Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №496/6913/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6913/25

Провадження № 3/496/122/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

повний текст

24 червня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Сосненко А.І.,

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – фахівця у галузі права- Кучеренко Г.А., в режимі ВКЗ

розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

05.10.2025 р. о 11:50 год. в с. Маяки по вул. Булавіна, 23 водій ОСОБА_1 керував електроскутером Pover bikc, д.н.з. відсутній, та був зупинений працівниками поліції за керування вказаним транспортним засобом без шолому. Інспектор, який складав протокол, під час спілкування з ОСОБА_1 виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою приладу газоаналізатора Драгер та проходження такого тесту в медичному закладі водій відмовився під відеофіксацію нагрудної бодікамери NC 221425.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за дане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

25.05.2026 р. на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Кучеренко Г.А. надійшли пояснення, в яких він пояснив, що як вбачається з матеріалів справи щодо ОСОБА_1 складений протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. З наданого поліцією суду відеозапису спілкування (розмови) капітана поліції з ОСОБА_1 вбачається факт зупинки ОСОБА_1 поліцією, отже є факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Частиною 3 статті 35 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Як вбачається з відео поліції цього поліцейським зроблено не було.

З аналізу наведеного вбачається безпідставність зупинки ОСОБА_1 поліцією.

Крім того, за «їзду без шолома» ОСОБА_1 не був притягнутий поліцією до відповідної відповідальності. Тобто, постанова за порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху поліція не складала. Відтак, немає факту притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у зв`язку з зупинкою його поліцією.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.03.2019 року у справі №686/11314/17, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА 1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП.

З аналізу наведеного випливає, що між вказаними відео є перерва, що прямо суперечить вищевказаному наказу МВС 1026 – п.5 розділу ІІ з розділу, який імперативно визначено обов`язок поліції вести безперервну відеозйомку для встановлення об`єктивної картини того, що відбувається.

Отже, будь-яка перерва у відео зйомці поліції заборонена і таке відео не може бути належним та допустимим доказом по справі в розумінні ст.251 КУпАП. Тобто, це відео багато сумніву.

Виходячи із вищенаведеної правової позиції Верховного суду вбачається наступне, що, після безпідставної зупинки ОСОБА_1 поліцією і не складання на нього постанови за порушення ПДР України, складання протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП, - є безпідставним.

До того ж зазначає, що згідно відео поліції вона припиняється після розмови ОСОБА_1 з поліцією. Проте, в направленні ОСОБА_1 на медогляд у заклад охорони здоров`я зазначено про доставку ОСОБА_1 до медичного закладу для огляду. І також зазначено про не проведення огляду у зв`язку з відмовою.

Це на думку представника є відверте хибною обставиною, яка не підтверджена об`єктивним доказом - відео з бодикамери /портативного відео реєстратора поліції, яка повинна здійснюватися безперервно під час виконання поліцією своїх обов`язків.

Також на відео поліції не зафіксований момент складання самого протоколу на ОСОБА_1 . Отже, встановити правильність та послідовність дій поліції щодо ОСОБА_1 унеможливлюється. Просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 по ч.1 ст. 130 КУпАП України закрити з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Кучеренко Г.А., в режимі ВКЗ в судовому засідання просив справу закрити за відсутність складу правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення доказана матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 474157 від 05.10.2025 р., направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2025 року, відповідно до якого поліцейським виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, та дослідженим відеозаписом, згідно якого встановлено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора Драгер та в медичному закладі.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

На підставі ч. ч. 2-6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Невизнання своєї вини та заперечення щодо обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в особі його представника, суд розцінює як обраний спосіб захисту, який спростовується дослідженими матеріалами справи наведеними вище.

Окрім того, не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом та матеріалами справи посилання представника Кучеренко Г.А. на те, що не підтверджено обставин події – не повне фіксування - відеозапис ведеться безперервно до її завершення; протокол за ст.130 КУпАП складений одним поліцейським, а розмову вів інший; не вбачається факту керування, зупинки поліцією транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , було спростовано показами працівника поліції у судовому засіданні, а також дослідженими матеріалами.

Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

До матеріалів справи долучений диск з відеозаписом, який відтворює події, що мали місце 05.10.2025 р. за участю водія ОСОБА_1 . Зафіксовані на них обставини, зокрема, факт зупинки під час керування електроскутером, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також правомірність дії працівників поліції під час зупинки транспортного засобу та у подальшому в ході виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія запропонування пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився, жодного примусу або тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 зафіксовано не було.

Надані відеозаписи сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації, а наявні відеофайли відтворюють в необхідному обсязі обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Інших доказів, які б спростували обставини наведені у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення з боку ОСОБА_1 та його представника Кучеренко Г.А. суду надано не було.

В судовому засіданні був допитаний працівник поліції, який складав протокол – старший лейтенант ОСОБА_2 , який підтвердив обставини викладені у протоколі. При допиті ОСОБА_2 , представник ОСОБА_1 – Кучеренко Г.А. стверджував, що поліцією порушено вимоги «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

На думку представника, працівник поліції мав обов`язково доставити ОСОБА_1 до медичного закладу і тільки там фіксувати відмову від проходження огляду.

Суд не погоджується з таким тлумаченням діючого законодавства представником.

Направлення на медичний огляд ОСОБА_1 , який додано до протоколу є бланкетною формою, яка заповнена інспектором при оформленні протоколу і в який працівник поліції вірно відобразив події зафіксовані на відео, що ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкогольні напої, відмовився від проходження огляду, як на місті зупинки та і в медичному закладі, про що зазначив поліцейський у направленні.

Діюче законодавство не містить обов`язку доставляти особу до медичного закладу у разі її відмови від проходження медичного огляду на місці складання протоколу.

Що стосується твердження представника, що оскільки відносно ОСОБА_1 не складено протоколу щодо керування електроскутером без шолому, то наслідком цього є незаконність складання відносно нього протоколу, то таке не базується на діючому законодавстві.

Підсумовуюче вищенаведене, суд стверджує, що загальна сукупність наданих суду доказів у їх взаємозв`язку та достатності дають підстави судді дійти переконання, що вина ОСОБА_1 повністю доведена поза розумним сумнівом. Докази є законними, допустимими та дозволяють встановити хронологію та зміст подій зазначених у протоколі у повному обсязі.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що судові рішення повинні містити достатні мотиви, однак це не означає обов`язок суду надавати відповідь на кожний аргумент сторони (рішення у справах Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, Suominen v. Finland від 01.07.2003, Seryavin and Others v. Ukraine від 10.02.2010).

Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до довідки начальника САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 не видавалось.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено одне з додаткових адміністративних стягнень - позбавлення права керування транспортними засобами.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 702/301/20 суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує конкретні обставини правопорушення, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, а також, беручи до уваги небезпеку, якою є участь у дорожньому русі осіб, які перебувають з ознаками стану алкогольного сп`яніння та їх відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння прирівнюється до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, передбачених ст. ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено, тому з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень, суд вважає, що достатнім видом адміністративного стягнення для нього є штраф з позбавленням права керування транспортними засобами.

Суд переконаний, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення 15 денного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у 15 денний строк, з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується:

-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений 26.06.2026 року.

Суддя В.М. Буран