Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №505/1266/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1266/26

Провадження № 2-а/505/95/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Білоуса В.М.

при секретарі Негрескул Д.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ Одеської області справу за адміністративним позовом представника позивача адвоката Савко Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Савко В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Подільський міськрайонний суд Одеської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 квітня 2026 року, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що позивач не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Із винесеною постановою від 17 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на останнього адміністративного стягнення не згідний і вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому просить її скасувати та справу провадженням закрити.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Згідно ч.5. ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки сторони не заявили суду клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, то згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився проте надіслав суду через систему «Електронний суд» заяву, згідно якої позовні вимоги не визнає, додає витребувані із ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали, які стали підставою винесення постанови № R483765 від 17.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд зазначає, що ст. ст. 44, 45 КАС передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розглянута відповідачем, як уповноваженою особою.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, та згідно с.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом такого правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов`язкового медичного огляду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом сформованим у електронному кабінеті мобільного застосунку Міністерства оборони України "Резерв +", .

Із інформації, наявної у електронному кабінеті мобільного застосунку Міністерства оборони України "Резерв +", позивачу стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, міститься інформація про порушення правил військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: «Причина звернення до поліції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Адреса проживання: Румунія, Констанца, констанца, бульвар 1 грудня 1918 року, б.41.

16.04.2026 року ОСОБА_1 надіслав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 року заяву у якій зазначив, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає, а саме, неявку за повісткою. Також, у заяві зазначено, що згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , с-ще Окни створено повістку №292 виданого від 03.03.2026, згідно якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належить з`явитися 05.03.2026 року о 9:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 . с-ще Окни області, для уточнення облікових даних, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно розпорядження ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , с-ще Окни №114 від 03.03.2026, голову Окнянської селищної ради зобов`язано здійснити оповіщення військовозобов`язаних згідно виписаних повісток, повідомити про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечити їх прибуття 05.03.2026 року за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , що співпадає із адресою зазначеною позивачем у його адміністративному позові.

Як вбачається із акту обстеження на предмет проживання №80 від 04.03.2026, комісією в складі начальника відділу з питань цивільного захисту, надзвичайних ситуацій, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Окнянської селищної ради Плешка В. та командира другого відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на даний час не проживає. Зі слів сусідів знаходиться за кордоном. Працює моряком.

Згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № R483765 від 17.04.2026 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме за те, що за результатами вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі - Правила №270) рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками "Повістка ТЦК", "Вручити особисто" підлягають врученню особисто адресатам.

Вказане свідчить про те, що повістка №292 від 03.03.2026 не була надіслана позивачу і він не знав про направлення йому повістки з вимогою прибути до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

З інших досліджених судом доказів також не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема умисної неявки на виклик до РТЦК. Окрім того, із наданої позивачем роздруківки мобільного додатку «Резерв +» вбачається, що станом на 16.03.2026 дані уточнено вчасно, дата уточнення даних: «07.07.2024», проте наявне повідомлення наступного змісту: Причина звернення до Нацполіції «Не прибули за повісткою ТЦК та СП».

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

За таких обставин суд позбавлений можливості констатувати поінформованість позивача про виникнення у нього обов`язку прибути за таким викликом, а отже і спрямованість умислу на його невиконання. Зазначене свідчить про недоведеність вини позивача, що є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, що помилково не встановлено судом першої інстанції.

Встановлені судом у справі обставини, не підтверджують відомостей, зазначених відповідачем у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у діях позивача не встановлено складу правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено обставин отримання позивачем повістки, та відповідно не доведено факту повідомлення йому в установлений законом спосіб про необхідність з`явитись 05.03.2026 року до ТЦК, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.

Тобто, у даній справі повістка про виклик до ТЦК СП ОСОБА_1 вручена не була, та відповідачем з даного приводу будь-яких пояснень або доказів направлення до суду надано не було .

Разом з цим, в контексті спірних правовідносин, враховуючи заперечення позивача факту вручення йому повістки, саме відповідач на виконання частини 2 статті 77 КАС України повинен доводити належними доказами існування такого факту, та, як наслідок, належне інформування позивача про обов`язок його явки.

Стосовно поданої позивачем заяви від 16.04.2026 року у якій позивач зазначив, що не оспорює допущене ним правопорушення, а саме неявку за повісткою. Також, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Тобто аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що така передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.

Водночас, суд звертає увагу, що заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

Навіть якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вручення повістки (поштою, особисто) та доказів вчинення порушення.

В свою чергу, на момент, коли мали відбутися дії (уточнення даних), особа не була належним чином повідомлена, і відповідна повістка не була вручена, доказів зворотного матеріали справи не містять.

За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За правилами пункту 3 частини першої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №R483765 від 17.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено за подання адміністративного позову судовий збір в сумі 532,48 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи представником позивача надані до суду: договір про надання правової допомоги №1704 від 17.04.2026 року, обґрунтований розрахунок від 22.04.2026 року, платіжна інструкція №ХЕТ5-24СС-6АРЕ-ЗМ49 від 17.04.2026

Згідно платіжної інструкції №ХЕТ5-24СС-6АРЕ-ЗМ49 від 17.04.2026 відповідно до положень укладеного між сторонами договору сторони погодили фіксовану суму вартості наданих послуг (гонорару) які адвокат отримав в розмірі 12500 грн. шляхом переказу грошей на банківський рахунок.

Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву представника позивача адвоката Савко Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № № R483765 від 17.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.

Суддя: