Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №607/22081/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

10.06.2026

Справа №607/22081/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Сампари Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна держава нотаріальна контора про встановлення факту не проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суд із позовом, в порядку позовного провадження, та просила встановити факт не проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що з 04 березня 1995 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Від даного шлюбу у них народились діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув перебуваючи у зоні бойових дій. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. За її заявою Тернопільською районною державною нотаріальної конторою заведено спадкову справу. Заяву про прийняття спадщини також подали сини. Спадщину після смерті ОСОБА_5 також прийняла його мати ОСОБА_4 , оскільки була зареєстрована разом із спадкодавцем на час його смерті.

Однак, ОСОБА_5 не проживав з матір`ю в с.Чернихівці. З 05 березня 1995 ро по 2020 рік вона разом з чоловіком спільно проживали по АДРЕСА_2 , а з 2020 року до моменту вступу до лав ЗСУ- по АДРЕСА_3 . Встановлення даного факт необхідне їй для реалізації спадкових прав після смерті чоловіка. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року, яку занесену до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовні вимоги визнали та просили задовольнити позов.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце його була належним чином повідомлено. Відзив на позов не подавала.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 березня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 04.03.1995 року.

Від даного шлюбу у них народились сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 08 червня 1999 року та серії НОМЕР_3 від 18.09.1995 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 21.02.2025 року, лікарським свідоцтвом про смерть №916 від 14.02.2025 року, сповіщенням сім`ї № 137 від 25.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12 серпня 2025 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 193/2025.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що 12 серпня 2025 року заяву про прийняття спадщини подали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки Збаразької міської ради від 12.08.2025 року слідує, що ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним за даною адресою була зареєстрована матір ОСОБА_4 .

Згідно довідки Збаразької сільської ради від 29.09.2025 року за № 09/01-396 встановлено, що ОСОБА_5 по місцю реєстрації в АДРЕСА_1 не проживав з 04 березня 1995 року.

Відповідно до довідки Байковецької сільської ради за №271 від 29.09.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту складеного комісією КК «Коменерго Тернопіль1» від 19.08.2019 року, ОСОБА_5 проживав без реєстрації по АДРЕСА_4 , що підтверджують сусіди ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 ОСОБА_8 .

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що позивач звернулась до суду в порядку позовного провадження та просить встановити той факт, що мати спадкодавця - ОСОБА_4 не прийняла спадщину, оскільки не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями ч. 1 ст. 315 ЦПК встановлено перелік справ про встановлення фактів, які розглядаються судом.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено такі висновки:

«41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

У цій справі, встановлення даного факт необхідно позивачу для подальшого оформлення спадкових прав, зокрема визначення кола спадкоємців, які прийняли спадщину, що має значення для визначення часток кожного з них у спадковому майні та отримання свідоцтв про право на спадщину. При цьому, будь-яких вимог на поновлення порушених прав позивачем до відповідачів не заявлено.

З врахуванням обставин даної справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є позов про визнання права власності на спадкове майно, де у мотивувальній частині рішення суду, суд встановить факт прийняття чи неприйняття спадщини, визначить коло спадкоємців та їх частки у спадковому майні.

Вимога про встановлення юридичного факту щодо неприйняття спадщини ОСОБА_4 не є вимогою, яка забезпечує ефективний захист прав у справах про визнання права власності на спадкове майно, а лише підставою для її вирішення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що встановлення даного факту необхідно позивачу для оформлення спадкових прав та виключення із числа спадкоємців ОСОБА_9 , суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав.

Суд вважає, що правові позиції Верховного Суду, на які посилалася позивач у позові, не є релевантними до цієї справи та не підлягають застосуванню.

Оскільки у позові відмовлено, підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 76-81, 263, 265, 268, 273, 352, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна держава нотаріальна контора про встановлення факту не проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_5 .

Відповідачі:

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 .

Третя особа: Тернопільська районна держава нотаріальна контора, вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька