Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №510/2025/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2025/25

Провадження № 2/510/1383/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_2 про судові засідання, які призначалися на 09.06.2026р., 18.06.2026р. був повідомлений в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, яка передбачає, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак, до суду не явився, відзиву на позов не надав, причини його неявки суду невідомі.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи у його відсутності.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору дарування від 13.10.1992р.; копія договору дарування від 01.02.1995р.; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; копія довіреності ОСОБА_2 від 13.10.1992р.; копія звіту від 28.08.2024р. про проведення незалежної оцінки вартості 5/12 часток нерухомості; копія заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оформленої від імені ОСОБА_1 14.08.2024р.; квитанція від серпня 2024р. КП «ВОДОКАНАЛ»; квитанція АТ «ОДЕСАГАЗ» від 13.08.2024р.; копія договору про надання населенню послуг з газопостачання від 23.10.2007р., укладеного із ОСОБА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить:

5/12 часток житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 – на підставі договору дарування від 13.10.1992р.

Інші 7/12 часток вищевказаного житлового будинку належать позивачу.

Позивач зазначає, що з 1995р. він мешкає у житловому будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 , в якому йому належить 7/12 часток нерухомості. Відповідач є сином позивача, має у власності у вказаному житловому будинку 5/12 часток нерухомості. Позивач стверджує, що наприкінці 70-х років відповідач переїхав мешкати до РСФСР. Позивач, як батько відповідача та співвласник спільного нерухомого майна, доглядав за житловим будинком в цілому, робив поточні ремонти, сплачував комунальні послуги. Як пізніше повідомив відповідач, він залишився мешкати у РФ та повертатися до м.Рені не збирається. Відповідач приїжджав до м.Рені останній раз у 1992р., саме тоді, коли позивач подарував йому 5/12 часток житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 за договором дарування від 13.10.1992р. Тоді ж відповідач оформив на ім`я позивача довіреність, згідно строку дії якої (3 роки) ОСОБА_2 надав право ОСОБА_1 управляти та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, зокрема продати, подарувати, обміняти відповідні частки нерухомості тощо. 13.10.1995р. строк дії довіреності вийшов, до цього часу позивач не встиг будь-яким чином розпорядитися належним відповідачу майном, у зв`язку із чим продовжив мешкати у спірному житловому будинку, доглядати за ним, утримувати його в цілому (робив ремонт даху будівлі, сплачував за комунальні послуги, виконував поточні ремонти будівлі). Таким чином, з 1992 р. відповідач належними йому частками у житловому будинку не користується, на спірній житлоплощі не мешкає. Позивач в свою чергу фактично володіє ними, використовує всю нерухомість в цілому за належністю, користується за цільовим призначенням, сплачує комунальні платежі.

Таким чином, з 1992р. за довіреністю, а з 1995р. без достатніх на то правових підстав позивач постійно доглядає за 5/12 частками житлового будинку, володіє та розпоряджається ними. Позивач фактично, відкрито володіє нерухомістю (її 5/12 частками), стежить за її належним технічним станом, сплачує за її утримання комунальні послуги, зробив ремонт. У зв`язку із вищевикладеними обставинами ОСОБА_1 вважає, що має право на вищевказані частки у житловому будинку, оскільки він з 1992 р. володіє та безперервно користується ними, слідкує за їх технічним станом, несе витрати у зв`язку із їх утриманням, зберігає у себе всю документацію на житло, як власник нерухомості, сплачує комунальні платежі, отже з підстав ст. 344 ЦК України набув право власності на вищевказані 5/12 часток нерухомості.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Як було встановлено судом, відповідач є зареєстрованим власником 7/12 часток житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Інші 5/12 часток вищевказаного домоволодіння належать відповідачу – сину позивача.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За ч. 1, 3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо

інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як виходить з доводів позивача, з 1995р. (після спливу строку дії довіреності) по теперішній час він безперервно, відкрито володіє відповідними частками житлового будинку, сплачує всі належні платежі, як власник нерухомості, розпоряджається ними, проводить ремонти та ін. За весь час володіння позивачем 5/12 частками нерухомості відповідач не пред`являв до позивача жодних вимог про витребування нерухомості, документів на неї, не брав участі в її утриманні та не ніс витрат по сплаті належних платежів. Відповідач з 1992 р. мешкає в іншій державі, спілкується із батьком телефонними розмовами, в ході останньої розмови він виявив бажання розпорядитися належним йому майном на користь батька, однак, вже протягом 20-30 років до м.Рені не приїжджав, іншим шляхом це питання не вирішив.

Таким чином, суд встановив, що володіння позивачем 5/12 частками житлового будинку є добросовісним, правомірним, відкритим (позивач, вважаючи себе власником відповідних часток житла, сплачує комунальні платежі в т.ч. і за їхнє утримання, розпоряджається житлом в цілому та ін.) та безперервним. Таким чином, суд вважає, що 5/12 часток житлового будинку цілком з законних підстав перейшли у володіння та користування ОСОБА_1 , внаслідок чого останній набув право власності на них за набувальною давністю.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 344, 397 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) за набувальною давністю право власності на:

5/12 часток житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК