Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №522/13373/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13373/25

Провадження № 2/522/3656/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Захист», ОСОБА_2 про стягнення сплаченої передоплати за неналежне виконання договору про надання адвокатських послуг та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.06.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Захист», ОСОБА_2 про стягнення сплаченої передоплати за неналежне виконання договору про надання адвокатських послуг в розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п`ять) гривень та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 , та Адвокатським об`єднанням «Захист» в особі голови адвоката Зачепіло Олександра Вікторовича було укладено договір № 23/1 про надання адвокатських послуг, предметом якого було складання апеляційної скарги.

Оплату за послугу в розмірі 7035 грн. позивач здійснив на рахунок сторонньої особи - ОСОБА_2 , що не є стороною договору, без погодження позивача, що є порушенням умов договору та норм цивільного законодавства.

Так, 25.10.2022 р. та 27.10.2022 р. позивачем було сплачено з його рахунку НОМЕР_1 на рахунок отримувача ОСОБА_2 НОМЕР_2 згідно квитанцій Р24А 422310634D67465 від 26.10.2022 р. та P24 А 422310654D21380 від 27.10.2022 р. суми 5025 грн. та суму 2010 грн. по договору 23/1 від 25.10.2022 р. із вказанням призначення платежу повна сплата / передоплата по вказаному договору за надання адвокатських послуг.

Позивач стверджує, що послуга за вказаним Договором була виконана неякісно: складена апеляційна скарга містила численні помилки , неточності та юридичні прогалини, внаслідок чого тричі вимагала виправлень.

Таким чином, у зв?язку із неналежним виконанням договору про надання адвокатських послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з Адвокатського об?єднання «Захист» та ОСОБА_2 сплачену передоплату в розмірі 7035 (сім тисяч тридцять п?ять) гривень; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2025 позовну заяву було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог викладених у ст. 177 ЦПК України та надано позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 24.06.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 21 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та цивільну справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання.

02 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення передоплати за неналежне виконання договору про надання адвокатських послуг, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування.

02 жовтня 2025 року позивачем подано до суду відповідь (заперечення) на відзив, в якій відповідач не довів факт надання правничої допомоги, а тому отриманий аванс у розмірі 7000 грн. підлягає поверненню на підставі ст. ст. 903, 907, 1212 ЦК України.

10 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі № 522/13373/25, відповідно до яких просить суд не брати до уваги відеозапис, долучений позивачем до позовної заяви, з підстав викладених у поясненнях.

08 грудня 2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі № 522/13373/25, в яких просив позов задовольнити в повному обсязі.

21 квітня 2026 року до суду позивачем подано заяву про зміну предмету позову (доповнення вимогою про стягнення моральної шкоди в порядку ст. 49 ЦПК України). Позивач звертаючись з позовом до суду просив серед іншого стягнути в солідарному порядку з відповідачів АО «Захист» та ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000 гривень, обґрунтовуючи триваючим, довгостроковим порушенням відповідачами прав позивача щодо неповернення коштів та ухиленням від обов`язків.

13 травня 2026 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання/заява, в якому просив у задоволенні заяви про зміну предмету позову відмовити та у задоволенні клопотання про долучення доказів відмовити, з підстав викладених у клопотанні/заяві.

15 травня 2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про перехід до загального судового розгляду/додаткові письмові пояснення щодо заперечень відповідача від 11.05.2026 р. (в порядку ст. 43, ст. 277 ЦПК України).

20 травня 2026 року ухвалою суду прийнято заяву позивача про зміну предмета позову у даній цивільній справі. В подальшому постановлено розглядати справу з урахуванням позовної заяви зі зміною предмету позову.

10 червня 2026 року до суду надійшла заява представника АО «Захист», в якій просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав поданий позов, наполягаючи на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2022 року між відповідачем, Адвокатським об?єднанням «Захист», ідентифікаційний код Юридичної особи : 42237691 в особі голови Адвокатського об?єднання «Захист» адвоката Зачепіло Олександра Вікторовича з однієї сторони, та позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 31.10.1997 року, ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , з іншої сторони, було укладено Договір про адвокатську допомогу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами Договору Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання - доручення, а Адвокатське об?єднання зобов?язується надати Клієнту юридичні послуги, а саме: підготовка та направлення апеляційної скарги та представлення інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із позовної заяви, позивач, ОСОБА_1 , зазначає, що у процесі виконання договору позивачем було виявлено, що завдання, зазначене в п.1.1. Договору було передано на виконання сторонній особі (Наталії), яка не є адвокатом та не має відповідної кваліфікації та повноважень. Позивача, як клієнта, про це не повідомили, письмової згоди на залучення сторонньої особи ОСОБА_1 не надавав.

Відповідно до п. 1.2. Договору Клієнт делегує Адвокатському об?єднанню (представники якого можуть представляти інтереси Клієнта відокремлене один від одного) наступні права : представляти інтереси клієнта у правоохоронних органах та підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності , судах України усіх інстанцій та приймати участь у судових засіданнях, розробляти правову позицію у справі, складати позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд. знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги , знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази , брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам , які беруть участь з справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи , міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб , знайомитися з матеріалами справи, знайомитися з журналом судового за сідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти , прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами , робити з нього копії , подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти , оскаржувати рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред?явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, підписувати за Клієнта документи та користуватися іншими процесуальними правами встановленими ЦПКУ, КПКУ, КАСУ, КУПАП, ГПКУ тощо.

Згідно з пунктом 1.3. Договору Клієнт дає згоду на те, що його персональні данні будуть розкриті перед працівниками Адвокатського об?єднання та адвокатами, з якими співпрацює Адвокатське об?єднання, та не заперечує проти того, щоб ці особи користувалися усіма правами, які передбачені цим Договором.

Таким чином, підписавши Договір про надання адвокатської допомоги від 25.10.2022 № 23/1, позивач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами Договору, у тому числі й умовами, передбаченими п. 1.2. та п. 1.3. Договору, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Окрім того, позивач стверджує, що фактичне виконання Договору здійснювалося сторонньою особою (Наталією), яка є працівником Адвокатського об`єднання. При цьому позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів на підтвердження вказаного, а відтак, доводи останнього щодо порушення умов Договору шляхом його виконання працівниками, які не є адвокатами, є безпідставними та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом.

Щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору про надання адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17.

Відповідно до п. 4.3 Договору № 23/1 про надання адвокатських послуг від 25.10.2022 р., «у разі якщо Сторона яка вважає, що іншою Стороною було допущено порушення своїх обов`язків за цим Договором не направила акт про порушення Договору за процедурою, передбаченою цим Договором, вважається, що порушення Договору не мало місце. За відсутністю належного акту про порушення Договору Сторона не має права вимагати від іншої сторони настання юридичних наслідків, які передбачені п.п. 5.4.1 та 5.4.3 цього Договору. В такому разі, при розірванні Договору в односторонньому порядку, повинні бути застосовані юридичні наслідки, передбачені відповідно п.п. 5.4.2 та 5.4.4.

У відповідності до п. 5.4.2 Договору, у разі одностороннього розірвання Договору за ініціативою Клієнта, якщо факт порушення Адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань не встановлений, гонорар не повертається.

Згідно із статтею 31 Правил адвокатської етики, клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, має право розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, зобов`язаний сплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар за всю роботу, що була виконана (надані послуги) чи підготовлена до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 , зазначає, що послуга з боку Адвокатського об`єднання «Захист» була виконана неякісно: складена апеляційна скарга містила численні помилки, неточності та юридичні прогалини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що доказів в чому саме полягали неточності та численні помилки апеляційної скарги та/або ухвали апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги без руху з переліком зазначених недоліків, які не були усунуті представниками Адвокатського об?єднання «Захист», Ріндічем Олегом Володимировичем не надано.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, посилання позивача на невиконання, а так само, на неналежне виконання відповідачем умов Договору від 25.10.2022 № 23/1 є таким, що не підтверджене достатніми доказами з огляду на вищевикладене.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем, ОСОБА_1 було здійснено оплату адвокатських послуг, наданих відповідно до Договору від 25.10.2022 № 23/1.

Так, 26.10.2022 р. та 27.10.2022 р. позивачем було сплачено з його рахунку НОМЕР_1 на рахунок отримувача ОСОБА_2 НОМЕР_2 згідно квитанцій Р24А 422310634D67465 від 26.10.2022 р. та P24 А 422310654D21380 від 27.10.2022 р. суми 5025 грн. та суму 2010 грн. із вказанням призначеннями платежів «переказ особистих коштів аванс за юридичні послуги за договором № 23/1 від 25.10.2022» та «переказ особистих коштів повна оплата за юридичні послуги за договором № 23/1 від 25.10.2022».

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» дистанційна платіжна операція - платіжна операція, що здійснюється із застосуванням засобів дистанційної комунікації.

Згідно з п.21 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач.

Відповідно до п.52 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі.

У відповідності до п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до п.57 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

За ч.1 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.

За ч.2 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Відповідно до п.35 Глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою НБУ від 29.07.2022№163 (надалі - Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг) Платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції відповідно до умов договору.

Отже, здійснюючи переказ на рахунок отримувача, ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , позивач усвідомлював власні дії і бажав настання відповідних наслідків у вигляді зарахування власних коштів на рахунок відповідача 2, що також вбачається зі змісту позовної заяви.

Проте, як вбачається із наданої позивачем копії Договору про надання адвокатських послуг від 25.10.2022 № 23/1, а також копії Додатку № 1 до вказаного договору, реквізитами Адвокатського об?єднання «Захист» є розрахунковий рахунок, відритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_5 .

Таким чином, позивачем не надано належних доказів того, що реквізити розрахункового рахунку ОСОБА_2 , НОМЕР_2 були надані йому саме працівниками Адвокатського об?єднання «Захист» задля здійснення оплати за надані послуги.

Отже, позивачем не доведено факту перерахування вказаної вище суми грошових коштів саме на виконання умов Договору про надання адвокатських послуг від 25.10.2022 № 23/1, а відтак, суд вважає за неможливе задоволення вимог щодо повернення позивачеві коштів за неналежне виконання умов Договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

07.04.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, доповнивши свої позовні вимоги – вимогою про стягнення моральної шкоди. Посилаючись на те, що через триваюче, довгострокове порушення відповідачами прав позивача, останній зазнав значних довготривалих душевних та моральних страждань, через завдані йому життєві втрати, неможливість вести нормальний спосіб життя та постійне перебування у стресовому стані через порушення його прав, вимушену боротьбу у правоохоронних органах і судах задля здійснення захисту порушених відповідачами прав позивача. Зазначає, що позивач вимушений вести життя з певними обмеженнями руху та звичного засобі життя, посилаючись на копії медичних документів.

Проте, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, а також відсутній причинний зв`язок між шкодою та протизаконними діями відповідача.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).

Так, позивачем не надано будь - яких доказів на підтвердження наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідачів та її результатом - моральною шкодою. Надані позивачем копії медичних документів, не є належними доказами, які підтверджують погіршення стану здоров`я Позивача саме через дії Відповідачів. Оскільки, із них неможливо прослідкувати стан здоров`я Позивача до моменту укладення Договору про надання адвокатських послуг від 25.10.2022 № 23/1, та після. До того ж, на стан здоров`я, психо-емоційний стан позивача могли вплинути різні фактори, зважаючи на ситуацію в країні, постійні нічні обстріли.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із позовною заявою позивач просить суд стягнути з відповідачів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду доказів на підтвердження понесених останнім судових витрат у заявленому розмірі. Зокрема, позивачем не долучено жодних договорів, рахунків або інших документів, які могли б належним чином підтвердити понесені ОСОБА_1 витрати, пов?язані із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Тому, понесені позивачем судові витрати, з огляду на відмову в задоволенні позову та заперечення, стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вказане, підстави для стягнення пені за Договором від 09.11.2022 № б/н, про що позивач зазначив в описовій частині позовної заяви та не зазначив в прохальній частині, відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про недоведеність викладених позивачем обставин належними, достатніми та допустимими доказами, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Захист», ОСОБА_2 про стягнення сплаченої передоплати за неналежне виконання договору про надання адвокатських послуг та стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2026 року.

Суддя: