Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №127/25763/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/25763/24

Провадження № 22-ц/801/1192/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа № 127/25763/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Стадника І.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2026 року, ухвалене суддею Бойко В.М. в м.Вінниці, повне рішення складено 17 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, а також сплачений судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині розподілу судових витрат, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн та постановити нове, яким зменшити стягнуті витрати на правничу допомогу.

У скарзі зазначає, що позивачем були надані заперечення на заяву про стягнення адвокатських витрат, проте суд не дослідив таку заяву належним чином. Згідно акту прийому-передачі послуг, за консультації, правовий аналіз, ознайомлення з матеріалами справи та додаткове ознайомлення в ЕСІТС було сплачено у загальному розмірі 6 000 гривень, проте такі послуги не є складовою процесуальної правової допомоги у конкретній справі, а є організаційним етапом співпраці адвоката з клієнтом. Адвокат є фахівцем у галузі права та подібні справи є досить типовими з невисоким рівнем складності та обсягом виконаних робіт з вивчення матеріалів справи, а судова практика є усталена. Враховуючи вищевикладене, сума витрат на правову допомогу значно завищена. Заявлені витрати на адвокатську допомогу у розмірі 10 000 гривень підлягають зменшенню, бо їх розмір є неспівмірним до предмета спору.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200506485 від 18 квітня 2016 року в розмірі 63 581 (шістдесят три тисячі п`ятсот вісімедят одна) гривня 88 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору, та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с.93-94).

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасовано вказане рішення. Призначено судове засідання у даній справі (а.с.156).

ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покласти на позивача. Повідомлено, що орієнтовні витрати на правничу допомогу становлять 20 000 гривень.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано:

- договір про надання правничої допомоги №66-ф від 14 жовтня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ковальчук Євген», за змістом пункту 3 якого сума гонорару, порядок її обчислення і внесення визначається виставленим рахунками та/або додатками до даного договору (а.с.169);

- рахунок на оплату від 03 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги №66-ф від 14 жовтня 2025 року, за змістом якого вартість наданих послуг становить 20 000 гривень: консультації/правовий аналіз – 2 000 гривень (2 години, вартість 1 години – 1 000 гривень); ознайомлення з матеріалами справи (паперовий 1 том) – 3 000 гривень (1 година, вартість 1 години – 3 000 гривень); додаткове ознайомлення в ЄСІТС (586 сторінок «виписок з особових рахунків) – 1 000 гривень (1 година, вартість 1 години – 1 000 гривень); складання заяви про перегляд заочного рішення та клопотань – 7 500 гривень (1 година, вартість 1 години – 7 500 гривень); представництво в суді першої інстанції – 5 000 гривень (1 година, вартість 1 години – 5 000 гривень) (а.с.169 на звороті);

- платіжну інструкцію №2PL222189 від 14 листопада 2025 року на суму 10 000 гривень (а.с.170).

У відповіді на відзив ТОВ «Діджи Фінанс» висловило свої заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 гривень.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки встановив, що ОСОБА_1 на виконання зобов`язань за кредитним договором №200506485 сплатила ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» у повному обсязі заборгованість, у зв`язку з чим кредитний договір було закрито, як виконаний.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором ТОВ «Діджи Фінанс» не оскаржується, а відтак рішення суду в цій частині в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Позивачем оскаржується рішення суду лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із вказаного слідує, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру дійшов висновку про наявність підстав для часткового їх відшкодування у розмірі 10 000 гривень, що вказує про врахування ним позиції ТОВ «Діджи Фінанс».

Заявляючи в апеляційній скарзі вимогу про зменшення витрат на правничу допомогу, ТОВ «Діджи Фінанс» не зазначає, який, на його думку, розмір витрат на правничу допомогу є розумним та необхідним у даному випадку.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 змушена була звернутися за правовою допомогою адвоката у зв`язку із пред`явленням до неї ТОВ «Діджи Фінанс» позову про стягнення заборгованості, тоді як в на момент звернення до суду з позовом у неї були відсутні будь-які зобов`язання перед кредитором через їх належне виконання.

Вказані дії позивача у виді безпідставного пред`явлення позову поклали на відповідача необхідність у зверненні за захистом своїх прав до адвоката, який в свою чергу вчинив комплекс дії щодо належного аналізу та вивчення матеріалів справи (як у паперовому варіанті, так і електронній формі), дослідження доказів, підготовки позиції по справі.

Покладання витрат на правничу допомогу на сторону, вимоги якої залишено без задоволення, виконує превентивну функцію і це, в свою чергу, запобігає зловживанню процесуальними правами та змушує сторони оцінювати ризики перед подачею необґрунтованих позовів.

Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення в оскаржуваній його частині - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді І.М. Стадник

О.В. Ковальчук