Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №510/595/24 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/595/24

Провадження 2/510/816/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1197 га, із кадастровим номером 5124181700:02:002:0007, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23.09.2022 року вона домовилась із відповідачкою про купівлю вищевказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідачка ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилася, до суду надійшла заява в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримувала в повному обсязі.

Відповідачка у підготовче судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про визнання позовних вимог, в також просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 23.09.2022 р. ОСОБА_1 домовилась із відповідачкою про купівлю земельної ділянки ділянку загальною площею 0,1197 га, із кадастровим номером 5124181700:02:002:0007, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 згідно державному акту на прав власності на земельну ділянку, серії ЯИ №152980.

В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачці нерухоме майно та правовстановлюючі документи на нього, що підтверджується відповідним актом приймання-передання від 23.09.2022 р., а позивачка передала відповідачці обумовлену суму коштів у розмірі 36 000 грн.

Відповідачка, в порушення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.2022 року ніяких дій з нотаріального посвідчення договору не вчинили.

Також сторони домовились про зустріч у нотаріуса в місті Рені, Одеської області, для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, без будь-яких інших додаткових повідомлень та нагадувань про це. Проте відповідачка відмовилася від зустрічі, мотивуючи тим, що не має можливості та часу.

З огляду на наведене позивачка вважає, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу від 23.09.2022 р.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передала продавцям обумовлену суму коштів, а продавець передав позивачу нерухоме майно в натурі та документи на нього.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачці нерухоме майно та документи на нього, а остання, у свою чергу, передала відповідачці обумовлену суму коштів, позивачка прийняла нерухоме майно, фактично вступила у володіння цим майном.

Відповідачка жодного разу не висували вимоги щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечували проти визнання права власності за позивачкою, про що свідчать заяви, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачкою, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати, пов`язані із розглядом справи позивач просила з відповідача не стягувати.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 368, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ренійським УМВС України в Одеській області від 26.10.2004 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1197 га, із кадастровим номером 5124181700:02:002:0007, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін