Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №216/3395/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3395/26

Провадження № 2/216/3362/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 10.03.2026 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь стягувача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 19.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що в нього є суттєві зміни розміру аліментів, а саме: погіршення стану свого здоров`я та здоров`я своєї дружини, утримання матері, яка є інвалідом, виховання дитини, а також регулярна добровільна участь у додаткових витратах на дитину. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд змінити розмір аліментів з 1/4 на 1/6 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2026 дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялась належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з цим, представник відповідача – адвокат Палішева Н.О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що стан здоров`я або сімейні обставини унеможливлюють виконання ним рішення суду, а також не довів, що потреби дитини змінилися в бік зменшення. За таких обставин, просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з судовим наказом, виданим Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2026 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, на користь матері дитини – ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з довідок ВЛК Військової частини НОМЕР_1 , консультаційного висновку спеціаліста та виписки з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 проходив медичні обстеження та лікування з 2019 року по 2024 рік.

З пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 вбачається, що мати позивача є інвалідом 3 групи.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 13.04.2026 дружині позивача ОСОБА_4 встановлено діагноз рак шийки матки.

Крім того, позивач зазначає, що має на утриманні доньку від шлюбу з ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьком дитини вказаний не позивач.

Разом з цим, позивач надав свою виписку по картковому рахунку за період з 01.10.2025 по 13.04.2026, з якої вбачається, що він має стабільний дохід (заробітну плату), що становить за вказаний період 269585,00 грн.

Вирішуючи питання щодо необхідного розміру аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини, передбаченого ст. 141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року), батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

3 цього випливає, що обов`язок держави діяти на користь дитини має абсолютний характер і випливає з природи дитинства як стану залежності та особливого статусу прав дитини, як пріоритетних і недиспозитивних у частині базових умов існування, а також із загальної соціальної функції держави.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 180 СК України, обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно з п. 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів посилається на погіршення стану свого здоров`я та здоров`я своєї дружини, утримання матері, яка є інвалідом, виховання дитини від другого шлюбу, а також регулярна добровільна участь у додаткових витратах на дитину

Судом встановлено, що мати позивача є інвалідом 3 групи і перебуває на державному забезпеченні, а саме отримує пенсію, разом з цим, до матеріалів справи не долучено доказів утримання її позивачем та необхідність такого утримання, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, погіршенням стану здоров`я, тощо.

Посилання позивача на те, що на його утриманні перебуває донька від шлюбу з ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є безпідставним, оскільки у свідоцтві про народження останньої ОСОБА_1 не вказаний батьком дитини.

Також, позивачем не надано відомостей про доходи дружини, тому суд критично оцінює його посилання на те, що виключно на ньому лежить тягар утримання сім`ї та її фінансового забезпечення.

Крім того, належних та допустимих доказів, що позивач несе додаткові витрати на утримання своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надає їй стабільну фінансову підтримку, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є працездатним, працює та отримує дохід, якого достатньо для виконання своїх аліментних зобов`язань.

При розгляді даної категорії справ необхідно також врахувати, що стягувані аліменти є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України), а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (статті 142, 181 СК України), у тому числі й на рівне утримання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У доктринальному вимірі інтереси дитини розглядаються як такі, що не можуть бути повністю «приватизовані» волею дорослих, оскільки дитина є автономно-правовим носієм власних благ і потреб, але водночас об`єктивно позбавлена повної здатності самостійно їх усвідомлено формулювати і задовольняти, відстоювати та забезпечувати. Через цю вразливість і структурну нерівність у сімейних відносинах інтерес дитини набуває ознак публічно значимого блага, щодо якого держава виконує функцію гаранта мінімальних стандартів безпеки, розвитку та належного утримання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини не відносяться до істотних у розумінні статті 192 СК України та не є підставою для зменшення розміру аліментів, а належних та допустимих доказів, які б свідчили, що в нього значно змінилось матеріальне становище та за своїм матеріальним станом або ж через стан здоров`я він не здатен сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі визначеному судом, позивачем не надано, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача є необґрунтованими та належними доказами не підтверджені.

Суд вважає, що встановлений судом розмір аліментів є справедливим та таким, що сприятиме фізичному, духовному і моральному розвитку дитини.

Керуючись ст.ст. 180-183, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266Згідно зі ст. ст. , 276-279 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;

-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 .

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