Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №510/1476/23 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1476/23

Провадження № 2/510/326/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 р. Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Іванової Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за законом спадкового майна, яке відкрилось після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні позивача до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно. З наведених обставин позивач звернувся з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 , у підготовче судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява від представника позивача адвоката Златі Н.С. про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про визнання позову, справу просили розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 - дідусь сторін, що підтверджується свідоцтвом про смерть видане повторне серії НОМЕР_1 від 21.01.1987 р.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , право власності підтверджується свідоцтвом №477 від 17.02.1993 р.

ОСОБА_5 заповідального розпорядження не залишив, у зв`язку з чим спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги були: син – ОСОБА_4 (батько сторін), син- ОСОБА_6 (дядько сторін), дружина - ОСОБА_7 (бабуся сторін).

У встановлений законодавством строк ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак успадкували спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, на момент смерті спадкодавця піклувалися та доглядали за батьком до дня його смерті, утримували будинок, обробляли присадибну ділянку та сплачували комунальні платежі. Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_7 прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті батька та чоловіка по частині в порядку ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.), однак не оформили її.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.1999 р.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

ОСОБА_7 заповідального розпорядження не залишила, у зв`язку з чим спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги були: син – ОСОБА_4 (батько сторін), син- ОСОБА_6 (дядько сторін).

У встановлений законодавством строк ОСОБА_4 не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак успадкував спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, згідно будинкової книзі, акт про закінчення експлуатації у присутності ОСОБА_4 , рішення №311 від 16.07.1992 р. Таким чином ОСОБА_4 прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері порядку ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.), однак не оформив її.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.11.2001 р.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 заповідального розпорядження не залишив, у зв`язку з чим спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги є: син – ОСОБА_1 (позивач), донька - ОСОБА_2 (відповідачка), ОСОБА_3 (відповідачка) .

У встановлений законодавством строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак успадкував спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_1 в порядку ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.), однак не оформив її.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При зверненні позивача до нотаріуса за оформленням спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Таким чином, позивач вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на спадщину, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана. Відповідачі на спадщину не претендують, не заперечує проти її прийняття позивачем, про що свідчать надані ними заяви, які знаходяться в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, про що свідчить заява, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1261 ЦК України, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 524, 527, 548, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін