:003:0024, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Бериславського району, колишнього Високопільського району, Херсонської області. Право власності позивачки на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 247268, виданим Високопільською районною державною адміністрацією Херсонської області 03 травня 2007 року.

Право власності ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2740570565218, дата державної реєстрації права власності - 24 травня 2023 року, номер відомостей про речове право 50417875. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що належною їй земельною ділянкою фактично користується та її обробляє фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Водночас позивачка стверджує, що жодного договору оренди землі з відповідачем не укладала, додаткових угод не підписувала, доручень або інших повноважень третім особам на укладення договору оренди щодо цієї земельної ділянки не надавала, а також не отримувала від відповідача коштів за користування земельною ділянкою.

За твердженням представника позивачки, відповідач, незважаючи на вимоги позивачки щодо добровільного припинення здійснення посівних робіт та повернення земельної ділянки, продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, чим порушує право позивачки на володіння та користування належним їй майном.

Крім того, представник позивачки зазначив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 398763293 від 10 жовтня 2024 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6521883000:02:003:0024 зареєстровано інше речове право, а саме право оренди за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаної інформаційної довідки вбачається, що право оренди відповідача зареєстроване 24 травня 2023 року державним реєстратором Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Бондаренко Анною Володимирівною, номер запису про інше речове право 50418117. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі № б/н від 10 січня 2022 року, укладений нібито між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі не менше 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом з тим представник позивачки наголосив, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі від 10 січня 2022 року, не погоджувала його істотних умов, не мала волевиявлення на передачу спірної земельної ділянки відповідачу в оренду та не уповноважувала будь-яких третіх осіб на підписання такого договору від її імені. У зв`язку з цим представник позивачки вважає, що відсутнє волевиявлення власниці земельної ділянки на укладення договору оренди, а тому такий договір є неукладеним і не створює для сторін цивільних прав та обов`язків.

Також представник позивачки зазначив, що оскільки позивачка не укладала із відповідачем договору оренди землі, не передавала йому земельну ділянку у користування та не отримувала орендної плати, фактичне користування відповідачем земельною ділянкою є таким, що здійснюється без належної правової підстави. За таких обставин право ОСОБА_1 як власниці земельної ділянки підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним їй майном, витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача та скасування державної реєстрації права оренди відповідача щодо спірної земельної ділянки.

У відзиві на позов представник відповідача Макаренко А.С. заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначила, що позов є необґрунтованим, а наведені позивачкою обставини не відповідають дійсним правовідносинам сторін.

Представник відповідача вказала, що позивачка зазначила відповідачем фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , тоді як договір оренди землі, на який посилаються сторони, укладено з фізичною особою ОСОБА_2 . У зв`язку з цим представник відповідача зазначила про пред`явлення позову до неналежного відповідача, посилаючись на те, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірного матеріального правовідношення.

Також представник відповідача зазначила, що договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6521883000:02:003:0024 дійсно був підписаний позивачкою, а сторонами були погоджені всі істотні умови цього договору. За твердженням представника відповідача, орендна плата за користування земельною ділянкою впродовж років сплачувалася позивачці, у зв`язку з чим у неї раніше не виникало підстав для звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки.

Представник відповідача вказала, що договір оренди землі датований 10 січня 2022 року, тобто був укладений до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Реєстрація права оренди була здійснена пізніше у зв`язку з обставинами, пов`язаними з окупацією території та відсутністю державного реєстратора для проведення відповідних реєстраційних дій. У подальшому відповідач звернувся до державного реєстратора, яким було проведено державну реєстрацію права оренди. При цьому, строк дії договору оренди становить 10 років та не залежить від дати державної реєстрації, тобто договір діє до 10 січня 2032 року.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачка не надала суду копію свого примірника договору оренди землі та не надала належних доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір був укладений поза її волею. На думку представника відповідача, саме позивачка повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт непідписання договору та відсутність волевиявлення на його укладення.

Також представник відповідача вказала, що відповідачу не надходили будь-які письмові вимоги позивачки щодо добровільного припинення посівних робіт, припинення користування земельною ділянкою або її повернення. Позивачка, за твердженням представника відповідача, не надала доказів направлення таких вимог відповідачу та доказів отримання від відповідача відмови у поверненні земельної ділянки.

Представник відповідача зазначила, що позивачка не надала доказів, які б підтверджували або спростовували факт сплати орендної плати, хоча, за позицією відповідача, орендну плату за користування земельною ділянкою вона отримувала. Саме тому, на думку представника відповідача, позивачка раніше не заявляла претензій щодо несплати орендної плати та не зверталася з вимогами про припинення користування земельною ділянкою.

Посилаючись на положення статей 12, 76, 77, 78, 81, 89 ЦПК України, представник відповідача зазначила, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а суд не зобов`язаний вважати доведеною обставину лише на підставі твердження сторони. Також представник відповідача послалася на стандарт більшої переконливості доказів та зазначила, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння в повному обсязі.

На судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_1 є власницею спірної земельної ділянки, однак договору оренди землі від 10 січня 2022 року з відповідачем не укладала, його не підписувала, повноважень іншим особам на підписання такого договору не надавала та орендної плати від відповідача не отримувала. Відповідач фактично користується земельною ділянкою без належної правової підстави, а зареєстроване за ним право оренди порушує право позивачки як власниці на користування належним їй майном. Також представник позивача звернув увагу, що відповідач не надав суду ні оригіналу, ні копії договору оренди землі, на підставі якого зареєстровано право оренди.

На судовому засіданні представник відповідача Макаренко А.С. проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що договір оренди землі був укладений між сторонами, підписаний позивачкою, а його істотні умови були погоджені. Відповідач користується земельною ділянкою на законних підставах, право оренди зареєстроване у встановленому законом порядку, а орендна плата за користування земельною ділянкою сплачувалася позивачці. Також вказала, що позивачка не довела факту непідписання договору, не підтвердила направлення відповідачу вимог про припинення користування земельною ділянкою або її повернення, а позов, на думку сторони відповідача, пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки договір оренди укладено з ОСОБА_2 як фізичною особою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки загальною площею 4,7107 га, кадастровий номер 6521883000:02:003:0024, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності позивачки на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 247268, виданим Високопільською районною державною адміністрацією Херсонської області 03 травня 2007 року.

Також право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 травня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2740570565218, номер відомостей про речове право 50417875.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 398763293 від 10 жовтня 2024 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6521883000:02:003:0024 зареєстроване інше речове право, а саме право оренди за ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаної інформаційної довідки вбачається, що право оренди відповідача зареєстроване 24 травня 2023 року державним реєстратором Новоолександрівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Бондаренко Анною Володимирівною, номер запису про інше речове право 50418117. Підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі № б/н від 10 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі не менше 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачка заперечує факт укладення та підписання договору оренди землі від 10 січня 2022 року, зазначає, що волевиявлення на передачу земельної ділянки відповідачу в оренду не мала, повноважень іншим особам на підписання договору від її імені не надавала, орендної плати не отримувала, а тому вважає, що відповідач користується земельною ділянкою без належної правової підстави.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що договір оренди землі був підписаний позивачкою, сторони погодили всі його істотні умови, а орендна плата за користування земельною ділянкою сплачувалася позивачці. Разом з тим відповідач не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії договору оренди землі від 10 січня 2022 року, на підставі якого 24 травня 2023 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

Матеріали справи також не містять належних і допустимих письмових доказів фактичної сплати відповідачем орендної плати саме ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6521883000:02:003:0024.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу наведених положень ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. У цій справі позивачка посилається на відсутність свого волевиявлення на укладення договору оренди землі, а відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на наявність договору як на правову підставу користування земельною ділянкою. Отже, відповідач, який стверджує про наявність укладеного договору оренди землі, повинен довести існування такого договору, його зміст, погодження істотних умов та підписання його сторонами.

Водночас сам по собі факт ненадання оригіналу або копії договору оренди землі не є безумовним і прямим доказом того, що позивачка його не підписувала. Відсутність договору у матеріалах справи позбавляє суд можливості дослідити його зміст, істотні умови, реквізити, підписи сторін, а також перевірити твердження сторін про його укладення або неукладення.

Однак за відсутності у матеріалах справи оригіналу чи належної копії договору оренди землі від 10 січня 2022 року суд не має підстав вважати доведеним факт існування саме такого письмового договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у тому змісті, на який посилається відповідач.

При цьому інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує факт державної реєстрації права оренди за відповідачем, проте сама по собі не замінює письмового договору оренди землі та не є доказом того, що позивачка особисто підписала відповідний договір і мала волевиявлення на передачу земельної ділянки відповідачу в оренду.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною четвертою статті 202 ЦК України передбачено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною, сторонами.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди, дата укладення та строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, право оренди земельної ділянки має похідний характер від договору оренди землі, а державна реєстрація права оренди підтверджує речове право, але не замінює правочин, на підставі якого це право виникає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку, що у випадку, коли сторона не виявила волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо власник земельної ділянки стверджує, що договір оренди він не підписував, то такий спосіб захисту як визнання договору недійсним не є належним, оскільки правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. У такому випадку власник має право захищати своє право шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Разом з тим подальша практика Верховного Суду конкретизувала належний спосіб захисту у спорах, де право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а власник земельної ділянки заперечує факт укладення договору оренди.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зазначила, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22, у якій зазначено, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір оренди, є вимога про визнання відсутнім права оренди. При цьому інші способи захисту, зокрема скасування державної реєстрації права оренди або зобов`язання повернути земельну ділянку без вирішення питання про наявність чи відсутність зареєстрованого права оренди, не забезпечують ефективного усунення стану правової невизначеності.

У цій справі позивачка не заявила вимоги про визнання відсутнім права оренди ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6521883000:02:003:0024. Натомість позивачка просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування її з незаконного володіння відповідача та скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди відповідача.

