Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №187/1868/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5015/26 Справа № 187/1868/25 Головуючий у першій інстанції: Соловйов І. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Соловйова І.М. від 21 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії з повернення оригіналів правовстановлюючих документів,–

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року застосовано до АТ КБ «ПриватБанк» захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід Державного бюджету України штраф у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 6656,00 грн.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначеної вище ухвали щодо застосування до нього заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Встановлено, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії з повернення оригіналів правовстановлюючих документів та призначено підготовче засідання на 08.12.2025.

08 грудня 2025 року ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірену повну копію кредитної документації (справи) по кредитному договору від 28.12.2006 №DZP0GK00770020, укладеному із позичальником ОСОБА_1 , з усіма додатками та документами (із описом/внутрішнім переліком/переліком вкладених документів). Встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів протягом 5 днів від дня одержання копії даної ухвали суду про витребування доказів, але не пізніше 18.12.2025. Роз`яснено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. Ухвала набрала законної сили 08.12.2025.

Копію зазначеної вище ухвали суду про витребування доказів направлено на відповідні електронні адреси банку, які отримані ним 08.12.2025, а також доставлено до його електронного кабінету 09.12.2025, що підтверджується довідками місцевого суду (а.с. 25-27, 29).

АТ КБ «ПриватБанк» у своєму клопотанні від 18.12.2025 просило відкласти підготовче судове засідання, у зв`язку з перевіркою інформації стосовно документів, що постраждали від ракетного удару рф (а.с. 24).

Підготовче судове засідання було відкладено на 29.12.2025, про що відповідача повідомлено належним чином 19.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 37-38, 41).

29.12.2025 відповідач (його представник) у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, та про неможливість їх подання також не повідомив (а.с. 42).

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року повторно витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірену повну копію кредитної документації (справи) по кредитному договору від 28.12.2006 №DZP0GK00770020, укладеному із позичальником ОСОБА_1 , з усіма додатками та документами (із описом/внутрішнім переліком/переліком вкладених документів). Встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів протягом 10 днів від дня одержання копії даної ухвали суду про витребування доказів. Роз`яснено, що у випадку повторного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с. 42).

Зазначена вище ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 30.12.2025 о 23.30 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 43).

Підготовче судове засідання було відкладено на 21.01.2026, про що повідомлено АТ КБ «ПриватБанк» 29.12.2025, згідно довідки про доставку електронного листа (а.с. 46).

21.01.2026 у призначений день відповідач (його представник) у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про неможливість їх подання також не повідомив.

Таким чином, у встановлені судом строки та станом на 21.01.2026 вимоги ухвали суду про витребування доказів від 08 грудня 2025 року та ухвали про повторне витребування доказів від 29 грудня 2025 року відповідачем не виконані, поважних причин неможливості їх виконання суду не повідомлено.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, зокрема, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

У пункті 11 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною другою, третьою статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Відповідно до вимог статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно із статтею 144 ЦПК України одним із видів заходів процесуального примусу є штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 3 частини першої статті 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 148 ЦПК України).

Водночас, частиною шостою статті 148 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про витребування доказів та витребував у відповідача докази, необхідні для повного та всебічного розгляду спору по суті із одночасним роз`ясненням останньому наслідків невиконання ухвали суду у встановлений строк.

АТ КБ «ПриватБанк» отримало копію ухвали суду першої інстанції про витребування доказів в електронному вигляді 08.12.2025 та 09.12.2025, проте не виконало її вимоги і не повідомило причини неможливості надати витребувані докази.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року повторно витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відповідні докази та встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів протягом 10 днів від дня одержання копії даної ухвали. Копію ухвали було доставлено до електронного кабінету відповідача 30.12.2025 (а.с. 43).

Однак, ні у десятиденний строк по 09 січня 2026 року, ні станом на 21.01.2026 вимоги ухвали про повторне витребування доказів від 29 грудня 2025 року відповідачем не виконані, поважних причин неможливості їх виконання суду не повідомлено та відповідних доказів не надано.

Зазначена вище бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» щодо невиконання двох ухвал суду про витребування доказів перешкоджає своєчасному та всебічному розгляду даної справи, зумовлює порушення процесуальних строків.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Колегія суддів враховує, що цивільний процесуальний обов`язок сторони – це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності – це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом – це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети – винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 серпня 2019 року у справі №905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №906/936/18).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).

Європейський суд з прав людини вказував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).

Виходячи з викладеного, встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» не подало витребувані судом докази у встановлені строки без поважних причин та не повідомило суд про причини неподання таких доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для з`ясування наявності документів та виконання ухвали про витребування доказів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 08 грудня 2025 року відповідачу було надано строк для подання витребуваних доказів до 18 грудня 2025 року, а після невиконання зазначеної ухвали судом повторно витребувано відповідні документи ухвалою від 29 грудня 2025 року із встановленням вдруге десятиденного строку для їх подання. Таким чином, відповідач мав достатній проміжок часу для виконання вимог суду або належного повідомлення про об`єктивні перешкоди їх виконанню, однак цього не зробив.

Посилання апелянта на перебування представника банку у відрядженні також не можуть бути визнані поважною причиною невиконання ухвал суду. На підтвердження зазначених доводів до апеляційної скарги додано копію наказу про відрядження від 20 січня 2026 року, згідно з яким представника банку Наконечну А.В. направлено у відрядження лише на період з 26 січня 2026 року по 31 січня 2026 року. Вказані обставини виникли вже після закінчення встановлених судом строків для подання витребуваних доказів та після постановлення оскаржуваної ухвали від 21 січня 2026 року, а тому об`єктивно не могли перешкоджати виконанню ухвал суду від 08 грудня 2025 року та 29 грудня 2025 року. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» є великою банківською установою, яка має значний штат працівників та представників, зокрема, адвокатів (юрисконсультів), тому тимчасова відсутність одного представника сама по собі не свідчить про неможливість виконання процесуальних обов`язків юридичною особою та не звільняє її від обов`язку виконувати вимоги суду.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо наявності акту про пожежу та пошкодження документів внаслідок ракетного удару. Відповідні документи на підтвердження наведених обставин до апеляційної скарги не додані. Крім того, за наявності таких обставин відповідач був зобов`язаний у порядку статті 84 ЦПК України повідомити суд про неможливість подання витребуваних доказів із зазначенням причин та надати підтверджуючі документи у встановлені строки, чого зроблено не було.

Доводи апелянта про те, що 01 лютого 2026 року ним було направлено до суду копію кредитного договору та копію договору іпотеки, а відтак фактично виконано вимоги ухвали про витребування доказів, не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали. Як зазначає сам апелянт, відповідні документи були подані лише 01 лютого 2026 року, тобто після постановлення ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року про застосування заходу процесуального примусу. Вирішуючи питання про накладення штрафу, суд першої інстанції оцінював наявні на той момент обставини, а саме тривале невиконання відповідачем двох ухвал суду про витребування доказів та відсутність повідомлення про поважні причини такого невиконання.

Посилання апелянта на неприпустимості надмірного формалізму та втрати штрафом своєї виховної функції після усунення порушення також не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до частини шостої статті 148 ЦПК України у разі виправлення допущеного порушення або надання доказів поважності причин невиконання вимог суду особа вправі звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про скасування штрафу. Водночас, саме по собі усунення порушення після постановлення ухвали про застосування заходу процесуального примусу не свідчить про незаконність чи необґрунтованість такої ухвали на момент її постановлення.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»– залишити без задоволення.

Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк