Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №521/7059/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/7059/25

Провадження №2-о/521/298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: ОСОБА_2 , в якій просить встановити факт належності йому правовстановлюючого документу, а саме – Свідоцтва про право власності на житло від 24.01.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 24.01.1994 року №29458, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована наступними обставинами.

28.07.1989 року Виконавчим комітетом Іллічівського району ради народних депутатів міста Одеси було видано ордер на житлове приміщення № 1136 серія ИР на ім`я ОСОБА_3 (мовою оригіналу) щодо права на зайняття вказаною особою та членом її родини – « ОСОБА_1 » - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В січні 1994 року ОСОБА_2 звернулася до Міського агентства з приватизації житла м. Одеса задля приватизації вказаної квартири, та сплатила кошти за «консультації з оформлення документів з приватизації житла», про що було отримано нею квитанцію до приходного касового ордеру від 17.01.1994 року. В подальшому, 24.01.1994 року Міським агентством з приватизації житла м. Одеса було прийняте розпорядження № 29458, яким вказану квартиру було передано у власність ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 . На підставі вказаного розпорядження, Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видане (оформлене) свідоцтво про право власності на житло від 24.01.1994 року, згідно якого підтверджена належність на праві спільної сумісної власності зазначеної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 01.03.1994 року між Житлово-експлуатаційним відділом Малиновського району та ОСОБА_2 як співвласником квартири було укладено договір №45 власника квартири багатоквартирного будинку про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. При цьому, зазначення імені ОСОБА_1 у вказаному вище Розпорядженні від 24.01.1994 року №29458 та у свідоцтві про право власності на житло від 24.01.1994 року було проведено згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , виданого 24.03.1981 року Відділом ЗАЦС Будьонівського райвиконкому м. Донецька, в якому ім`я ОСОБА_1 було зазначено без апострофу. Також заявник вказує, що згідно вказаного вище свідоцтва про народження, його матір`ю є ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України, в якому його ім`я було зазначено як « ОСОБА_4 », тобто із апострофом. За вказаних обставин, заявник звернувся до суду, оскільки зазначення його імені у правовстановлюючому документі на квартиру не співпадає з зазначенням його імені у документі, що підтверджує його особу як громадянина України, а саме у паспорті громадянина України.

Учасники розгляду справи у відкрите судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність до суду не подали.

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що заяву ОСОБА_1 , належить задовольнити з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, та підтверджено матеріалами справи наступні фактичні обставини.

28.07.1989 року Виконавчим комітетом Іллічівського району ради народних депутатів міста Одеси було видано ордер на житлове приміщення №1136 серія ИР на ім`я ОСОБА_2 щодо право на зайняття нею та членом її родини – « ОСОБА_1 » - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

24.01.1994 року Міським агентством з приватизації житла м. Одеса було прийняте розпорядження № 29458, яким цю квартиру було передано у власність ОСОБА_2 , та ОСОБА_1

24.01.1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видане (оформлене) свідоцтво про право власності на житло, згідно якого вказана квартира на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 24.03.1981 року, його матір`ю зазначена ОСОБА_2 , а ім`я ОСОБА_1 зазначено без апострофу, а саме - « ОСОБА_4 ».

Листом від 04.05.2026р. №375сл/01-06 на ім`я адвоката Розенбойма Ю.О., КП «Міське агентство з приватизації житла» зазначило, що «при вивченні архівних документів було з`ясовано, що 24.01.1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 на підставі розпорядження органу приватизації № 29458 від 24.01.1994 р. на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Приватизація житла проведена згідно заяви наймача на приватизацію житла, довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири, які були оформлені належним чином підписані керівником по обслуговуванню житла та паспортистом, де на зворотній сторінці заяви на приватизацію житла (копія додається ), ім`я співвласника житла на українській мові було зазначено, як « ОСОБА_4 ». На теперішній час, згідно громадянського паспорту НОМЕР_2 від 31.03.1999 р. написання імені співвласника значиться, як « ОСОБА_1 ». На підставі викладеного, згідно ст. 8 п .11 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» всі спірні питання, що стосуються приватизації житла вирішуються у судовому порядку».

Написання імені заявника як « ОСОБА_4 » у паспорті заявника як громадянина України встановлено судом також і при огляді вказаного паспорту в судовому засіданні.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно заявнику для здійснення свого права власності на квартиру, а саме реєстрації права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частинами 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Частиною 1 та частиною п.5 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненням учасниками справи підтверджується факт належності на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року (зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №17-860), виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 24 січня 1994 року №29458,

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, практики Європейського суду з прав людини та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту належності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме - Свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року (зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №17-860), виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 24 січня 1994 року №29458, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності та ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Керуючись ст. ст.4, 5, 10, 11, 13, 76 81, 211, 247, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, -

Керуючись ст. ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт належності на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) правовстановлюючого документу, а саме - Свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року (зареєстровано і записано у реєстрову книгу за №17-860), виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 24 січня 1994 року №29458, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.В. Тополева