Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №314/1180/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/1180/25 Головуючий в 1 інст.Свідунович Н.М.

Провадження №33/807/92/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.3ст.172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Кушнір І.Р. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Відповідно до постанови суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії А 7013 №547/25/з, складеним 09 березня 2025 року, 08 березня 2025 року старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді солдату резерву 46 запасної роти певної військової частини Міністерства оборони України, виконував обов`язки військової служби за призначенням в умовах воєнного стану, перебував в стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Кушнір І.Р. просить скасувати постанову першої інстанції та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про фальсифікацію доказів у справі.

Зауважує, що пояснення ОСОБА_1 , що містяться у справі, підписані іншою особою ОСОБА_2 , із зазначенням дати 09 березня 2025 року.

Наголошує, що результати тесту не можуть вважатись належним доказом у справі, оскільки належать іншій особі (прізвище особи затерто на роздруківці).

Вказує, що в протоколі невірно зазначено дату народження ОСОБА_1 , що є істотним порушенням, що унеможливлює ідентифікацію особи.

В судове засідання, призначене на 24 квітня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Кушнір І.Р. не з`явились.

24 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Кушнір І.Р. про розгляд справи за апеляційною скаргою за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кушнір І.Р., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі А7013 №547-25/з про військове адміністративне правопорушення від 09 березня 2025 року, з якого убачається, що 08 березня 2025 року на території певної військової частини відбулось шикування та перевірка особового складу, під час якої виявлено військовослужбовця, який, ймовірно, перебуває в стані алкогольного сп`яніння - старший солдат ОСОБА_1 . Для встановлення факту перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 під супроводом доставили для обстеження до медичної роти певної військової частини, де підтвердився факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, що і було зафіксовано висновком огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 08 березня 2025 року №65.

Свою провину ОСОБА_3 визнав.

Отже, 08 березня 2025 року старший солдат ОСОБА_1 був при виконанні обов`язків військової служби в нетверезому стані на території певноївійськової частини, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.

- уроздруківціприладу АлкоФор505 від 08 березня 2025 року, результат – 2,433 ‰;

- у висновку №64 про результати медичного огляду для встановлення факту перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

- у письмових поясненнях ОСОБА_1 , згідно з якими останній зазначив про те, що 08 березня 2025 року о 14-27 годині певною посадовою особою певної військової частини його було виявлено в стані алкогольного сп`яніння. Після чого, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичне обстеження в медичній ротідля визначення алкогольного сп`яніння в супроводі. Після даного обстеження у нього виявлено 2,4333 проміле. Свою провину визнає, обіцяє більше такого не робити;

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання, призначене на 16 годину 40 хвилин 12 березня 2025 року, ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомив. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» (п.41) констатував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість бути присутнім в судовому засіданні, оскільки був обізнаний про складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника – адвоката Кушнір І.Р., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про те, що результати тесту не можуть вважатись належним доказом у справі, оскільки належать іншій особі (прізвище особи затерто на роздруківці), є безпідставними та спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Так, як вбачається з роздруківціприладу АлкоФор505 від 08 березня 2025 року, був проведений огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат – 2,433 ‰. З зазначеним результатом огляду ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його підписом. Будь-яких зауважень з зазначеного приводу не заявляв. Зазначені відомості про встановлення факту сп`яніння містяться, зокрема в письмових поясненнях ОСОБА_1 та у висновку №64 про результати медичного огляду для встановлення факту перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який також підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень.

На думку апеляційного суду, уповноваженою особою дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду.

Жодних сумнівів щодо достовірності результатів огляду ОСОБА_1 , проведеного в медичному закладі, у суду апеляційної інстанції не виникає.

З будь-якими скаргами на дії уповноважених осіб, які проводили його огляд, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 також не звертався.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що наявні в справі докази сфальсифіковані (як про це зазначає апелянт), суду не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене, на переконання суду апеляційної інстанції, наявними матеріалами справи поза розумним сумнівом підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах, а доводи сторони захисту про протилежне суперечать фактичним обставинам справи.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, при викладених в протоколі та постанові суду обставинах підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Достовірність доказів та правильність висновків суду першої інстанції стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266-1 КУпАП, Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 32 від 12 січня 2024 року.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про військове адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи теж немає.

Вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується як відомостями з протоколу про військове адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про те, що в протоколі (а в подальшому і в постанові суду) невірно зазначено дату народження ОСОБА_1 , є слушними, проте в цілому правильності висновків суду першої інстанції ці доводи не спростовують та не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

З метою перевірки зазначених доводів, апеляційним судом був надісланий запит до Міністерства оборони України з метою уточнення дати народження ОСОБА_1 .

На вищезазначений запит Міністерством оборони України було повідомлено про те, що ОСОБА_1 вибув до нового місця служби.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, доданих до протоколу, датою народження ОСОБА_1 є саме “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.

Зокрема, з висновку лікаря убачається, що особу ОСОБА_1 встановлено за його військовим квитком, дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В роздруківці з технічного приладу вказано таку саму дату.

В копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , яка додана захисником до апеляційної скарги, зазначена дата народження ОСОБА_1 – саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі ст.294 КУпАП змінити постанову суду першої інстанції в частині дати народження ОСОБА_1 .

Порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника – адвоката Кушнір І.Р. задовольнити частково.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП змінити, вказавши датою народження ОСОБА_1 “ ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як помилково вказано в постанові.

У решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 314/1180/25