Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №607/11575/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Справа №607/11575/26 Провадження №2-а/607/348/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючої судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача - Тарчинської Л.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову № R534529 від 14.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в сумі 17 000 грн, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу такого правопорушення.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки його ніколи не визнавали обмежено придатним до військової служби, а тому на нього не поширювався обов`язок повторного проходження військово-лікарської комісії до 05.06.2025. Позивач стверджує, що жодних повісток чи направлень для проходження ВЛК він не отримував, а у військово-обліковому документі « Резерв +» відсутні відомості про постанову та дату ВЛК. Також він вказує, що відповідач не навів та не надав жодних належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а сама постанова ґрунтується виключно на припущеннях.

У заявах по суті сторона позивача наголошує, що відповідач не надав жодного документа, який би підтверджував визнання позивача обмежено придатним до військової служби, не подав рішення чи довідки ВЛК, а також доказів вручення повісток або направлень на проходження медичного огляду. На думку позивача, за відсутності таких доказів відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Наголошує, що в Україні діє правовий режим воєнного стану та оголошено загальну мобілізацію. Законодавство покладає на громадян обов`язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби за рішенням ВЛК.

Стверджує, що 13.05.2026 Позивач особисто сформував та подав через офіційний мобільний застосунок «Резерв+» електронну заяву, в якій повідомив про вчинення правопорушення (непроходження/відмову від ВЛК), зазначив, що не оспорює його та надав добровільну згоду на притягнення до відповідальності за своєї відсутності.

Зазначає, що відповідно до ст. 279-9 КУпАП (із змінами, внесеними Законом № 4316-ІХ), у разі подання особою згаданої заяви через електронний кабінет, керівник ТЦК та СП має право виносити постанову про накладення адміністративного стягнення без складання протоколу та без участі самої особи.

На підставі отриманої електронної заяви керівник ТЦК перевірив відомості та 14.05.2026 виніс правомірну постанову за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, призначивши мінімальний передбачений санкцією статті штраф для громадян в особливий період - 17 000 гривень. Копію постанови було належним чином направлено в електронний кабінет позивача.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2026 відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засідані позов підтримала.

ІНФОРМАЦІЯ_3 свого представника в судове засідання не направив.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R534529 від 14.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стало те, що за результатами вивчення відомостей військовоззобовязаний і резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підго товчку та мобілізацію, а саме Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".

Як вбачається з Військово-облікового документа ОСОБА_1 , сформований в електронній формі через застосунок «Резерв+» від 15.05.2026 «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 3 чатсини першої статті 23.

Відповідачем надано електронну заяву позивача від 13.05.2026 о 22:03:03, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за допомогою кваліфікованого електронного підпису направив через мобільний застосунок «Резерв+» заяву, в якій зазначив, що визнає факт непроходження (відмови від проходження) ВЛК, не оспорює допущене порушення та згоден на розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши справу, суд доходить таких висновків.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викласти в такій редакції: "2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Системний аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що обов`язок пройти повторний медичний огляд (ВЛК) до 5 червня 2025 року, передбачений пунктом 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", поширюється не на всіх громадян віком від 25 до 60 років, а виключно на тих з них, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом.

Визнання особи обмежено придатною до військової служби є самостійним юридичним фактом, що встановлюється рішенням військово-лікарської комісії та підтверджується відповідним документом (рішенням, висновком, довідкою ВЛК). Саме наявність такого факту є необхідною передумовою виникнення обов`язку, порушення якого утворює об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у тому формулюванні, яке наведено в оскаржуваній постанові.

Між тим, ні до постанови № R534529 від 14.05.2026, ні до матеріалів цієї справи відповідачем не долучено жодного документа, який би підтверджував, що ОСОБА_1 коли-небудь визнавався обмежено придатним до військової служби: відсутнє рішення (висновок) військово-лікарської комісії, відсутня довідка про результати медичного огляду, відсутні відомості про дату та підстави такого визнання.

Військово-обліковий документ, сформований через застосунок «Резерв+» від 15.05.2026, також не містить таких відомостей, а, навпаки, зазначає, що позивач має відстрочку від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до завершення мобілізації, що додатково ставить під сумнів обґрунтованість висновку відповідача про наявність у позивача обов`язку, передбаченого пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.

По-друге, і це є визначальним, положення статті 279-9 КУпАП (у редакції Закону № 4316-ІХ), на яке посилається відповідач, є нормою процесуального, а не матеріального характеру: вона надає керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки право не складати протокол про адміністративне правопорушення та розглядати справу без участі особи, якщо така особа через електронний кабінет повідомила про вчинене порушення і не оспорює його. Однак ця норма не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку, закріпленого статтями 245, 251 та 280 КУпАП, - всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати, чи мала місце подія адміністративного правопорушення та чи є в діях особи всі ознаки його складу, та встановити це на підставі належних і допустимих доказів, а не лише з посилання на саму заяву особи.

Визнання особою своєї вини чи факту вчинення нею порушення є лише одним із видів доказів у справі про адміністративне правопорушення і підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи; саме по собі таке визнання не звільняє орган, який притягує особу до відповідальності, від обов`язку довести наявність об`єктивних обставин, що утворюють подію та склад правопорушення, - зокрема факту визнання особи обмежено придатною до військової служби та факту наявності у неї відповідного обов`язку пройти повторний медичний огляд. Тим більше це стосується ситуації, коли інформація про такі обставини перебуває у винятковому віданні самого суб`єкта владних повноважень, а не позивача.

Крім того, у наданій відповідачем заяві ОСОБА_1 , яка підписана електронним цифровим підписом не зазначено, факт вчинення якого саме правопорушення визнає позивач, дату його вчинення, обставини вчинення.

Також, відповідно до п."а" ч. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Отже, виходячи з вимог Конвенції, практики Європейського суду та положень КУпАП, формулювання неконкретного обвинувачення в адміністративній справі розглядається, як порушення вимог Конвенції.

Суд наголошує, що суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не має право пред`являти нових звинувачень, оскільки це буде вважатися порушенням права на захист. (подібні висновки викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).

в оскарженій постанові не зазначено повністю суть адміністративного правопорушення, зокрема, доту, час, місце скоєння адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Електронна заява особи, подана в позасудовому порядку, не може підміняти цей процесуальний обов`язок відповідача і не звільняє його від необхідності надати суду докази на підтвердження кожної юридично значущої обставини, покладеної в основу оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 532,48 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R534529 від 14 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження у справі закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 532 гривень48 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк