Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №171/2256/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1393/26 Справа № 171/2256/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю:

захисника адвоката Рудницької А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 червня 2025 року об 11 годині 40 хвилин поблизу будинку 17 по вул. Будівельній у м. Зеленодольську керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alkotest Drager та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зафіксовано БК 798946.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку вказує, що він не отримував повний текст постанови суду, а тому не міг подати апеляційну скаргу вчасно, виклавши в ній всі мотиви незгоди з рішенням суду. Про цю постанову дізнався лише 02 квітня 2026 року. Також зазначив, що є військовослужбовцем та бере участь у бойових діях, про дату та час розгляду справи не повідомлявся.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

На підставі викладеного суд вважає за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року.

В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник, адвокат Кравцов В.В., вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а вжив алкоголь вже після того, як вчинив ДТП та поставив автомобіль.

Зауважує, що обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення відповідно до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Вказує, що, на думку сторони захисту, у цьому випадку, виявивши факт вживання ОСОБА_1 алкоголю після причетності до дорожньо-транспортної пригоди, співробітник поліції мав скласти протокол за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Проте Тернівським районним судом міста Кривого Рогу не звернуто увагу на зазначені обставини, що свідчить про формальний підхід при розгляді справи, недослідження наявних у матеріалах справи доказів, що, у свою чергу, свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника, адвоката Рудницьку А.В., які підтримали доводи апеляційної скарги; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 356391 від 09 червня 2025 року;

- довідкою, згідно з якою повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня;

- актом огляду на стан сп`яніння;

- направленням на огляд від 09 червня 2025 року;

- рапортом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . У поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено, що до будинку № 17 по вул. Будівельній під`їхав автомобіль «Daewoo Lanos» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого під час паркування біля під`їзду, рухаючись заднім ходом та не вибравши безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos Sens» сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований біля будинку. Після того як водію було зроблено зауваження, ОСОБА_1 почав сперечатися та висловлюватися нецензурною лайкою, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції. За словами свідків, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, хитався з боку в бік та ледь тримався на ногах. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив місце події, спричинивши механічні пошкодження транспортному засобу;

- відеозаписом, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 встановлено та оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, а останній відмовляється від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції, є належними і допустимими, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Так, дослідженими матеріалами встановлено, що за участю ОСОБА_1 здійснено ДТП, що підтверджується показаннями низки свідків.

Разом із цим апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом, такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом. Більше того, саме фіксування особи в стані руху є технічно неможливим, а тому на підставі всіх наявних доказів у справі суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, на яку складено протокол.

У цьому випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, які приїхали за викликом через настання ДТП, під час спілкування з ОСОБА_1 в останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що наголошено останньому та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи тим, що транспортним засобом не керував, що транспорт. Однак таку позицію апеляційний суд сприймає як спосіб захисту, оскільки саме через вчинення ДТП ОСОБА_1 , його поведінку та наявність явних ознак алкогольного сп`яніння викликали працівників патрульної поліції, що підтверджується як показаннями свідків під час технічної фіксації, так і письмовими поясненнями свідків.

За порушення вимог ПДР, які спричинили настання ДТП та залишення місця ДТП, на ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення.

Отже, за сукупністю досліджених доказів факт керування транспортним засобом марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 доведений поза розумним сумнівом. При цьому наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння останній не заперечував.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Апеляційний суд наголошує, що суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не вправі вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом, на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідними посадовими особами. Під час розгляду справи суддею у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності.

Отже, суд не вправі вийти за межі тих фактичних обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, у цьому випадку за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тим більше погіршити становище особи, кваліфікувавши його дії за більш тяжке адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки він вживав алкогольні напої після настання ДТП, є неспроможними.

Також апеляційний суд зауважує, що, перевіряючи доводи апеляційної скарги, враховує принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Рівність прав передбачає, що учасники процесу мають однакові можливості щодо подання доказів, заявлення клопотань, висловлення своєї позиції та спростування аргументів опонента.

Разом із цим ОСОБА_1 не надав жодних доказів вживання алкогольних напоїв після настання ДТП. Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодного разу не зазначив, що вживав алкогольні напої після настання ДТП, навпаки, він заперечував факт керування, який, у свою чергу, доведений сукупністю належних та допустимих доказів.

Жодних даних на спростування обставин, наведених у протоколі, матеріали справи не містять та не надані на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Таку позицію апеляційний суд вважає способом захисту, спрямованим на уникнення адміністративної відповідальності та, як наслідок, адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності в апеляційного суду не виникає.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02, ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідного огляду як за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у закладі охорони здоров`я, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, потягло б визнання доказів недопустимими або вказувало б на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.

Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та є безумовною підставою для його скасування, а також які б спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з доповненнями захисника, адвоката Кравцова В.В., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанову винесено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року задовольнити.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА