Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №303/5596/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5596/26

Провадження №2-а/303/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області (представник – Плескач Іван Іванович) до громадянки російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

УСТАНОВИВ:

Мукачівський відділ №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області до громадянки російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, вказуючи, що 23 червня 2026 року по АДРЕСА_1 , було виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала на території України з порушенням правил перебування, а саме після відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання не покинула територію України та проживала без документів, які було втрачено, у зв`язку з чим відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. У відповідачки немає постійного місця роботи та регулярних доходів, а для продовження терміну перебування в Україні або оформлення інших документів для законного перебування на території України до органів та підрозділів ДМС не зверталася. Незважаючи на допущені нею порушення законодавства вона не має наміру добровільно покидати територію України, а оформити документи для законного перебування на території України вона не має можливості. Відповідачка порушила вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме після дозволеного терміну перебування не покинула територію України та перевищила дозволений термін перебування, а саме термін, який передбачений п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Незважаючи на допущені відповідачем порушення в неї відсутній намір покидати територію України. Отже, громадянка ОСОБА_1 свідомо, тривалий час порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, є обґрунтовані підстави вважати, що вона самостійно не покине територію України, враховуючи те, що в неї втрачені документи на право перетину кордону. Просив затримати громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з обов`язковою участю сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Пояснив суду, що відповідачка ухилялася від виїзду протягом більше трьох років після прийняття рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання, яке було їй вручено. Після чого неможливо було встановити місцеперебування відповідачки. На теперішній час відповідачку неможливо ідентифікувати, оскільки в неї відсутній оригінал паспорта. Також зазначив, що ОСОБА_1 повинна була покинути територію України протягом семи днів після прийняття рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання 24.01.2023, але коли саме їй вручили зазначене рішення йому невідомо.

Відповідач у судовому засіданні зазначила, що вона виїхала на територію України у 2019 році, після чого подала до міграційної служби заяву про видачу посвідки на тимчасове проживання разом з усіма необхідними документами, в тому числі з копією паспорта. Їй видали посвідку на тимчасове проживання до 2023 року. У 2020 році вона уклала шлюб у м. Києві, який у 2026 році розірвано. Після закінчення дії зазначеної посвідки Держана міграційна служба України прийняла рішення про відмову у видачі їй посвідки на тимчасове проживання, яке вона отримала поштою, але коли саме не пам`ятає. Вона оскаржила до суду зазначене рішення, але в задоволені позову їй відмовили. Після чого вона самостійно не покинула територію України, оскільки адвокат повідомив їй, що в країні введено військовий стані і вона може продовжувати перебувати на території України. Вона втратила всі документи, в тому числі і паспорт два місяці тому і особисто заявилася до Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області, але 23.06.2026 її притягнули до адміністративної відповідальності та прийняли рішення про примусове видворення. Зазначені рішення нею не оскаржувалися. У період перебування на території України з 2019 року вона не працювала, оскільки перебувала на утриманні чоловіка. Вона має бажання добровільно покинути території України при забезпеченні їй безпечних умов переміщення. Просила не затримувати її шість місяців, а зменшити цей строк.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. п. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 24.01.2023 ОСОБА_1 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Копію зазначеного рішення надіслано ОСОБА_1 поштою.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення 23.06.2026 за адресою: м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на території України з порушенням правил перебування, а саме після закінчення дозволеного терміну перебування, перевищила встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, ухиляється від виїзду та проживання на території України без документів, які було втрачено, чим порушила п. 1, 3 ст. 9, п. 7, п. 1 ст. 17 ЗУ «про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Судом встановлено, що начальником Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області затверджено прийняте рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 23 червня 2026 року, а саме громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 23.06.2026 та рішення про примусове видворення з України від 23.06.2026 відповідачкою не оскаржувались.

Згідно копії довідки про особу документ, що посвідчує особу відсутній, інформація про особу за обліками ДМС відсутня.

Основним законодавчим документом, що регулює спірні правовідносини є ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким визначені загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Крім того, на виконання вимог вказаного Закону 23 квітня 2012 року спільним наказом №353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено «Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства». Вказана Інструкція визначає порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно з ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

За правилами ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Статтею 31 Закону визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.

Судом встановлено, що на виконання повноважень, що передбачені ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 23.06.2026 начальником Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області затверджено прийняте рішення про примусове видворення з України громадянку російської федерації ОСОБА_1 , яке останньою не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України,центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З метою реалізації повноважень, що передбачені ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також ч. 1 ст. 289 КАС України позивач звернувся з позовом до суду про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, в якому не зазначив обґрунтованих підстав вважати, що відповідачка ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення або перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або існує ризик ї втечі, або відсутній документ, що дає право відповідачці на виїзд з України, які передбачені ч. 1 ст. 289 КАС України для прийняття судом рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України ОСОБА_1 , як про це заявлено в позові, а обмежився викладенням змісту ч. 1 ст. 289 КАС України.

Крім того, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами ту обставину, що відповідачка ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення а також існування ризику її втечі, оскільки позивачем не доведено факт її переховування або небажання покинути територію України після прийняття рішення 23.06.2026 про її видворення. Тим більше, що позивач звернувся з позовом до суду про її затримання з метою видворення в день прийняття рішення про видворення. На противагу зазначеним обставинам судом встановлено, що відповідачка сама з`явилася до Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області після чого її було притягнуто до адміністративної відповідальності та прийнято рішення про видворення, проти чого вона не заперечувала, оскільки зазначені рішення не оскаржила. Крім того, в судовому засіданні відповідачка не заперечувала проти її видворення і просила забезпечити його безпечність.

Водночас у судовому засіданні встановлено, що у відповідачки, яка є громадянином російської федерації і стосовно якої прийнято рішення про примусове видворення відсутній документа, що дає право на виїзд з України, що є безумовною підставою для її затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за меж території України.

Але, що стосується позовних вимог про затримання відповідачки з метою ідентифікації, то суд вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Порядок дій щодо ідентифікації особи визначено розділом VI «Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», який не визначає, що особа може бути ідентифікована тільки за оригіналом паспорта, яка про це зазначив представник позивача.

Водночас судом встановлено, що відповідачка зверталася до Державної міграційної служби України із заявою про видачі їй посвідки на тимчасове проживання в порядку, передбаченому «Порядком оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання», затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322, яке в п. 32 передбачає надання заявником копії документів, які посвідчують особу, в тому числі і паспортного документа, і зберігання копій цих документів у відомчо-інформаційній системі ДМС України.

Таким чином, при первинному та повторному зверненні до Державної міграційної служби України із заявами про оформлення посвідки на тимчасове проживання відповідачка надавала документи, які посвідчують її особу і відповідно до вимог «Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» копії цих документів зберігаються у відомчо-інформаційній системі ДМС України. Крім того, про наявність у позивача копій документів, які посвідчують особу підтверджується рішенням про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 24.01.2023, яке містить відмітку про реквізити національного паспорта відповідачки.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 можливо ідентифікувати за документами які наявні у Державній міграційній службі України, а тому підстави для задоволення позовних вимог про її затримання з метою ідентифікації відсутні.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Беручи до уваги те, що у відповідачки відсутній документ, що дає їй право на виїзд з України, тому її необхідно затримати з метою забезпечення її примусового видворення за межі території України строком на шість місяців.

Заява відповідачки про зменшення строку її затримання не заслуговує на увагу і не підлягає задоволено за жодних обставин, оскільки ч. 11 ст. 289 КАС України щодо строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні має імперативний характер, а тому відсутня можливість такого зменшення.

У відповідності до ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 9, 289, 371, 241-246, 268-272, 286 КАС України, ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», «Порядком оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Мукачівського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 87, м. Мукачево, Закарпатська область) до громадянки російської федерації ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задовольнити частково.

Затримати громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

Рішення звернути до негайного виконання.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя