Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №522/5158/24-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5158/24-Е

Провадження №2/522/3482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 03.04.2024 року надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що він є племінником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після смерті яких він звернувся до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Проте нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Позивач зазначив, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно проживав та проживає на тимчасово окупованій території України, а у зв`язку із тривалою окупацією території, небезпекою виїзду, фактичною ізоляцією, обмеженням свободи пересування, а також початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України був позбавлений реальної можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Також позивач послався на відсутність актового запису про народження його батька у Державному реєстрі актів цивільного стану та неможливістю його поновлення як перешкоду для оформлення ним спадкових прав після смерті своїх тітки та дядька. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавцями, а також визначити йому додатковий строк для подання заяв про прийняття спадщини.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

26 квітня 2024 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху, в якій вказано на необхідність позивачу усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання наступних відомостей: реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача за його наявності або номер і серію паспорта (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, докази на підтвердження вартості об`єктів нерухомого майна.

Судом було надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 26.04.2024 року було надіслано представнику позивачу в електронній формі шляхом направлення через підсистему «Електронний суд» та доставлено до електронного кабінету 02.05.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

02 травня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2024 року.

07 травня 2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цивільну справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. Також витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольги Сергіївни (65122, м. Одеса, вул. Вільямса Академіка, буд. 71-А, тел. НОМЕР_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином засвідчені копії матеріалів спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19 червня 2024 року до суду надійшли від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольги Сергіївни копії спадкових справ.

06 березня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про залучення співвідповідачів. Залучено до участі у цивільній справі № 522/5158/24-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якості співвідповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Залучено до участі у справі № 522/5158/24-Е відповідача ОСОБА_2 , замість відповідача ОСОБА_5 .

21 травня 2025 року ухвалою суду задоволено клопотання про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 37996391, e-mail: gcosi-dpsu@dpsu.gov.ua, adpsu@dpsu.gov.ua) відомості про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) державний кордон України або кордон з тимчасово окупованою територією України у період з 07.05.2021 р. по теперішній час. Якщо так, то зазначити дату такого перетину ОСОБА_1 та напрямок його слідування.

29 вересня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.05.2026 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та зазначили, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно проживав на тимчасово окупованій території Луганської області та через окупацію території, небезпеку виїзду, воєнну ескалацію і початок повномасштабного вторгнення російської федерації не мав реальної можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Також вказали, що після появи можливості безпечного виїзду позивач одразу звернувся до нотаріуса, що свідчить про його добросовісність та намір прийняти спадщину. Просили суд визнати причини пропуску строку поважними та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та їх представник - адвокат Туровець О.В. визнали позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин та заперечували проти вимог щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Адвокат Туровець О.В. зазначив, що позивачем не доведено наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання заяв про прийняття спадщини. Вказував, що позивач мав можливість звернутися до нотаріуса дистанційно, у тому числі засобами електронного зв`язку, а обставини воєнного стану та проживання на тимчасово окупованій території самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку. ОСОБА_1 був обізнаний про смерть ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та міг або приїхати у місто Одеса та подати заяву про вступ у спадщину, або надіслати засобами зв`язку - поштою або шляхом надсилання на електрону скриньку, на адресу будь-якого нотаріуса (приватного або державного). Окрім цього, відповідачами підкреслювалось, що за час дії окупації Луганської області, що нібито заважало заявити ОСОБА_1 заявити про себе як спадкоємця, останній виїжджав за кордон, що повністю спростовує позицію позивача.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі, посилаючись на поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.

Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Оксана Сергіївна в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 19.10.2021 р.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Одесі помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями останньої є її сестра - ОСОБА_3 та племінниці - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

05 липня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частки в квартирі АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_3 - на 1/2 частки, ОСОБА_2 на 1/4 частки, ОСОБА_4 на 1/4 частки.

Також судом встановлено, що згідно відповіді на запит від 13.10.2023 р. № 351/02-14 іншим спадкоємцем ОСОБА_7 є спадкоємиця ІІ черги - його племінниця - відповідач ОСОБА_2 .

При цьому, з заяви ОСОБА_3 від 28.12.2021 року та відповіді на запит приватного нотаріуса Тітаренко О.С. від 13.10.2023 року № 351/02-14 слідує, що рідна сестра померлого ОСОБА_3 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з зазначеним, позивач ОСОБА_1 , вказуючи, що він є племінником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки батько позивача - ОСОБА_9 є рідним братом померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернувся до суду з даною позовною заявою.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Незважаючи на відсутність заперечень з боку відповідачів щодо факту родинних відносин між позивачем та померлими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , суд зазначає, що заявлена вимога про встановлення цього факту підлягає розгляду в межах даного позовного провадження, оскільки вона є похідною та нерозривно пов`язана зі спором про право на спадкування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.11.2021 у справі № 691/1237/20, встановлення юридичних фактів, які за загальним правилом підлягають розгляду в порядку окремого провадження, може здійснюватися судом у межах позовного провадження у випадку, коли такі факти є елементом доказування у спорі про право.

У даному випадку встановлення факту родинних відносин не є самостійною метою звернення до суду, а слугує необхідною передумовою для вирішення спору щодо спадкових прав позивача. З огляду на це, виокремлення такої вимоги в окреме провадження суперечило б принципам процесуальної економії та ефективного судового захисту, оскільки призвело б до штучного ускладнення та затягування розгляду справи.

Таким чином, заявлення та розгляд цієї вимоги в межах позовного провадження є обґрунтованим, процесуально допустимим та відповідає завданню цивільного судочинства щодо своєчасного і ефективного захисту порушених прав.

Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо встановлення факту родинних відносин, а саме те, що позивач є племінником ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи визнання цього факту відповідачами та наявні в матеріалах справах докази, а саме копії свідоцтва про народження батька позивача, виданого повторно на тимчасово окупованій території України, копії довідки про народження ОСОБА_10 , копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 , копії свідоцтва про народження позивача, копію нотаріальної заяви ОСОБА_11 , фотографії та відеозаписи.

Суд також виходить з того, що встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , враховуючи неможливість підтвердження цього факту в позасудовому порядку, що підтверджується копією листа від 19.12.2023 р. № 5349/24.26-19 Приморського відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління юстиції, яким було повідомлено про відсутність у Державному реєстрі актів цивільного стану актового запису про народження ОСОБА_9 , а також неможливості його поновлення.

Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина, що складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Шестимісячний строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 сплив 07.01.2022 р.

Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Шестимісячний строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 сплив 19.04.2022 р.

Згідно з ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється термін у 6 місяців, який починається у відповідності зі ст. 1220 ч.2 ЦК України з дня смерті особи.

Тобто, відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України позивач повинен був звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 07.01.2022 р. включно, а щодо ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 19.04.2022 р. включно.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 вбачається, що після його смерті прийняла спадщину як спадкоємець другої черги за правом представлення відповідач ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини у встановлений строк.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 вбачається, що прийняли спадщину після її смерті шляхом подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємці другої черги спадкування - ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою спадкодавця, а також за правом представлення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , які є племінницями спадкодавця. 05.07.2023 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. їм були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частки в квартирі АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_3 - на частки, ОСОБА_2 на частки, ОСОБА_4 на частки.

Судом встановлено, що позивач є племінником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки його батько - ОСОБА_9 є рідним братом померлих. Враховуючи, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_9 - до відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , позивач як і відповідачі є спадкоємцем другої черги згідно ч.3 ст. 1266 ЦК України за правом представлення.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. із заявами від 16.08.2023 р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Листами від 09.11.2023 р. приватний нотаріус Тітаренко О.С. повідомила про те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання щодо визначення позивачу додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зокрема, така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17, 22 грудня 2021 року у справі №703/4978/19.

Оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд виходить із встановленого, підтвердженого матеріалами справи та визнаного відповідачами факту, що позивач у спірний період постійно проживав на території Луганської області, яка відповідно до офіційних актів органів державної влади України віднесена до тимчасово окупованих територій, територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Зокрема, Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 затверджено перелік районів, міст, селищ і сіл, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, до якого включено, зокрема, смт. Дубове Луганської області.

Крім того, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які є тимчасово окупованими Російською Федерацією, до якого включено всю територію Довжанського району Луганської області, включно із зазначеним населеним пунктом, із визначенням дати виникнення можливості бойових дій з 07.04.2014.

Вказані нормативні акти є чинними, офіційними та загальновідомими у розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України, у зв`язку з чим не потребують доказування.

Разом із тим суд зазначає, що правовий режим тимчасово окупованої території має безпосередній вплив на можливість реалізації спадкових прав у порядку, визначеному цивільним законодавством України. Зокрема, у таких умовах об`єктивно відсутнє або істотно ускладнене функціонування органів нотаріату України, що унеможливлює вчинення нотаріальних дій у звичайному адміністративно-правовому порядку на відповідній території.

Суд також враховує, що доступ до нотаріальних органів на підконтрольній території України у спірний період для осіб, які постійно проживають на тимчасово окупованих територіях, був об`єктивно ускладнений у зв`язку з наявністю фактичних обмежень пересування, ризиками для життя та здоров`я, а також загальною ситуацією збройної агресії та ескалації воєнних дій.

У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність істотних, об`єктивних та непереборних перешкод, які не залежали від волі позивача та прямо впливали на можливість своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

При цьому суд виходить із того, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися не формально, а з урахуванням реальної можливості особи реалізувати своє право у конкретних фактичних умовах. Сам по собі факт встановлення законом шестимісячного строку не може тлумачитися як безумовний обов`язок його дотримання у випадках, коли об`єктивні обставини унеможливлюють або істотно ускладнюють його виконання.

Суд враховує, що позивач перебував у період встановленого строку для прийняття спадщини в умовах, які характеризуються сукупністю факторів підвищеного ризику, пов`язаних із воєнною ескалацією, обмеженням свободи пересування та фактичною неможливістю гарантованого та безпечного виїзду з тимчасово окупованої території.

У таких умовах вимога щодо своєчасного особистого звернення до нотаріуса або вчинення відповідних дій через представника не може розглядатися як така, що могла бути реалізована без створення для особи непропорційного ризику для життя, здоров`я або свободи, що є несумісним із принципами розумності та справедливості, які підлягають застосуванню при вирішенні питання про поновлення процесуальних та матеріально-правових строків.

Суд також враховує, що пропуск строку сам по собі не свідчить про відмову особи від спадщини або недбале ставлення до реалізації своїх прав, якщо встановлено, що після усунення об`єктивних перешкод особа вчинила дії, спрямовані на реалізацію спадкових прав у розумний строк. Така поведінка, навпаки, підтверджує наявність у особи наміру реалізувати своє право на спадкування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що сукупність встановлених у справі обставин - статус тимчасово окупованої території, фактична неможливість нормального функціонування органів нотаріату, істотні обмеження у пересуванні та об`єктивні ризики, пов`язані з воєнною ситуацією, - у своїй сукупності становлять об`єктивні, непереборні та істотні перешкоди у розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Будь-яке інше тлумачення зазначених обставин призвело б до фактичного покладення на особу обов`язку вчиняти юридично значимі дії в умовах, які виключають реальну можливість їх виконання, що суперечить як змісту статті 1272 ЦК України, так і принципам справедливості, розумності та добросовісності, закріпленим у статті 3 ЦК України та принципу верховенства права.

Отже, пропуск позивачем строку для прийняття спадщини не може бути наслідком його недбалої або пасивної поведінки, а є наслідком дії обставин непереборної сили фактичного характеру, пов`язаних із воєнними діями та окупацією території проживання.

Доводи щодо наявності теоретичної можливості дистанційного звернення до нотаріуса суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях та не враховують фактичних умов перебування позивача на тимчасово окупованій території, зокрема реальних обмежень доступу до державних та нотаріальних сервісів України, а також ризиків для життя та безпеки.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тривалістю три місяці як достатнього та необхідного для реалізації спадкових прав у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1266, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258,259,263-265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Тітаренко Ольга Сергіївна про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме факт того, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме факт того, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026 року.

Суддя: