Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №179/397/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5979/26 Справа № 179/397/24 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства по праву спадкування за законом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства по праву спадкування за законом. Від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Філіповського В.В., через електронний суд надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення питання та прийняття Верховним Судом рішення по справі № 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від права на спадкування за законом на підставі ст. 251 п. 6 ч. 1 ЦПК України. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на те, що 27.11.2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі № 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О., про усунення від права на спадкування за законом. В своїй касаційній скарзі та позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діти померлого ОСОБА_5 , який протягом останніх років тяжко хворів та перебував у безпорадному стані, не надавали останньому будь-якої допомоги, у зв`язку з чим є підстави для усунення спадкоємців від права на спадкування за законом. З огляду на наведене, вважає, що розгляд справи № 179/397/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства “Соснове” по праву спадкування за законом є неможливим до вирішення питання та прийняття рішення у справі № 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О., про усунення від права на спадкування за законом (том 1 а.с. а.с.3-4, 240-241).

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року провадження у справі № 179/397/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства по праву спадкування за законом – зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від права на спадкування за законом (том 1 а.с.245-246).

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановлену з порушенням судом норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент подачі позову про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства по праву спадкування за законом, про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом позивач, а також відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали нотаріальне свідоцтво про право на спадщину на інше спадкове майно спадкодавця - частину домоволодіння в с. Ковпаківка Самарівського району. Наявність у сторін нотаріального свідоцтва на законодавчому рівні засвідчує за кожним із них статусу спадкоємця, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Вказує, що наявність факту нотаріального оформлення частини спадкового майна спростовує твердження суду про об`єктивну неможливість розгляду даної справи. До того ж, при подачі позову про усунення від права спадкування питання про скасування виданих свідоцтв про право на спадщину не ставилося і не було предметом судового розгляду (том 2, а.с. 2-3).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, така підстава зупинення провадження застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідні норми спрямовані, зокрема, на попередження ухвалення судових рішень, виходячи з доказів і встановлених на їх підставі обставин, які можуть бути спростованими рішенням у іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від спадкування за законом - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року - залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа та інша справа, до розгляду якої зупинено провадження, є взаємопов`язаними та не приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Судом фактично вирішено лише процесуальне питання щодо зупинення провадження у справі, яке носить тимчасовий характер.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява №76943/11).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Отже, зупиняючи провадження у справі № 179/397/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом цивільної справи № 179/1160/24, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року.

Судді: