Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №645/6152/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6152/25

Провадження № 2-о/645/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участі секретаря судового засідання Рікунової Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою:

ОСОБА_1

заінтересована особа - Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Немишлянського районного суду міста Харкова із заявою в порядку окремого провадження, заінтересована особа - Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з онуком військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- встановити факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до члена сім`ї загиблого військовослужбовця онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні загиблого військовослужбовця - онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є рідною бабусею загиблого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 дочки заявниці ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням №129/14 від 17.11.2009 року Виконавчого комітету Фрунзенської районної у місті Харкові ради Харківської області, після смерті матері ОСОБА_3 та у зв`язку з тим, що відомості про батька у свідоцтві про народження записані відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, було вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення над ним опіки, призначити ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця наголосила, що з моменту народження та до дня загибелі її онук ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований зі нею за адресою: АДРЕСА_1 . З 21.10.2013 року заявниця є пенсіонером за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, та отримує пенсію в розмірі 2760 гривень, на місяць.

У 2017 році онук заявниці ОСОБА_2 добровільно пішов служити до лав Збройних Сил України, 05.05.2018 року прийняв військову присягу, перебував на військовій службі в Національній гвардії України, проходив військову службу за контрактом у 4 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . 28.01.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) був призначений на посаду старшою дресирувальника військової частини НОМЕР_1 .

Заявниця стверджує, що з моменту, коли у її онука ОСОБА_2 з`явились особисті грошові кошти, у вигляді офіційного доходу (грошове забезпечення військовослужбовця), він їй допомагав матеріально, регулярно перераховував кошти, які в своїй сукупності в значній мірі перевищували її пенсію, а також купував продукти, ліки, допомагав сплачувати комунальні платежі за квартиру, в якій був разом із заявницею постійно зареєстрованим. Оскільки лише заявниця складала його сім`ю, він продовжував проживати з нею, не був одружений, не мав дітей. Також заявниця наголосила, що вони разом купували меблі, здійснювали незначний ремонт квартири. Онук допомагав їй, тому що її пенсії не вистачало на життя, ліки та сплату комунальних послуг

15.07.2022 року на підставі Указу Президента України від. 24.02.2022 року онук заявниці ОСОБА_2 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

28.03.2023 року на ім`я заявниці надійшло Сповіщення сім`ї № 105 про те, що її онук, солдат ОСОБА_2 , 1998 року народження, стрілець-снайлер гірсько- штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в .результаті мінометного обстрілу в районі н.п. Новоандріївка Запоріжської області загинув, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Посилаючись на неможливість підтвердити факт того, що заявниця та її онук, який загинув, були членами сім`ї та те, що вона перебувала на його повному та всебічному утриманні, а також те, що встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, оскільки, з таким фактом законодавство пов`язує можливість реалізації прав заявника на оформлення необхідних документів для отримання пенсії по втраті годувальника військовослужбовця, отримання посвідчення сім`ї загиблого військовослужбовця та права на звернення за одноразовою грошовою допомогою та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, заявниця звернулася із цією заявою до суду.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 11.09.2025 року прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

19.09.2025 року до суду надійшло заперечення заінтересованої особи, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просило залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , посилаючись, зокрема, на те, що в даному випадку із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право на перерахунок пенсії, а саме про перехід на пенсію по втраті годувальника.

01.10.2025 року до суду надійшла відповідь на заперечення заінтересованої особи, в якій заявниця на спростування заперечень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказала, що відповідно до норм діючого законодавства вона повинна надати до пенсійного фонду рішення про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця для отримання цього виду пенсії, а в подальшому, як передбачено законом, обрати між своєю пенсією та пенсією по втраті годувальника військовослужбовця.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 13.10.2025 року було зупинено провадження у справі № 645/6152/25, провадження 2-о/645/143/25 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа - Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №308/17634/23.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 06.04.2026 року провадження у справі поновлено у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду була розглянута справа №308/17634/23, про що винесена постанова, яка набрала законної сили, якою зроблено висновок, що у справах про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги між заявником та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення відповідної соціальної допомоги, не може бути спору про право, оскільки такий суб`єкт не є отримувачем грошової допомоги. Такі справи підлягають розгляду в окремому провадженні згідно з правилами цивільного судочинства.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися своєчасно та належним чином.

Заявниця ОСОБА_1 у своїй відповіді на відзив заінтересованої особи просила суд розглядати справу без її участі на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у запереченнях на заяву також просив розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 є рідною бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 17.12.1977 року дочки заявниці - ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 ), а також свідоцтвом НОМЕР_5 від 25.02.2000 року про народження ОСОБА_2 .

Рішенням №129/14 від 17.11.2009 року Виконавчого комітету Фрунзенської районної у місті Харкові ради Харківської області, після смерті матері ОСОБА_3 та у зв`язку з тим, що відомості про батька у свідоцтві про народження записані відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, було вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення над ним опіки, призначено ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, цим рішенням закріплено за малолітнім ОСОБА_2 , житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на заявницю було покладено обов`язок здійснювати виховання та догляд її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця стверджує, що з моменту народження та до дня загибелі її онук ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, зі змісту довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 06.07.2023 року випливає, що з 13.01.1999 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 міститься відмітка про місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що заявниця та її онук ОСОБА_2 , дійсно були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця наголосила, що з 21.10.2013 року вона є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_6 .

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за вих. №483 від 05.04.2024 ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 2760 грн.

Судом встановлено, що у 2017 році ОСОБА_2 вступив на службу до лав Збройних Сил України, 05.05.2018 року прийняв військову присягу та перебував на військовій службі в Національній гвардії України, що підтверджується відміткою у військовому квитку серія НОМЕР_7 .

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 №215 від 01.10.2018 року військовослужбовець ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу за контрактом у 4 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . 28.01.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) був призначений на посаду старшою дресирувальника військової частини НОМЕР_1 .

Заявниця наголосила, що з моменту, коли у її онука ОСОБА_2 з`явились особисті грошові кошти у вигляді офіційного доходу (грошове забезпечення військовослужбовця), він допомагав їй матеріально, регулярно перераховував їй кошти, сума яких у своїй сукупності в значній мірі перевищувала її пенсію, а також онук купував продукти, ліки, допомагав сплачувати комунальні платежі за квартиру, в якій був разом із заявницею постійно зареєстрованим.

Також вказала, що разом вони купували меблі, здійснювали незначний ремонт квартири.

Стверджувала, що онук допомагав їй, оскільки її пенсії не вистачало на життя, ліки та сплату комунальних послуг.

Відповідно до копій виписок з банківської карти заявниці за 2022-2023 роки, ОСОБА_2 перераховував на її пенсійну карту протягом зазначеного періоду.

Також заявниця стверджує, що онук, також, передавав їй грошові кошти через своїх друзів та давав особисто коли приїздив додому.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був одружений, не мав дітей, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00039469493 від 28.04.2023 та № 0039469479 від 28.04.2023 року, відповідно.

15.07.2022 року ОСОБА_2 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації, що підтверджується його військовим квитком.

28.03.2023 року заявниця отримала Сповіщення сім`ї № 105 про те, що її онук, солдат ОСОБА_2 , 1998 року народження, стрілець-снайпер гірсько- штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті мінометного обстрілу в районі н.п. Новоандріївка Запоріжської області загинув, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Це Сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання піль в установленому законодавством порядку.

04.04.2023 року Основ`янсько- Слобідським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , Серії НОМЕР_8 від 04.04.2023.

Після загибелі онука ОСОБА_2 заявниця звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії у зв`зку ізі втратою годувальника, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" У січні 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримала лист № 2000-0309-8/167169 від 20.11.2023 року з рішенням від 15.11.2023 року, де Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг повідомило про розгляд її заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, вказавши що відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" - право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісті військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні та досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю. Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які перебували на їх утриманні (стаття 31); усиновителі та усиновленні (стаття 33); вітчим, мачуха, пасинок і падчерка (стаття 34). Відповідно до пункту “г” частини четвертої статті 30 відповідно до Закону України “Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ” дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. У зв`язку з тим, що в переліку осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України №2262 опікуни відсутні та в документах для призначення пенсії відсутні документи, які підтверджують факт відсутності осіб, які за законом зобов`язані утримувати ОСОБА_1 підстави для призначення пенсії немає. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заявниця звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови їй у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мені з дати звернення 24.10.2023 року. Однак 08.07.2024 року Харківським окружним адміністративний судом було винесено рішення по справі №520/13556/24 в якому було відмовлено у задоволені позовних вимог через те, що не можуть бути поєднані в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій. Крім того судом зазначено, що для встановлення факту утримання, що має юридичне значення, їй необхідно звернутись із відповідною заявою до суду загальної юрисдикції.

В зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просить суд встановити факти, що мають для неї юридичне значення, а саме факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з онуком військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ; факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до члена сім`ї загиблого військовослужбовця онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні загиблого військовослужбовця - онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок доплат, підвищень) та премії для обчислення, що видана військовою частиною НОМЕР_2 від 06.10.2023 року, де вказано період з жовтня 2022 по лютий 2023 року, зазначено що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, ОСОБА_4 становить 49834 грн. 25 коп.

Як вбачається з виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 регулярно здійснював поповнення її рахунку (а.с. 51-59).

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 статті 293 ЦПК).

Пунктом 2 ч. 1 статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 року по справі № 308/17634/23,

«52. Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

53. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

54. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

57. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22»

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця, не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Для ухвалення позитивного рішення у справі за заявами цієї категорії суд першої інстанції має встановити, чи може особа, яка звернулася до суду, мати відповідні правові наслідки, на які вона розраховує, чи правильно вона зазначила заінтересовану особу в справі. Суд відповідно до статті 235 ЦПК повинен дати належну оцінку наданим доказам, згідно з якими встановити факт того, що матеріальна допомога годувальника була для заявника основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99 (№ 5-рп/99) про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" зробив висновок про те, що: "Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є особа, що одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму).

До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку. У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім`ї треба вважати і тих членів його сім`ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби."

У пункті 5 вказаного рішення зазначено, що «поняття «утриманство» та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець", тощо, містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування…».

За змістом частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (далі Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Пунктом «г» частини четвертої статті 30 вказаного Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975;)

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду для встановлення факту перебування на утриманні загиблого онука, який має для неї юридичне значення, та дозволить в подальшому отримати передбачені законодавством виплати у разі загибелі військовослужбовця.

Обставини смерті смерті онука заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов`язаної із захистом Батьківщини, а також факт родинних відносин заявниці та військовослужбовця як баби та онука ніким не заперечується.

Як встановлено в судовому засіданні, заявниця є пенсіонером за віком.

Як вже було зазначено вище, випискою по картковому рахунку заявниці ОСОБА_1 підтверджується, що її онук ОСОБА_2 регулярно, ще до призову на військову службу за мобілізацією, перераховував грошові кошти на користь заявниці, що свідчить про систематичність надання вказаної допомоги.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 року по справі № 308/17634/23, «101. Отримання завником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. 102. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.»

Відповідно до наданого до матеріалів справи Акту від 25.05.2026 року, складеного сусідами заявниці, а саме: ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_8 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_9 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , випливає, що вказаним особам достеменно відомо, що громадянка ОСОБА_1 та її онук загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 до моменту його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали разом, та саме онук ОСОБА_2 здійснював матеріальне утримання бабусі ОСОБА_1 : забезпечував її продуктами харчування, давав кошти на оплату комунальних послуг, надавав грошову допомогу, купував необхідні речі та ліки, здійснював частковий ремонт квартири – заміну вікон, балкону, що сусіди особисто бачили. Про інших осіб, які б здійснювали систематичне матеріальне забезпечення громадянки ОСОБА_1 їм не відомо. Також, зазначено, що їм відомо, що у громадянки ОСОБА_1 є син – ОСОБА_10 , проте він був знятий з реєстрації ще у 2018 році за адресою: АДРЕСА_1 та фактично з цього часу за вказаною адресою не з`являється, матеріальної допомоги матері не надає, участі у повсякденному житті, догляді та забезпеченні матері не бере. Після загибелі онука ОСОБА_2 . 24.03.2023 року матеріальне становище ОСОБА_1 суттєво погіршилося, оскільки вона фактично втратила єдине джерело допомоги та утримання (а.с. 105).

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх і переконливих доказів, що підтверджують юридичний факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до члена сім`ї загиблого військовослужбовця онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Новоандріївка Запорізької області, а також юридичний факт перебування заявниці на утриманні її онука ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з чим її заява в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з онуком військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Новоандріївка Запорізької області, суд вважає необхідним зазначити таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Зважаючи на те, що у своєму листі № 2000-0309-8/167169 від 20.11.2023 року з рішенням від 15.11.2023 року, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг повідомило ОСОБА_1 про розгляд її заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не порушувалося питання щодо невизнання або оспорювання факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з онуком військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає, що підстав для задоволення вищевказаної вимоги заявниці немає, оскільки докази порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів заявниці у цьому контексті відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з онуком військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки цей юридичний факт ніким не оспорювався та не потребує судового захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт приналежності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до члена сім`ї загиблого військовослужбовця онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Новоандріївка Запорізької області.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні загиблого військовослужбовця - онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі н.п. Новоандріївка Запорізької області.

В іншій частині заяви відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .

Заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області , код ЄДРПОУ 14099344, адреса:61022, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.

Суддя О.В. Федорова