Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №461/9459/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9459/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

за участю:

секретаря судового засідання Яцишин В.А.

представника позивача Губського В.Є. (в режимі ВКЗ)

представника відповідача Кульчицького О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Губський Володимир Євгенович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22 травня 2025 року о 16 год. 00 хв. на перехресті вул. Максима Кривоноса та вул. Винниченка у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «BMW 730LD», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Зазначає, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2025 року у справі №461/4271/25, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.5 ст.126 КупАП.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №90/07-25 від 30 липня 2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 730LD, державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить 518 595 грн 56 коп.

Також зазначає, що Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 162 424 грн 47 коп., у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою виплаченого страхового відшкодування у розмірі 356 171 грн 09 коп., а також моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_3 .. У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, покликаючись на те, що визначений позивачем розмір матеріальної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки частина пошкоджень транспортного засобу не перебуває у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою від 22.05.2025 року. Також зазначав, що позивачу вже було виплачено страхове відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України, а розмір моральної шкоди належними та допустимими доказами не підтверджений.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 22 травня 2025 року та внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль BMW 730LD, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено таку постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди та його винуватість у її спричиненні повторному доказуванню у даній справі не підлягають.

З метою визначення розміру завданої шкоди позивачем було проведено оцінку транспортного засобу, за результатами якої складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №90/07-25 від 30 липня 2025 року. Відповідно до вказаного звіту ринкова вартість транспортного засобу BMW 730LD становить 1 219 716 грн 96 коп., вартість відновлювального ремонту – 518 595 грн 56 коп., а розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначено у сумі 209 462 грн 96 коп.

Також судом встановлено, що Моторним (транспортним) страховим бюро України на підставі звіту №1986/25 від 17 червня 2025 року та наказу від 01 липня 2025 року позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 162 424 грн 47 коп.

Разом з тим виплата страхового відшкодування не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду в частині, яка не була покрита страховим відшкодуванням.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач виходить з того, що різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням становить 356 171 грн 09 коп., яку просить стягнути з відповідача, а також моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Представник відповідача Кульчицький О.С. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що визначений позивачем розмір шкоди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при проведенні оцінки враховано пошкодження, які не перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а також не враховано фізичний знос транспортного засобу та його складових.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо того, що при проведенні оцінки було враховано пошкодження транспортного засобу, які не перебувають у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою від 22 травня 2025 року, а також щодо відсутності у звіті відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність, суд виходить з такого.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна здійснюється суб`єктом оціночної діяльності, який володіє спеціальними знаннями та відповідною кваліфікацією. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за складення звіту про оцінку майна, а тому відсутність у звіті відповідних відомостей не свідчить про його недопустимість як доказу.

Суд також враховує, що працівники поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди здійснюють фіксацію видимих пошкоджень транспортних засобів, однак не володіють спеціальними знаннями, необхідними для встановлення повного обсягу пошкоджень транспортного засобу та визначення їх вартості.

Крім того, стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №90/07-25 від 30 липня 2025 року, зокрема іншого висновку спеціаліста, експерта чи оцінювача.

Відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з тим наведені представником відповідача доводи щодо неправильності визначення розміру шкоди не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не спростовують висновків, викладених у звіті про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №90/07-25 від 30 липня 2025 року.

За таких обставин суд приймає вказаний звіт як належний та допустимий доказ та покладає його в основу своїх висновків щодо розміру завданої позивачу шкоди.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення розміру заподіяної шкоди станом на день дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд враховує, що на момент проведення оцінки та звернення до суду відновлювальний ремонт транспортного засобу позивачем ще не був проведений, а тому розмір завданої шкоди обґрунтовано визначався виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу станом на момент заподіяння шкоди.

Доказів проведення ремонту транспортного засобу, а також доказів того, що фактичний розмір витрат на його відновлення є меншим, матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винної особи різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком.

Зазначена правова позиція узгоджується з положеннями ст. 1192 ЦК України та підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а спір між сторонами фактично зводиться до визначення належного розміру такого відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач, позивачу було завдано майнову шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

В резолютивній частині позову позивач просить стягнути 73 482 грн. 95 коп. матеріальної шкоди.

Тому з врахуванням вимог ст. 13 ЦПК України суд стягує з відповідача саме цю суму і не має повноважень самостійно вирішити питання про стягнення більшої суми.

З урахуванням встановлених обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та беручи до уваги межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 73 482 грн 95 коп.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала особа, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних із пошкодженням належного йому транспортного засобу, вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначає її розмір у сумі 10 000 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3562 грн. (1% від зазначеної в вступній частині позову суми).

Судом стягнуто 73 482 грн. 95 коп. матеріальної шкоди, яку позивач просив стягнути.

Мінімальний розмір судового збору з задоволеної матеріальної шкоди складає 1311 грн. 20 коп. Тобто, позивач переплатив 2250 грн. 80 коп., які підлягають поверненню (3562-1311,20 = 2250,80).

Судом задоволені вимоги про стягнення моральної шкоди на 50% відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягнення витрат на оплату судового збору за моральну шкоду в сумі 605 грн. 80 коп. (50% від 1211,60 = 605,80).

Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1917 грн (1311 грн 20 коп. + 605 грн 80 коп.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2250 грн 80 коп. за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 160 Львівського РУ ТВБВ 10013/0329 від 17.11.2025 року.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задоволити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 73482,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 1917 грн.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору в розмірі 2250,80 грн. за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 160 Львівського РУ ТВБВ 10013/0329 від 17.11.2025 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складений 25.06.2026 р.

Суддя В.Є. Радченко