Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №754/5745/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7885/26

Справа №754/5745/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Колект", як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 8898926 від 07.07.2025, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості становить 29 380,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14 380,00 грн - комісія за надання кредиту та 5 000,00 грн - штрафні санкції.

Решта суми, що помилково включена Позивачем до ціни позову, є судовими витратами (витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати), які відповідно до цивільного процесуального законодавства не входять до ціни позову та підлягають окремому розподілу.

Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

15.04.2026 Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п'ята статті 279 ЦПК України)

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина шоста статті 279 ЦПК УКраїни).

У справі, що розглядається, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначною, і підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження. Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З цих підстав Суд не вбачав підстав проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за клопотанням Позивача. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається […] через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі, що надсилалась Відповідачу за адресою його місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідача через Портал Дія.

Також Суд надсилав відповідну інформацію на повідомлений у позовній заяві номер телефону Відповідача (електронну пошту), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставлення електронного повідомлення.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

07.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 8898926 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідач підписав цей договір за допомогою одноразового ідентифікатора, який отримав на свій фінансовий номер телефону 07.07.2025.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Договору сума кредиту становить 10 000,00 грн, а строк кредиту - 360 днів.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу кредит на загальну суму 10 000,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від надавача платіжних послуг ТОВ "ФК Контрактовий дім" № 157283130 від 07.07.2025, згідно з яким було успішно перераховано 10 000,00 грн на вказану картку Відповідача.

Відповідач не заперечував обставини укладання договору та отримання кредитних коштів. Відповідач, маючи безперешкодний доступ до інформації про рух власних коштів, не надав виписки з банківського рахунку чи інших заперечень на спростування позову.

Суд, з огляду на положення статей 31, 46 Закону України "Про платіжні послуги" та принцип змагальності, визнає, що відомості, надані надавачем платіжних послуг щодо успішної транзакції за номером картки Відповідача, є належним, допустимим та достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів.

Щодо вимоги про дострокове стягнення тіла кредиту

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язується у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина четверта статті 16 Закону України "Про споживче кредитування").

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені (пункти 50, 51 постанови Верховного Суд від 14.04.2026 у справі № 585/1140/24).

Договором передбачено право кредитора на дострокове повернення боргу. Зокрема, згідно з пунктом 2.4.3 Договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Позивач до позовної заяви не надав доказів отримання Позичальником повідомлення (вимоги) у порядку, встановленому договором.

Отже, з огляду на те, що на момент подачі позову та ухвалення рішення ще не настав строк повернення тіла кредиту - 02.07.2026, а Позивач не надав докази надсилання Відповідачу вимоги про дострокове повернення боргу відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 2.4.3 укладеного між сторонами Договору, Суд вирішив, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн є передчасними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення комісії

Позивач просить стягнути комісію в розмірі 14 380,00 грн.

Суд ураховує, що Закон України "Про споживче кредитування" прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Вказаний Закон передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24 та від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24.

Верховний Суд також наголошував, що нікчемними є положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не зазначив переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються за таку комісію (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22).

Суд встановив, що заявлена Позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 14 380,00 грн складається з двох частин: разової комісії за надання кредиту у розмірі 2 700,00 грн та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 11 680,00 грн (за розрахункові періоди по 1 460,00 грн), що підтверджується пунктами 1.5.1 та 1.5.2 Договору та відомістю про щоденні нарахування та погашення,.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 11 680,00 грн, Суд зазначає, що вказані в договорі послуги (надання інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень тощо) є стандартними обов`язками кредитодавця і не є додатковими чи супутніми послугами в розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Зважаючи на наведену практику Верховного Суду, положення договору щодо сплати такої щомісячної комісії є нікчемними, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Натомість вимога про стягнення разової комісії за надання кредиту у розмірі 2 700,00 грн є обґрунтованою. Суд встановив, що зазначена сума була нарахована на підставі пункту 1.5.1 Договору. Згідно з умовами Договору комісія нараховується одноразово в день видачі коштів. Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії ще до підписання правочинів, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, у якому чітко зафіксовано суму комісії у розмірі 2 700,00 грн. Вказані документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії, з огляду на те, що вона оплачується разово, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення повністю відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Зважаючи на наведене, а також те, що Відповідач не надав жодних доказів сплати вказаної суми, Суд виснував, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2 700,00 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій

Суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн, оскільки у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Ураховуючи, що порушення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем неустойки (штрафних санкцій) у розмірі 5 000,00 грн є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу закону.

Щодо відступлення права вимоги

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач у цій справі набув права вимоги до Відповідача за договором споживчого кредиту, що є предметом спору, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги. 25.11.2025 ТОВ "МІЛОАН", як первісний кредитор, відступив право вимоги Позивачу (ТОВ "ФК "СІТІ КОЛЕКТ") на підставі договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до вказаного договору (позиція № 81), до Позивача перейшло право грошової вимоги за договором № 8898926.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, a обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд вирішив, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню виключно в частині стягнення правомірно нарахованої разової комісії за надання кредиту.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Фактична ціна позову в межах заявленої суми боргу становить 29 380,00 грн. Судом задоволено вимог на суму 2 700,00 грн (комісія за надання кредиту), що становить 9,19 % від ціни позову в частині боргу. Тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 244,67 грн (2 662,40 грн ? 9,19 %).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України).

Позивач просить відшкодувати 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката підтверджено умовами договору про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026 та платіжною інструкцією № 418 від 26.02.2026 на суму 35 000,00 грн.

Відповідач не доводив неспівмірності витрат, не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Позовні вимоги задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог. З огляду на зазначене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 102,80 грн (12 000,00 грн ? 9,19 %).

Щодо стягнення поштових витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн, Суд зазначає таке. На підтвердження цього Позивачем надано акт наданих послуг № 80 від 28.02.2026 та договір про надання послуг. Надані Позивачем акт та договір підтверджують лише перелік і вартість послуг, однак не є доказами фактичної сплати Позивачем коштів за такі послуги. Матеріали справи не містять платіжних документів (платіжного доручення, квитанції, фіскального чека тощо), які б підтверджували реальне перерахування коштів виконавцю. Тому Суд дійшов висновку про недоведеність понесення Позивачем цих витрат, у зв`язку з чим у їх стягненні слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ КОЛЕКТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ КОЛЕКТ" заборгованість за кредитним договором № 8898926 від 07.07.2025 у розмірі 2 700,00 грн - заборгованість зі сплати комісії, а також 244,67 грн судового збору та 367,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 11 680,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн та поштових витрат у розмірі 381,74 грн - відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ КОЛЕКТ" (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 25 червня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО