Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №522/25606/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Єрганінової К.В.,

захисника – Малюка Є.Є.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 , 01.11.2025 року о 00:30 год. у м. Одеса, вул. Черняховського, 8, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 1678, результат тесту позитивний – 0,56% проміле, чим ОСОБА_1 , порушив вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом. За кермом була його сестра, а він просто стояв позаду неї та тримався за кермо.

Заслухавши притягуваного, його захисника, який просив закрити провадження у справі через відсутність доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідив докази, зібрані у справи, надавши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 499870 від 01.11.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 , 01.11.2025 року о 00:30 год. у м. Одеса, вул. Черняховського, 8, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 1678, результат тесту позитивний – 0,56% проміле;

- роздруківкою з приладу «Drager Alcotest 7510» ARLM – 1678, згідно якого результат огляду позитивний – 0,56 % проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого під час огляду ОСОБА_1 , були виявлені ознаки сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, результат огляду на стан сп`яніння – 0,56% проміле;

- відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції, яким повністю підтверджені обставини, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 , в його вчиненні.

Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 01.11.2025 року о 00:30 год. у м. Одеса, вул. Черняховського, 8, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, тест 1678, результат тесту позитивний – 0,56% проміле.

З викладеного слідує, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, керував транспортирним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, твердження сторони захисту щодо відсутності доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються відеозаписом з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 , керував електросамокатом, а його сестра стояла позаду нього та трималася за кермо. Тому і письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , надані стороною захисту, що вона керувала вищевказаним транспортним засобом, суд відхиляє, бо вони спростовані дослідженим судом відеозаписом з місця події. Ці пояснення суд визнає такими, що направлені на захист близького родича з метою уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинене та введення в оману суду. Більш того, сам притягуваний після висування йому вимоги пройти огляд на стан сп`яніння не стверджував про те, що транспортним засобом не керував, а став говорити, що не він був за кермом лише тоді, коли дівчина, яка стояла поряд, стала говорити, що за кермом була вона. Про сумнівність позиції захисту також говорить також той факт, що ОСОБА_1 все ж таки пройшов огляд на стан сп`яніння, результат якого є позитивним.

Крім того сторона захисту зазначає, що відеофайл, наданий суду як доказ керування самокатом, жодним чином не підтверджує факт керування ОСОБА_3 , оскільки як вбачається з відеофайлу на відео зазначені дата та час 06.01.2021 року 09.36 год., що не відповідає фактичній події яка сталася 01.11.2025 року о 00.30 годин. Крім того, дане відео зафіксовано не на бодікамеру поліцейського, а на невідомий пристрій. За такого захист стверджує про неналежність наданого доказу.

Надаючи оцінку таким твердженням сторони захисту суд зазначає, що Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 р. (далі – Інструкція № 1026) встановлено виключний перелік технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовують органи поліції при несенні служби.

Так відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Інструкції № 1026, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Відтак, враховуючи, що відеозапис, представлений суду ведеться з салону службового транспортного засобу патрульної поліції і, на ньому зафіксована навколишня обстановка, в тому числі і пересування електросамокату під керуванням притягуваного, суд визнає згаданий відеозапис таким, що здобутий у відповідності до вимог Інструкції № 1026. Невідповідність дати та часу на відео суд відносить до помилки/похибки налаштувань дати та часу технічного пристрою, з огляду на те, що події, які відбуваються на обох відеозаписах (відеореєстратор службового транспортного засобу патрульної поліції та бодікамери поліцейських) є ідентичними, на них зафіксовані одні і ті ж особи, місцевість, навколишня обстановка та події.

Таким чином, згадані твердження сторони захисту суд відхиляє як необґрунтовані.

Що стосується тверджень сторони захисту на те, що електросамокат не є транспортним засобом, то суд визнає їх безпідставними, у зв`язку із чим зауважує на наступному.

Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно з абз. 3 ч. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX, який набрав чинності 23.03.2023 р., електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Тобто, вищевказаним законом електросамокати були віднесенні до категорії транспортних засобів і з дня набрання чинності цим Законом керування електросамокатом в стані сп`яніння або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, тягне відповідальність, встановлену статтею 130 КУпАП. При цьому захисник ОСОБА_4 будучи фахівцем в галузі права та діючим адвокатом, має бути обізнаним про внесення змін до законодавства України.

Що стосується тверджень сторони захисту, що співробітники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно, суд не бере їх до уваги та зауважує наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Згідно п.3 та п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи: поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.

Також необхідно зазначити, що внаслідок ведення на території України бойових дій та введення в Україні воєнного стану, зупинення транспортного засобу працівниками поліції з метою його візуального огляду на предмет наявності заборонених предметів, є достатньою підставою для здійснення зупинки транспортного засобу.

Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Більш того, суд наголошує, що сторона захисту, якщо вважала незаконними дії поліцейських під час зупинки ОСОБА_1 та оформлення матеріалів відносно нього, вправі самостійно була звернутись до відповідних органів, однак таких дій не вчиняла і таким правом не скористалась, а навпаки вдалась до використання таких тверджень у суді з метою ухилення відповідальності за вчинене.

Відхиляючи доводи захисника про недопустимість відеозаписів через їх небезперервність та відсутність висновку експерта про їх автентичність, суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні відеозаписи узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом. При цьому, зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.

За таких обставин, доводи захисника Малюк Є.Є. про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.

Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 , вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

постановив:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/25606/25

Номер провадження №3/522/307/26

Головуючий суддя – Русєва А.С.