Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №522/6906/26 — Приморський районний суд м. Одеси

№522/6906/26, 3/522/2895/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Гаєва Л.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше притягався до адміністративної відповідальності:

-3 березня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.130 КУпАП до штрафу 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

-11 травня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.130 КУпАП до штрафу 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

-3 червня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.130 КУпАП до штрафу 34000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2026 року о 20 годині 37 хвилині ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електросамокатом «YEDEA KS5» н/з НОМЕР_1 , у м. Одесі, по площі Європейській, біля будинку №3, із ознаками наркотичного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, та пояснив, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння тому, що не довіряє працівникам цього медичного закладу.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№640024 від 13.04.2026 року, згідно до якого встановлено те, що 13.04.2026 року о 20 годині 37 хвилині ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електросамокатом «YEDEA KS5» н/з НОМЕР_1 , у м. Одесі, по площі Європейській, біля будинку №3, із ознаками наркотичного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився,

-Направленням ОСОБА_1 про огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.04.2026 року,

-Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України пояснив, що він 13.04.2026 року приблизно о 20 годині 37 хвилин, як інспектор патрульної поліції виконував свої обов`язки на площі Європейській, біля будинку №3, у м. Одесі, та звернув увагу на електросамокат, який рухався по тротуару, під керуванням водія ОСОБА_1 , що є порушенням Правил дорожнього руху. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він впевнений про те, що саме водій ОСОБА_1 керував вище указаним транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння. На вимогу працівника поліції пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що складений ним вище указаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає обставинам вище зазначеного адміністративного правопорушення відносно водія ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, та зазначена ним інформація є достовірною

-відеозаписами долученими до матеріалів адміністративної справи.

Дослідивши адміністративні матеріали разом із наявними у них доказами, суд приходить до наступного.

Згідно статті 1 п. v) Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Україною 25.04.1974 року, з поправками від 28.09.2004 року, «термін "водій" означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.п. (включно і велосипеди) або яка веде по дорозі скот, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21.02.1984, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На підставі зазначеного, суд застосовує аналогію права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 54 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року№ 3353-XII передбачає, що якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.

Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до пункту 1.10. ПДР, затверджених ПКМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, в тому числі електросамокатом, є водієм транспортного засобу, а не «іншою особою».

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України зазначається, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п.1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху України:

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних

транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Відповідно до постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.03.18 року (справа № 278/3362/15-к) указано, що будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 указано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом, та у ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, тому повинен був дотримуватись вимог ПДР України.

Суд вважає, що вище зазначений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений, відповідно до вимог ст.256 КУпАП, та згідно до ст.251 КУпАП є доказом у адміністративній справі.

Судом не встановлено об`єктивних причин неможливості пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , а тому відсутність у матеріалах указаної адміністративної справи висновку про проходження огляду на стан сп`яніння свідчить про відмову указаної особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, що є однією із підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Так як у матеріалах зазначеної адміністративної справи відсутній висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно до якого ОСОБА_1 не знаходився у стані сп`яніння, суд вважає, що указаний водій відмовився, у порядку п.2.5 ПДР України, пройти огляд на стан сп`яніння. Будь-які подальші зміни позиції водія та його висловлювання, не можуть впливати на дії поліції до завершення процедури складання протоколу.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він 13.04.2026 року о 20 годині 37 хвилині ОСОБА_1 не керував транспортним засобом – електросамокатом «YEDEA KS5» н/з НОМЕР_1 , у м. Одесі, по площі Європейській, біля будинку №3, із ознаками наркотичного сп`яніння, так як такі доводи спростовуються матеріалами указаної адміністративної справи, відеозаписами долученими до матеріалів цієї адміністративної справи, та показаннями у судовому засіданні свідка працівника поліції ОСОБА_2 .

У суда не виникає жодних сумнівів у тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електросамокатом «YEDEA KS5» н/з НОМЕР_1 із ознаками накротичного сп`яніння, враховуючи зафіксовану на відеокамеру обстановку, та поведінку цього водія на місці зупинки.

Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі статті 279 КУпАП, тому суд не може самостійно змінювати фабулу адміністративного правопорушення або кваліфікувати дії за іншою статтею, ніж та, що указана в протоколі.

Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 єдине можливе адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

3 березня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП до штрафу 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

11 травня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.130 КУпАП до штрафу 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

3 червня 2026 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню до штрафу 34000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки,

На підставі ч.2,ч.3 ст.30 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення по цій адміністративній справі, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд вважає необхідним повністю приєднати ОСОБА_1 невідбуту частину додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років за вище указаними постановами суду.

Керуючись ст.ст.36, 38, 40-1, 245, 221, 283, п. 1 ч.1 ст.284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. на користь держави України, та позбавити його права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ч.2, ч.3 ст.30 КУпАП до адміністративного стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за постановою Приморського районного суду м. Одеси від 3.03.2026 року, строком на 1 рік за постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 року, та строком на 3 роки за постановою Приморського районного суду м. Одеси від 3.06.2026 року. Остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. на користь держави України, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 /шість/ років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави України.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, тобто не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Гаєва Л.В.