Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №455/190/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/190/26

Провадження № 2/455/330/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року м.Старий Самбір

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Гавриляк О.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Цап В.О.,

представника відповідача - адвоката Шуляка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача - Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,

про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ У РІШЕННІ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Позивач - ОСОБА_1 ,

Відповідач - Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,

Оспорюваний наказ - наказ директора ДП «Нафтогазбезпека НАК «Нафтогаз України» від 23.12.2025 № 1914-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »

ЦК України- Цивільний кодекс України

ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Зміст позовних вимог

Позивач 04.02.2026 звернувся до суду з позовом до Відповідача, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.04.2026 (т.2, а.с. 80) просить суд:

(1) визнати незаконним та скасувати наказ Відповідача - ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України» від 23.12.2025 №1914-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП;

(2) поновити позивача на роботі на посаді охоронника відділу охорони лінійної частини м. Львів Департаменту охоронної діяльності ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України» здати звільнення;

(3) стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2025 до дня фактичного поновлення на роботі;

(4) зобов`язати ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України» виплатити позивачеві компенсацію за 2 дні відпочинку із збереженням заробітної плати за давання 19.03.2025 та 05.11.2025 максимально допустимих доз цільної крові, з підстав того, що дія строкового трудового договору, укладеного 12.06.2023 між Позивачем Відповідачем, в силу наведених Позивачем обставин та відповідно до статті 391 КЗпП України, продовжена на невизначений строк.

Правова позиція Позивача (з урахуванням заяви про зміну підстав позову)

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що він, згідно наказу директора Відповідача від 09.06.2023 був прийнятий на роботу охоронником відділу охорони лінійної частини м. Львів департаменту охоронної діяльності Відповідача - на умовах строкового договору з 12.06.2023 на строк дії договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» №01/06-23 ПЗТ від 31.05.2023.

В подальшому, дія строкового трудового договору між Позивачем та Відповідачем неодноразово продовжувалась наказами директора Відповідача з урахуванням укладених договорів про надання послуг з охоронної діяльності між Відповідачем та АТ «Укртранснафта».

Так, зокрема, наказом №3485-к від 29.12.2023 Відповідач продовжив дію строкового трудового договору з Позивачем з 01.01.2024 по 31.01.2024 - на строк дії відповідного договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 29.12.2023 №01/01 24 ЛЧ ПЗТ.

На переконання Позивача - у вищезазначеному випадку Відповідачем дотримана послідовність та хронологія видання 29.12.2023 наказу про продовження трудового договору з Відповідачем на підставі вже укладеного 28.12.2023 договору про надання послуг між Відповідачем та АТ «Укртранснафта».

В той же час в подальшому, а саме на момент видання наказу про продовження строку трудового договору №240-к від 31.01.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем з 01.02.2024 на строк дії договору № 01/02-24 ЛЧЗ - у Відповідача не було жодних правових підстав для продовження строку трудового договору з Позивачем, оскільки згаданий договір № 01/02-24 ЛЧЗ між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» був підписаний та набрав чинності хронологічно значно пізніше - 06.02.2024, при цьому, посилання в договорі на положення частини 3 частину 631 ЦК України про те, що сторони погодили поширити умови цього договору на відносини, що виникли між ними з 01.02.2024, на думку Позивача, не може слугувати підставою зміни строків продовження/припинення дії трудового договору, визначених КЗпП України.

Тому, в основу наказу №240-к від 31.01.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем поклав обставини, яких на момент видання наказу де-юре і де-факто не існувало і не могло існувати, а видання такого наказу за умови відсутності на дату видання такого наказу нового договору між АТ «Укртранснафта» та ДП «Нафтогазбезпека», що укладений та набрав чинності, і з яким пов`язана дія трудового договору з Позивачем - не має належних правових підстав, є незаконним, передчасним, ґрунтується на припущеннях щодо імовірності укладення такого договору, має ознаки підроблення, а Відповідач діяв у невстановлений законом спосіб.

Як стверджує Позивач - за умови відсутності станом на 31.01.2024 нового укладеного договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта», у відповідача залишилось лише одне законне рішення - звільнити Позивача з роботи 31.01.2024 у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а невидання наказу про звільнення за наведених умов свідчить про фактичне продовження трудових відносин, коли жодна із сторін не вимагала їх припинення, і за таких обставин - строк трудового договору відповідно до частини першої статті 39-1 КЗпП України вважається продовженим на невизначений строк.

Аналогічні обставини наведено Позивачем і в частині щодо продовження дії строкового трудового договору після закінчення його строку 31.12.2024 в контексті видання Відповідачем наказу №2200-к від 26.12.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем з 01.02.2024 на строк дії договору № 01/01-25 ЛЧЗ від 17.01.2025.

Крім того, Позивач вказує, що 27.12.2025 він керуючись положеннями статті 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» надіслав Відповідачу заяву про надання додаткових днів відпочинку із збереженням заробітної плати за давання 19.03.2025 та 05.11.2025 максимально допустимих доз цільної крові, однак відповідної компенсації при звільненні не отримав.

За викладеного, Позивач звернувся до суду із позовом у поточній справі.

Правова позиція відповідача, заперечення проти позову

Відповідач проти позову заперечує, та в обґрунтування своєї правової позиції по справі вказує, що 07.06.2023 Позивачем подано заяву про прийняття його на роботу, строково, охоронником відділу охорони лінійної частини м. Львів департаменту охоронної діяльності Відповідача з 12.06.2023, на строк дії договору про надання послуг охорони, укладеного між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 31.05.2023 № 01/06-23ПЗТ.

Факт обізнаності Позивача про строковість трудових відносин та погодження саме з такими умовами праці підтверджується особистою заявою позивача про прийняття на роботу та власноручним підписом останнього на зворотній стороні цієї заяви про персональне ознайомлення з робочою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором відповідача, істотними умовами праці (строковістю трудових відносин).

На підставі заяви Позивача, згідно наказу № 1502-к від 09.06.2023 Позивача прийнято на роботу на посаду охоронника відділу охорони стаціонарних об`єктів м. Львів департаменту охоронної діяльності з 12.06.2023 року, з посадовим окладом 9420 гривні на місяць, на умовах строкового трудового договору, а саме на строк дії укладеного між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» договору № 01/06-23 ПЗТ від 31.052023.

В подальшому трудовий договір з Позивачем подовжувався Відповідачем кілька разів поспіль з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.12.2025 на підставі власноручно підписаних заяв Позивача, наказами Відповідача на умовах строкового трудового договору. на кожному наказі міститься підпис позивача про те, що він ознайомлений та згоден з умовами строкового трудового договору та оплатою праці. Строк дії трудового договору завжди обумовлювався саме укладеним договором на охорону об`єктів, які закуповувались АТ «Укртранснафта» у Відповідача.

Включення в договори між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 06.02.2024 та від 17.01.2025 положення про надання послуг з конкретної дати, у тому числі до підписання таких договорів - є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів про надання послуг, в тому числі, договорів про надання охоронних послуг, і така практика не суперечить закону (ЦК України) в правовідносинах з надання послуг, в тому числі, надання охоронних послуг.

Укладення договорів між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» 06.02.2024 та 17.01.2025 є підтвердженням досягнутих домовленості сторін про поширення його дії саме з цієї дати, що відповідає принципу свободи договору та загальним засадам цивільного обороту й узгоджується як з положеннями чинного законодавства, так і судовою практикою Верховного Суду.

Наявність досягнутих домовленостей між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» з істотних умов договору про надання послуг охорони, строк надання послуг, застосування частини 3 статті 631 ЦК України на момент видання наказів про продовження строку дії трудового договору - підтверджується письмовими доказами наданими самим позивачем по справі, а саме: заявою позивача від 30.01.2024 про продовження строку дії трудового договору з 01.02.2024 на строк дії договору з АТ «Укртранснафта» на 2024 рік, та заявою позивача від 24.12.2024 року про продовження строку дії трудового договору з 01.01.2025 на строк дії договору з АТ «Укртранснафта» на 2025 рік, договорами про надання послуг охорони, які містять спеціальне застереження згідно частини 3 статті 631 ЦК про застосування умов договорів до відносин які виникли раніше, змістом додатків до договорів – «Календарні графіки до договорів».

Зміст вище зазначених документів свідчить про те, що станом на дату видання наказів № 240-к від 31.01.2024 та № 2200-к від 26.12.2024 між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» були досягнуті домовленості про строк надання послуг у 2024 з 01.02.2024 по 31.12.2024 та в 2025 році з 01.01.2025 по 31.12.2025, які знайшли своє відображення в заявах Позивача про продовження строку трудового договору, а наявність в договорах спеціального застереження передбаченого частиною 3 статті 631 ЦК України тільки підтверджують, що підстави для продовження строкових трудових з 01.02.2024 та з 01.01.2025 у Відповідача існували на день видання відповідних наказів.

Підписання договорів пізніше ніж почали надаватись послуги по договорам, викликано тим, що уповноважені особи АТ «Укртранснафта» підписують договір в системі електронного документообігу виключно після отримання погодження проекту правочину від усіх структурних підрозділів АТ «Укртранснафта», які задіяні в укладенні договору (головний бухгалтер, фінансисти, комплаенс, служба економічної безпеки, відділ охорони праці, інші підрозділи тощо).

З огляду на викладене, Відповідач вважає, що твердження Позивача про те, що на момент видання наказів № 240-к від 31.01.2024 та № 2200-к від 26.12.2024 не існувало правових підстав для продовження строку дії трудового договору - є безпідставними.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Основний вид господарської діяльності Відповідача

Метою діяльності відповідача є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, основний вид діяльності - діяльність приватних охоронних служб та проведення розслідувань (пункт 2.2. Статуту Відповідача, т. 2, а.с. 24).

Відповідач самостійно з урахуванням положень Статуту планує свою фінансово-господарську діяльність, виходячи з попиту на свої товари, роботи та послуги та діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування, несе підприємницький ризик і відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання своїх зобов`язань (пункти 2.6. та 3.2. Статуту Відповідача, т. 2, а.с. 26).

Обставини щодо укладення та продовження трудового договору між сторонами у справі та обставини укладення договорів про надання послуг з комплексної охорони об`єктів між Відповідачем та АТ «Укртранснафта»

Примітка. Представлені Відповідачем паперові копії електронних документів, а саме - нижчезазначених договорів про надання послуг з комплексної охорони об`єктів, укладених між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» - не містять інформації щодо дати їх укладення або підписання, а тому дата підписання кожного з таких договорів визначалась судом з урахуванням підписання таких договорів представниками сторін договору електронними цифровими підписами, при цьому дата підписання таких договорів визначена судом як дата накладення електронного цифрового підпису останнім (другим) з представників сторін договору.

Хронологія подій

31.05.2023 між АТ «Укртранснафта» та Відповідачем укладено договір №01/06-23 ПЗТ про надання послуг з комплексної охорони об`єктів магістральних нафтопродуктопроводів, термін дії договору сторонами визначений з моменту його укладення та до 30.11.2023 включно (т.1, а.с. 54-64).

07.06.2023 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про прийняття на роботу охоронником Відділу охорони лінійної частини м. Львів Департаменту охоронної діяльності з 12.06.2023 строково - на строк дії договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 31.05.2023 № 01/06-23 ПЗТ (т.1, а.с. 23).

09.06.2023 директором Відповідача видано наказ №1502-к про прийняття Позивача на роботу на умовах строкового трудового договору з 12.06.2023 на строк дії договору Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 31.05.2023 № 01/06-23 ПЗТ. Позивач був ознайомлений з наказом 12.06.2023 та зазначив про згоду із таким наказом (т.1, а.с. 24).

22.11.2023 між АТ «Укртранснафта» та Відповідачем укладено договір №01/12-23 ПЗТ про надання послуг з комплексної охорони об`єктів магістрального нафтопродуктопроводу, термін дії договору сторонами визначений з моменту його укладення та до 31.12.2023 включно (т.1, а.с. 68-78).

27.11.2023 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про продовження строку дії трудового договору з 01.12.2023 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 22.11.2023 № 01/12-23 ПЗТ (т.1., а.с. 25).

30.11.2023 директором Відповідача видано наказ № 2555-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.12.2023 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 22.11.2023 № 01/12-23 ПЗТ. Позивач був ознайомлений з наказом 01.12.2023 та зазначив про згоду із таким наказом (т.1, а.с. 26).

28.12.2023 між АТ «Укртранснафта» та Відповідачем укладено договір №01/01-24 ЛЧ ПЗТ про надання послуг з патрулювання ділянок лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу, термін дії договору сторонами визначений з 01.01.2024 до 31.01.2024 (т.1, а.с. 82-93).

28.12.2023 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про продовження строку дії трудового договору з 01.01.2024 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 22.12.2023 № 01/01-24 ЛЧПЗТ (т.1., а.с. 27).

29.12.2023 директором Відповідача видано наказ № 3485-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.01.2024 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 28.12.2023 № 01/01-24 ЛЧПЗТ (т.1, а.с. 28).

30.01.2024 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про продовження строку дії трудового договору з 01.02.2024 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 06.02.2024 № 01/02-24 ЛЧЗ (т.1., а.с. 29).

31.01.2024 директором Відповідача видано наказ № 240-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.02.2024 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 06.02.2024 № 01/02-24 ЛЧЗ (т.1, а.с. 30).

06.02.2024 між АТ «Укртранснафта» та Відповідачем укладено договір №01/02-24 ЛЧЗ про надання послуг з патрулювання ділянок лінійної частини магістральних нафтопродуктопроводів, термін дії договору сторонами визначений з моменту його підписання та до 31.12.2024, в той же час, керуючись частиною 3 статті 631 ЦК України, сторони погодили поширити умови цього договору на відносини, що виникли між ними з 01.02.2024 (т.1, а.с. 97-108).

24.12.2024 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про продовження строку дії трудового договору з 01.01.2025 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 17.01.2025 № 01/01-25 ЛЧЗ (т.1., а.с. 31).

26.12.2024 директором Відповідача видано наказ № 2200-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.01.2025 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 17.01.2025 № 01/01-25 ЛЧЗ (т.1, а.с. 32).

20.01.2025 між АТ «Укртранснафта» та Відповідачем укладено договір №01/01-25 ЛЧЗ про надання послуг з патрулювання ділянок лінійної частини магістральних нафтопродуктопроводів. Термін дії договору сторонами визначений з моменту його підписання та до 31.12.2025, в той же час, керуючись частиною 3 статті 631 ЦК України, сторони погодили поширити умови цього договору на відносини, що виникли між ними з 01.01.2025

23.12.2025 директором Відповідача видано наказ №1914-к (Оспорюваний наказ) про звільнення Позивача із займаної посади в порядку пункту 2 статті 36 КЗпП України - у зв`язку із закінченням строку трудового договору та про проведення повного розрахунку з Позивачем та виплату останньому: (1) компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в кількості 23 дні; (2) доплату за надурочні 152 години, відпрацьовані понад встановлений робочий час відповідно до статті 106 КЗпП України; (3) премії за результатами роботи за грудень 2025 року у розмірі 30% від місячного посадового окладу пропорційно відпрацьованому часу (т.1, а.с. 9).

Обставини щодо донації Позивачем крові та тимчасової непрацездатності Позивача

Позивач 19.03.2025 та 05.11.2025 здійснював донацію донорської крові, що підтверджуються відповідними довідками КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові» серії ЛВ-ІІ № 15097 від 05.11.2025 та серії 2-18 ВПК № 003845 (т.1, а.с. 34).

27.12.2025 Позивач звернувся на адресу Відповідача із заявою про надання додаткових днів відпочинку із збереженням заробітної плати за давання 19.03.2025 та 05.11.2025 максимально допустимих доз цільної крові (т.1, а.с. 33).

В період часу з 29.12.2025 по 16.01.2026 Позивач знаходився на амбулаторному лікуванні в КНП СМР «Старосамбірська районна лікарня», що підтверджується електронними листками непрацездатності від 29.12.2025, 05.01.2026, 12.01.2026 та довідкою КНП СМР «Старосамбірська районна лікарня» №154 від 29.04.2026 (т.1, а.с. 14-16, т. 2 а.с. 120).

ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Поняття договору, зміст договору, строк договору, свобода договору

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частини 1-3 статті 631 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Тлумачення частини третьої статті 631 ЦК України свідчить, що сторони в тому чи іншому договорі можуть передбачити застереження про застосування до відносин сторін, що виникли до укладення договору, умов договору, який укладається пізніше (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 713/1697/19).

Діяльності у сфері надання послуг з охорони власності

Суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (частина 1 статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність», далі за текстом - Закон).

Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали визначений законом перелік документів (частина 1 статті 11 Закону).

Трудовий договір

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина 1 статті 21 КЗпП України).

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (частина 1 статті 23 КЗпП України).

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця (частини 1 та 4 статті 24 КЗпП України).

Строковий трудовий договір, його припинення або трансформація у безстроковий

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина 2 статті 23 КЗпП України).

Трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами (абзац 3 пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; повернення особи, яка проходила військову службу, була обрана народним депутатом чи на іншу виборну посаду) або виконанням певного обсягу робіт. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформлюється цей трудовий договір (Постанови Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №607/23983/24, від 06.05.2026 у справі №607/24077/24 та інші).

Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим (Постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 703/2695/19).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України (Постанови Верховного суду від 31.07.2020 у справі № 757/34139/18, від 09.08.2024 у справі № 607/17219/23 та інші).

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. За такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин (Постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 297/1656/17, від 06.05.2026 у справі №607/24077/24 та інші).

Підставою припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП України).

Звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України (Постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/4970/21, від 09.01.2024 у справі № 759/19973/20 та інші).

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (частини 1 та 2 статті 39-1 КЗпП України).

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. За такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то його звільнення проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку (Постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 487/1448/20, від 06.05.2026 у справі №607/24077/24 та інші).

Наслідки незаконного звільнення працівника

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини 1 та 2 статті 235 КЗпП України).

Засади цивільного судочинства, докази та доказування, межі судового розгляду

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Диспозитивність цивільного судочинства полягає, серед іншого, в тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини 2 та 3 статті 13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 264 ЦПК України).

МОТИВИ СУДУ

За наслідками розгляду справи, приймаючи до уваги докази, що були представлені суду сторонами, а також з урахуванням їх правових позицій, судом було встановлено наступне.

Відповідач є юридичною особою, метою діяльності якої є отримання прибутку від провадження господарської діяльності пов`язаної з діяльністю приватних охоронних служб. Послуги охорони Відповідач надає на підставі укладених на виконання статті 8 Закону договорів охорони (певних об`єктів, патрулювання певної місцевості та інших), що укладаються із замовниками таких послуг. Залежно від обсягу послуг з охорони, визначених договорами охорони між Відповідачем та замовниками - Відповідач приймає на роботу працівників на посади охоронців.

Послуги, які надаються Відповідачем за договорами охорони є строковими, тобто, умови надання послуг/виконання робіт є такими, що обмежуються певним періодом часу чи обсягом роботи, при цьому строки, на які будуть укладені майбутні договори охорони (та чи будуть такі договори укладені взагалі) Відповідачу невідомі, оскільки такі обставини визначаються лише замовниками послуг.

За таких обставин, Відповідач, з урахуванням положень статті 23 КЗпП України, укладає з особами, які мають бажання бути прийнятими на роботу охоронцями саме строкові трудові договори на період дії договорів охорони, укладених між Відповідачем і замовниками охоронних послуг, як у даному випадку - АТ «Укртранснафта».

Трудові відносини між сторонами у справі розпочались у червні 2023 року, коли Позивач 07.06.2023 звернувся на адресу Відповідача із заявою про прийняття на роботу охоронником та на підставі наказу директора Відповідача від 09.06.2023 №1502-к Позивач був прийнятий на роботу з 12.06.2023 строково - на строк дії договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 31.05.2023 № 01/06-23 ПЗТ, який на час звернення Позивача із заявою про прийняття на роботу - вже був укладений між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» і діяв з 31.05.2023 до 30.11.2023.

В подальшому, строковий трудовий договір між сторонами у справі неодноразово продовжувався на підставі відповідних заяв Позивача про продовження строку дії трудового договору та відповідних наказів директора Відповідача, з урахуванням укладенням інших договорів охорони між Відповідачем та АТ «Укртранснафта», а саме:

(1) наказом директора Відповідача від 30.11.2023 строк трудового договору, з урахуванням заяви Позивача про продовження строку дії трудового договору від 27.11.2023, було продовжено з 01.12.2023 та до закінчення 31.12.2023 дії договору охорони № 01/12-23 ПЗТ;

(2) наказом директора Відповідача 29.12.2023 строк трудового договору, з урахуванням заяви Позивача про продовження строку дії трудового договору від 28.12.2023, було продовжено з 01.01.2024 та до закінчення 31.01.2024 дії договору охорони № 01/01-24 ЛЧПЗТ;

(3) наказом директора Відповідача 31.01.2024 строк трудового договору, з урахуванням заяви Позивача про продовження строку дії трудового договору від 30.01.2024, було продовжено з 01.02.2024 та до закінчення 31.12.2024 дії договору охорони № 01/02-24 ЛЧЗ.

(4) наказом директора Відповідача 26.12.2024 строк трудового договору, з урахуванням заяви Позивача про продовження строку дії трудового договору від 24.12.2024, було продовжено з 01.01.2025 та до закінчення 31.12.2025 дії договору охорони № 01/01-25 ЛЧЗ.

Таким чином, строковий трудовий договір між сторонами у справі:

(-) був укладений 09.06.2023 на строк з 12.06.2023 до 30.11.2023

(-) 30.11.2023 строк договору продовжено з 01.12.2023 до 31.12.2023

(-) 29.12.2023 строк договору продовжено з 01.01.2024 до 31.01.2024

(-) 31.01.2024 строк договору 01.02.2024 до 31.12.2024;

(-) 26.12.2024 строк договору продовжено з 01.01.2025 до 31.12.2025

(-) 31.12.2025 строку дії трудового договору закінчився.

При цьому, 23.12.2025 директором Відповідача було видано Оспорюваний наказ про звільнення Позивача 31.12.2025 із займаної посади в порядку пункту 2 статті 36 КЗпП України - у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України закінчення строку трудового договору є підставою припинення такого договору.

З огляду на вищевикладену судову практику Верховного Суду, враховуючи фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.

Так, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагало заяви або якогось волевиявлення Позивача, який виразив свою волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений, у відповідних заявах як про прийняття на роботу, так і у подальших заявах про продовження строку дії трудового договору.

Відповідач, в свою чергу - також не був зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати Позивача про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

За обставинами цієї справи Відповідач 23.12.2025 - тобто до закінчення 31.12.2025 строку дії трудового договору, фактично заявив вимогу про звільнення Позивача після закінчення строку трудового договору, видавши 23.12.2025 Оспорюваний наказ про звільнення Позивача з роботи після закінчення строку дії договору, і за такого волевиявлення Відповідача - Позивач не може перешкодити припиненню строкових трудових відносин.

Наведені обставини (видача Відповідачем наказу про звільнення Позивача з роботи до закінчення строку дії трудового договору) також вказують на відсутність будь-яких підстав вважати, що після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривали та жодна із сторін не вимагала їх припинення, тобто будь-яких підстав вважати, що трудовий договір був продовжений на невизначений строк.

При цьому, чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії строкового трудового договору в судовому порядку.

Таким чином, судом не встановлено факту звільнення Позивача з роботи без законної підстави.

ОЦІНКА СУДОМ ДОВОДІВ, ПОКЛАДЕНИХ В ОСНОВУ ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА

Правова позиція Позивача у поточній справі полягає у наступному.

Так, Позивачем не оспорюється правомірність прийняття його на роботу, укладення між сторонами у справі саме строкового трудового договору та його продовження до 31.12.2023.

В той же час, на переконання Позивача, на момент видання Відповідачем наказу №240-к від 31.01.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем з 01.02.2024 на строк дії договору № 01/02-24 ЛЧЗ - у Відповідача не було жодних правових підстав для продовження строку трудового договору з Позивачем, оскільки згаданий договір № 01/02-24 ЛЧЗ між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» був підписаний та набрав чинності хронологічно значно пізніше - 06.02.2024, при цьому, посилання в договорі на положення частини 3 частину 631 ЦК України про те, що сторони погодили поширити умови цього договору на відносини, що виникли між ними з 01.02.2024, на думку Позивача, не може слугувати підставою зміни строків продовження/припинення дії трудового договору, визначених КЗпП України.

Тому, Позивач стверджує, що Відповідач в основу наказу №240-к від 31.01.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем поклав обставини, яких на момент видання наказу де-юре і де-факто не існувало і не могло існувати, а видання такого наказу за умови відсутності на дату видання такого наказу нового договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта», що укладений та набрав чинності, і з яким пов`язана дія трудового договору з Позивачем - не має належних правових підстав, є незаконним, передчасним, ґрунтується на припущеннях щодо імовірності укладення такого договору, має ознаки підроблення, а Відповідач діяв у невстановлений законом спосіб.

Як стверджує Позивач - за умови відсутності станом на 31.01.2024 нового укладеного договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта», у відповідача залишилось лише одне законне рішення - звільнити Позивача з роботи 31.01.2024 у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а невидання наказу про звільнення за наведених умов свідчить про фактичне продовження трудових відносин, коли жодна із сторін не вимагала їх припинення, і за таких обставин - строк трудового договору відповідно до частини першої статті 39-1 КЗпП України вважається продовженим на невизначений строк.

Аналогічні обставини наведено Позивачем і в частині щодо продовження дії строкового трудового договору після закінчення його строку 31.12.2024 в контексті видання Відповідачем наказу №2200-к від 26.12.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем з 01.02.2024 на строк дії договору № 01/01-25 ЛЧЗ від 17.01.2025.

Суд не може погодитись з наведеною правовою позицією Позивача, з огляду на наступне.

Наказ №240-к від 13.01.2024 та пов`язані з ним обставини

За змістом частин 1 та 4 статті 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця, складеним, як правило, на підставі поданої працівником заяви.

Положення КЗпП України не містять особливих застережень щодо порядку продовження строкового трудового договору на новий строк, а тому, на переконання суду до порядку такого продовження можуть бути за аналогією застосовані положення частин 1 та 4 статті 24 КЗпП України. Щодо укладення трудового договору.

Таким чином, з огляду на положення статті 24 КЗпП України, прийняття робітника на строкову роботу, так само як і продовження строку дії трудового договору - оформлюється відповідними наказами роботодавця, які видаються після розгляду відповідних заяв робітника про прийняття його на роботу та про продовження строку дії трудового договору.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; повернення особи, яка проходила військову службу, була обрана народним депутатом чи на іншу виборну посаду) або, як у поточному випадку - вказівкою на строк дії договору охорони між Відповідачем та АТ «Укртранснафта».

КЗпП України не містить вимог про обов`язкову видачу наказу про прийом робітника на роботу саме в день фактичного прийому особи на роботу, а тому такий наказ може бути виданий роботодавцем заздалегідь із вказанням дати, з якої робітник приймається на роботу.

До речі, саме така ситуація і мала місце при прийомі Позивача на роботу, коли відповідний наказ був виданий директором Відповідача 09.06.2023, однак прийнятий Позивач був на роботу з 12.06.2023, про що зазначено у наказі про прийом Позивача на роботу.

Так само, КЗпП України не містить вимог про обов`язкову видачу наказу про продовження дії трудового договору лише в день закінчення попереднього строку такого договору. Погодження сторонами трудового договору продовження строку дії такого договору може бути здійснено заздалегідь - шляхом подання робітником на адресу роботодавця відповідної заяви про продовження строку дії трудового договору та видачі роботодавцем відповідного наказу про продовження строку дії договору.

У вищенаведеному випадку продовження строку дії трудового договору буде узгоджено сторонами саме з дня видачі відповідного наказу роботодавця про продовження строку такого договору, оскільки видача такого наказу роботодавцем на підставі відповідної заяви робітника - є підтвердженням того, що сторони досягли згоди щодо продовження строку дії трудового договору, коли робітник надав свою згоду на продовження строку дії трудового договору у поданій на адресу роботодавця заяві, а роботодавець погодив умови продовження трудового договору своїм наказом.

Наведене також не позбавляє сторони можливості визначити конкретну майбутню дату, з якої буде продовжено строк трудового договору, якщо така дата не збігається із датою видачі роботодавцем наказу про продовження дії трудового договору.

Повертаючись по фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що в контексті трудового договору між сторонами у справі, договори про охоронну діяльність між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» впливали лише на строк дії трудового договору, однак не на його строковий або безстроковий характер.

31.01.2024 директором Відповідача видано наказ № 240-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.02.2024 на строк дії договору між ДП «Нафтогазбезпека» та АТ «Укртранснафта» від 06.02.2024 № 01/02-24 ЛЧЗ.

Тобто, на підставі вищевказаного наказу строк трудового договору між Позивачем та Відповідачем був продовжений саме з 01.02.2024, а не з дня початку дії договору про охорону № 01/02-24 ЛЧПЗТ між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» від 06.02.2024.

Таким чином, суд не погоджується з доводами Позивача про те, що за умови відсутності станом на 31.01.2024 нового укладеного договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» - у Відповідача залишилось лише одне законне рішення - звільнити Позивача з роботи 31.01.2024 у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Як вже було зазначено вище - 31.01.2024 директором Відповідача видано наказ № 240-к про продовження Позивачу строку дії трудового договору з 01.02.2024, а тому з 01.02.2024 строкові трудові відносини сторін у справі продовжились на підставі вищезгаданого наказу.

При цьому сам по собі факт укладення або неукладення станом на 01.02.2024 договору охорони від 06.02.2024 № 01/02-24 ЛЧЗ між Відповідачем на АТ «Укртранснафта» не впливає на продовження строку трудового договору, оскільки продовження строку дії трудового договору у даному випадку сторони (Позивач у заяві від 30.01.2024 (т. 1, а.с. 29), а Відповідач в наказі №240-к від 31.01.2024 (т. 1, а.с. 40) узгодили з конкретно визначеної дати - з 01.02.2024, а не з дня укладення охоронного договору № 01/02-24 ЛЧЗ.

Крім того, як заява Позивача про продовження строку дії трудового договору від 30.01.2024, так і наказ Відповідача №240-к від 31.01.2024 у своїх редакціях містять пряме посилання на те, що охоронний договір № 01/02-24 ЛЧЗ буде укладено лише в майбутньому порівняно з заявою Позивача та наказом Відповідача, а саме - 06.02.2024. Таким чином, станом на момент подання заяви про продовження строку дії трудового договору Позивачу було відомо про те, що договір охорони № 01/02-24 ЛЧЗ буде укладено саме з 06.02.2024.

На додаток до вищенаведеного, суд звертає увагу і на те, що в договорі договір №01/02-24 ЛЧЗ від 06.02.2024 сторони керуючись частиною 3 статті 631 ЦК України, погодили поширити умови цього договору на відносини, що виникли між ними з 01.02.2024, що вказує на те, що надання послуг з охорони узгоджено Відповідачем та АТ «Укртранснафта» саме з 01.02.2024 - тобто дня, з якого було продовжено трудовий договір між сторонами у справі.

Факт укладення договору між Відповідачем та АТ «Укртранснафта» 06.02.2024, однак з реалізацією його сторонами їх права, визначеного частиною 3 статті 631 ЦК України - є підтвердженням досягнутих попередніх домовленості сторін про надання Позивачем послуг з охорони саме з 01.02.2024, хоч і за умов укладення договору 06.02.2024, що відповідає принципу свободи договору та загальним засадам цивільного обороту й узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Позивач, в свою чергу, стверджуючи про незаконність дій Відповідача при продовженні трудового договору - не наводить норм законодавства, які начебто були порушені Відповідачем при продовженні строку дії договору у вищевикладений спосіб.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами Позивача про те, що невидання станом на 31.01.2024 наказу про звільнення Позивача з роботу зумовило трансформацію строкового трудового договору між сторонами у справі у безстроковий в порядку частини 1 статті 39-1 КЗпП України.

Наказ №2200-к від 26.12.2024 та пов`язані з ним обставини

З аналогічних підстав суд відхиляє і аналогічні доводи Позивача щодо його незгоди з фактом продовження дії строкового трудового договору після закінчення його строку 31.12.2024 в контексті видання Відповідачем наказу №2200-к від 26.12.2024 про продовження строку трудового договору з Позивачем з 01.02.2024 на строк дії договору № 01/01-25 ЛЧЗ від 17.01.2025.

ВИСНОВКИ СУДУ

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, що є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про те, що звільнення Позивача з роботи у даному випадку відбулось без порушень чинного законодавства, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування Оспорюваного наказу Відповідача - ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України», від 23.12.2025 №1914-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП.

Позовні вимоги про поновлення Позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги щодо визнання незаконним наказу про звільнення Позивача з роботи.

Також не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов`язання Відповідача виплатити Позивачу компенсацію за 2 дні відпочинку із збереженням заробітної плати за давання максимально допустимих доз цільної крові заявлена в редакції позовних вимог, що викладені у заяві про зміну підстав позову від 21.04.2026 (т.2, а.с. 80).

Така позовна вимога заявлена Позивачем саме з підстав того, що дія строкового трудового договору, укладеного 12.06.2023 між Позивачем Відповідачем відповідно до статті 39-1 КЗпП України була продовжена на невизначений строк - про що Позивач окремо підкреслив у прохальній частині заяви про зміну підстав позову від 21.04.2026.

В той же час, в ході судового розгляду не було встановлено правових підстав вважати, що дія строкового договору між Позивачем та Відповідачем була продовжена на невизначений строк. При цьому, суд, згідно з вимогами статті 265 ЦПК України - не може виходити за межі позовних вимог при ухваленні судового рішення.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Відповідача виплатити Позивачу компенсацію за 2 дні відпочинку із збереженням заробітної плати за давання максимально допустимих доз цільної крові на підставі того, що дія строкового трудового договору, укладеного 12.06.2023 між Позивачем Відповідачем відповідно до статті 39-1 КЗпП України була продовжена на невизначений строк - задоволенню не підлягає.

За викладеного, суд дійшов висновку про відмову у позові у повному обсязі.

РІШЕННЯ СУДУ

Керуючись статтями 258, 259, 264, 265 суд, -

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду - 25.06.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Титов А.О.