Суд звертає увагу, що скасування державної реєстрації права оренди саме по собі не є тотожним визнанню відсутнім права оренди та не замінює собою вирішення спору про існування або відсутність речового права відповідача. У разі наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди належним способом усунення правової невизначеності є саме визнання відсутнім такого права.

Суд не має процесуальних повноважень самостійно змінювати предмет позову або замість заявленої позивачкою вимоги про скасування державної реєстрації права оренди вирішувати незаявлену вимогу про визнання відсутнім права оренди відповідача.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу лише в межах заявлених позивачкою вимог. Тому, навіть встановивши відсутність у матеріалах справи оригіналу чи належної копії договору оренди землі від 10 січня 2022 року, суд не може вийти за межі позовних вимог і ухвалити рішення про визнання відсутнім права оренди відповідача, оскільки така вимога позивачкою не заявлялася.

Також суд враховує, що позовна вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача за своїм змістом спрямована на повернення позивачці можливості користуватися земельною ділянкою. Водночас на час розгляду справи право оренди відповідача щодо цієї земельної ділянки залишається зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин вимога про повернення земельної ділянки не може бути ефективно вирішена без одночасного вирішення питання про наявність або відсутність зареєстрованого права оренди відповідача. Оскільки вимога про визнання відсутнім права оренди позивачкою не заявлена, задоволення вимоги про витребування земельної ділянки не усунуло б правової невизначеності між сторонами та не забезпечило б ефективного захисту права позивачки.

Суд також бере до уваги, що у цій категорії спорів фактичне користування земельною ділянкою особою, за якою зареєстроване право оренди, не свідчить про вибуття земельної ділянки з володіння власника у розумінні віндикаційного позову. Таке порушення, за своєю природою, є перешкодою у здійсненні власником права користування земельною ділянкою, а тому підлягає захисту за правилами негаторного позову. Водночас належне формулювання такого захисту за наявності зареєстрованого права оренди має узгоджуватися із вимогою про визнання відсутнім відповідного речового права.

Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту у вигляді скасування державної реєстрації права оренди та витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача без заявлення вимоги про визнання відсутнім права оренди не відповідає характеру спірних правовідносин та не є ефективним способом захисту порушеного права у розумінні статей 15, 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України.

Оцінюючи доводи представника відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача з тих підстав, що у позові відповідач зазначений як фізична особа-підприємець, а договір оренди землі укладено з фізичною особою ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Фізична особа-підприємець не є окремим суб`єктом права, відмінним від фізичної особи, яка набула статусу підприємця. Набуття фізичною особою статусу підприємця не припиняє та не змінює її цивільної правоздатності і дієздатності як фізичної особи. Тому зазначення позивачкою відповідача як фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 саме по собі не свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки суб`єктом спірних правовідносин залишається та сама фізична особа - ОСОБА_2 .

Водночас наведений довід відповідача не є визначальним для вирішення справи, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову з інших підстав, а саме у зв`язку з обранням позивачкою неналежного способу захисту.

Оцінюючи доводи позивачки про те, що факт непідписання нею договору оренди підтверджується відсутністю у сторін оригіналу та копії договору оренди землі, суд зазначає, що така обставина дійсно ставить під сумнів доводи відповідача про існування укладеного письмового договору оренди землі. Однак сама по собі відсутність договору в матеріалах справи не є самостійною підставою для задоволення саме тих позовних вимог, які заявлені у цій справі.

Відсутність у матеріалах справи договору оренди землі могла б мати істотне значення для вирішення спору про визнання відсутнім права оренди, однак така вимога позивачкою не заявлена. Тому суд позбавлений можливості надати правовий результат, на який фактично спрямовані доводи позивачки, а саме припинення правової невизначеності щодо існування зареєстрованого права оренди відповідача.

Доводи відповідача про те, що позивачка отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять належних доказів фактичної сплати орендної плати саме позивачці. Разом з тим недоведеність цих доводів відповідача не змінює висновку суду про неналежність обраного позивачкою способу захисту.

Доводи відповідача про те, що позивачка не направляла письмових вимог про припинення користування земельною ділянкою та її повернення, не є визначальними для вирішення спору, оскільки право власника на звернення до суду за захистом порушеного права не залежить від обов`язкового попереднього направлення такої вимоги, якщо інше прямо не встановлено законом або договором. Водночас зазначені доводи також не впливають на висновок суду щодо неналежності заявленого способу захисту.

Суд враховує, що відмова в задоволенні позову з підстав неналежності обраного способу захисту не означає встановлення судом факту укладення між сторонами договору оренди землі від 10 січня 2022 року та не підтверджує наявність волевиявлення позивачки на його укладення. Суд лише констатує, що в межах заявлених позовних вимог відсутні правові підстави для їх задоволення.

За таких обставин, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог, а також практику Верховного Суду щодо належного способу захисту у спорах про зареєстроване право оренди за договором, факт укладення якого заперечується власником земельної ділянки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з розглядом справи, відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 – 265 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чужиков Денис Юрійович, до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Макаренко Анастасія Сергіївна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивачку.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 червня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора