Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №703/2190/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2190/26

2/703/1839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

представника позивача – адвоката Лук`яненко Г.О.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у прощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги із постачання теплової енергії,

установив:

10.04.2026 Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», із використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду із позовною заявою та із врахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги із постачання теплової енергії, надані за адресою АДРЕСА_1 за період із жовтня 2021 до березня 2026 року в сумі 10647,65 грн, інфляційні втрати в сумі 1348,64 грн, 3% річних в сумі 447,06 грн, а також 543,53 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.02.2018 КП «Смілакомунтеплоенерго» є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 №70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», в тому числі і у квартиру відповідачів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі індивідуального договору про надання послуги із постачання теплової енергії від 25.10.2021.

Право власності на вказане житло відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 22.03.1995, зареєстроване за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду достовірно підтверджено інформацію про те, що станом на час подання позову, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померли, тому особами, з яких слід стягнути заборгованість, є співвласники житла, відповідачі в справі, які належним чином не здійснювали оплату за послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період із жовтня 2021 до березня 2026 року включно в розмірі 10647,65 грн, що включає заборгованість за послуги із постачання теплової енергії на опалення місць загального користування багатоквартирного будинку в сумі 9208,01 грн та 1439,64 грн заборгованості із абонплати.

Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради №83 від 28.02.2019.

У будинку за адресою АДРЕСА_2 , встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії - тепловий лічильник, внаслідок чого нарахування за послуги здійснювалося за тарифами, що діяли у відповідний період та згідно з показниками засобу обліку теплової енергії з розрахунку на опалювальну площу квартири.

Оскільки відповідачі споживали надані послуги, не відмовлялися від них у законному порядку, то згідно ст. 205, 901-903 ЦК України, договір про надання послуг з централізованого теплопостачання між сторонами фактично відбувся (конклюдентний договір).

В зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальної послуги, позивач нарахував відповідачам інфляційні втрати в сумі 1348,64 грн, 3% річних в сумі 447,06 грн, а також 543,53 грн пені.

З врахуванням викладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання для розгляду справи, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять нотаріальну таємницю.

07.05.2026 відповідачкою ОСОБА_1 поданий письмовий відзив, згідно із яким проти задоволення позову заперечує. Вказані заперечення мотивовані тим, що першопочатково позов пред`явлений до ОСОБА_5 , яка на час подання позовної заяви померла. Відповідачка звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , однак свідоцтва про право на спадщину не отримала, відтак права власності не набула та позов до неї є передчасним. При цьому її донька, ОСОБА_2 не має прав на вказане житло, вона лише зазначена в документі про приватизацію від 22.03.1995.

Відповідач посилається на незаконність нарахування плати за опалення місць загального користування, оскільки квартира за адресою АДРЕСА_1 , з вересня 2005 року обладнана індивідуальним опаленням, що належним чином введене в експлуатацію, а позивачем не надано жодного доказу розмежування мереж чи опалення місць загального користування багатоквартирного будинку.

Відповідач наполягає, що заяви-приєднання не подавала, жодних дій, що свідчать про її волевиявлення на укладення договору постачання теплової енергії із КП «Смілакомунтеплоенерго» не вчиняла, відтак зобов`язання між сторонами відсутнє, з огляду на відключення від мережі централізованого теплопостачання, послугами позивача не користувалася.

Відзив містить заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності та незаконність нарахування процентів річних, втрат від інфляції та пені через те, що такі здійснені під час дії мораторію, що запроваджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.

07.05.2026 відповідачкою ОСОБА_2 поданий письмовий відзив, згідно із яким проти задоволення позову заперечує, мотивуючи відсутністю права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та тим, що вказаним житлом не користувалася у період, за який нарахована спірна заборгованість, договірних відносин із теплопостачальним підприємством не мала та не має.

Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити на підставі доводів, наведених у позовній заяві та підтверджених доданими документами.

Додатково пояснила, що будинок, де розташоване належне відповідачкам житлове приміщення, не відключений від мережі централізованого теплопостачання, тому нарахування плати здійснене виходячи із опалювальної площі житла та показників теплового лічильника. Позивач дізнався про належний склад відповідачів 23.05.2026, під час здійснення провадження в суді, коли було отримано відомості зі Смілянської державної нотаріальної контори.

Нормами чинного законодавства передбачений обов`язок надавача житлово-комунальних послуг надати договір на підписання споживачеві, його ж укладення покладене на споживача відповідної послуги, тому доводи відповідачів у зазначеній частині хибні.

Виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З врахуванням продовження строку застосування ст. 257 ЦК України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та на період дії воєнного стану, стверджує, що вимоги заявлені у межах строку позовної даності, хоча із 04.09.2025 перебіг строку позовної давності відновлено.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на доводи відзиву про безпідставність вимог позивача та сплив позовної давності.

Наполягала, що аргументами позивача не спростовується, що вона не користувалася послугами із теплопостачання через встановлення індивідуального опалення та належного ізолювання тепломережі, що проходить через квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 18.06.2026 не прибула, звернувшись письмово із заявою про проведення судового розгляду без її присутності.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло, що видане 22.03.1995 органом приватизації Виробничого об`єднання «Смілянський машинобудівний завод», право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , а також копією актового запису про смерть.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , а також копією актового запису про смерть.

Відповідно до інформації, що надана на виконання ухвали суду в частині витребування доказів Смілянською державною нотаріальною конторою, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї ніхто не звертався.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 , була заведена спадкова справа та 17.02.2021 видане свідоцтво про право на спадщину за законом №208.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , заведена спадкова справа, однак станом на 23.065.2026 свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297, статті 1299 ЦК України отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому (постанова ВС від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц).

Викладеним спростовуються доводи відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона не набула права на майно в порядку спадкування тому не має обов`язку нести пов`язані із ним витрати.

Крім того, судові не надано жодного доказу, яким би підтверджувалося припинення права власності відповідачки ОСОБА_2 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вказане не спростовується тими обставинами, що вона не зверталася із заявами про прийняття спадщини, а також не відмовлялася він неї після того, як померли інші співвласники, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки відповідачка набула права власності при передачі житла у спільну сумісну власність під час його приватизації і відповідне право власності на час судового розгляду не припинене.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №70 від 23.02.2018 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» вирішено: 1) Визначити виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» з 01.02.2018; 2) Виконавці житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за ненадання або неякісне надання послуг.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №83 від 28.02.2019, №511 від 21.10.2021, №392 від 30.09.2022, №365 від 28.09.2023, №506 від 26.09.2024 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів для комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення, зокрема, для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії: рішенням №83 - 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ); рішенням №511 - 2544,00 грн/Гкал; рішенням №392 - 2742,86 грн/Гкал; рішенням №365 - 2945,02 грн/Гкал.

Станом на час розгляду справи в суді, тариф складає 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ), як встановлено рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №83 від 28.02.2019.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21 серпня 2019 року №808, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 01.09.2021.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2021 року №869 та затвердженого на підприємстві розрахунку плати за абонентське обслуговування на одного абонента для споживачів послуги з постачання теплової енергії в багатоквартирному будинку, яке не перевищує граничного розміру передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808, директором КП «Смілакомунтеплоенерго» видано накази №242 від 21 жовтня 2021 року, №80 від 30 вересня 2022 року, №80 від 12 вересня 2023 року та №63 від 19.09.2024 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування», якими вирішено встановити розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживача багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: 2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

З роздруківки із сайту Смілянської міської ради вбачається, що 29.10.2021 опублікований індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021.

Згідно з п. 1 Індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п. 2 Індивідуального договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.

Згідно із п. 4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.

Згідно п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно п. 36 Індивідуального договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли не зазначений споживачем період виникнення переплати, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Відповідно до п. 37 Індивідуального договору, у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у тому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послуги; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до норм ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Оскільки квартира відповідачів розташована в багатоквартирному будинку, отже в розумінні ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідачі є співвласниками цього багатоквартирного буднику, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є співвласником спільного майна цього будинку. Співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Зобов`язання по укладення договору покладено на споживача.

Сам факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі №369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі №372/2236/21).

За обставинами даної справи, позивачем не надано примірника письмового договору, що укладений теплопостачальним підприємством із будь-ким зі співвласників квартири за адресою АДРЕСА_1 , однак суд вважає слушними доводи позивача про те, що укладення відповідного договору є обов`язком споживача у разі отримання пропозиції про укладення такого договору, що за змістом відповідає типовому.

За обставинами справи, публічною пропозицією є публікація надавачем послуг із теплопостачання договору, що виготовлений на основі типового, на сайті Смілянської міської ради 29.10.2021 і такий договір є укладеним із споживачем послуг відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги положення Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не відмовляючись від отримання послуги, що надається позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго», приєдналися до умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021.

Обґрунтовуючи власну позицію, відповідачі посилаються на встановлення в належній їм квартирі системи індивідуального теплопостачання та це не заперечує позивач.

Вказані обставини додатково підтверджуються актом від 20.09.2005 про прийняття устаткування після комплексного випробування, за яким в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , встановлене індивідуальне опалення.

Пунктом 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VIII визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 24 Правил №830, визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2005 №630 (із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2005 №1268) визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до п. 14 Правил №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).

У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно пп. 11 п. 40 Індивідуального договору, споживач має право відключитись від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року №169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Таким чином, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2020 в справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Така позиція ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У зв`язку із викладеним, суд відкидає доводи відповідачів про відсутність в них з серпня 2006 року обов`язку зі сплати послуг, наданих теплопостачальним підприємством, через встановлення в житлі системи індивідуального теплопостачання.

Як вбачається з актів подачі теплоносія від 25.10.2021, від 01.11.2022, від 01.11.2023, від 01.11.2024, від 01.11.2025, що складені представниками КП «Смілакомунтеплоенерго» за участі представників споживачів – співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , теплоносій від котельні подано по тепловому лічильнику до зазначеного будинку.

Судом також оглянуто відомість про показники засобів комерційного обліку теплової енергії за період із 31.03.2021 до 01.04.2026, з яких, серед іншого, вбачаються показники теплового лічильника в будинку за адресою АДРЕСА_2 за відповідний період. При цьому, споживач претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг жодного разу не мав, на такі обставини не посилався.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» у період з жовтня 2021 до лютого 2026 року включно надавалася послуга з постачання теплової енергії до будинку за адресою АДРЕСА_2 , в якому, зокрема, розташована квартира, що належить відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які відтак є споживачами житлово-комунальних послуг, що подаються до вказаної квартири.

При цьому, будь-яких письмових доказів, що свідчать про відмову відповідачів від отримання комунальної послуги з постачання теплової енергії за вказаний період, матеріали справи не містять та відповідачами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну (передати майно, виконати роботи, надати послуги, оплатити гроші тощо) або утриматися певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чині відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з випискою по рахунку за постачання теплової енергії до квартири за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , який доданий позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» до позовної заяви як доказ заборгованості відповідачів за отримані послуги, співвласники оплату послуг з постачання теплової енергії у відповідний період не здійснювали, у зв`язку з чим за період з жовтня 2021 до березня 2026 року включно виникла заборгованість у сумі 10647,65 грн, що включає заборгованість за послуги із постачання теплової енергії (опалення місць загального користування) в сумі 9208,01 грн та 1439,64 грн заборгованості із абонплати.

Доказів погашення відповідачами вказаної заборгованості, матеріали справи не містять та останніми не надано.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Як вбачається з розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачу втрати від інфляції за період із грудня 2021 року до 23.02.2022, а також із 31.12.2023 до 09.04.2026 в сумі 1348,64 грн, 3% річних за період із грудня 2021 року до 23.02.2022, а також із 31.12.2023 до 09.04.2026 в сумі 447,06 грн, пеню за період із 31.12.2023 до 09.04.2026 в сумі 543,53 грн.

При цьому відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення підприємства до суду з позовом.

За Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 (пункти 96-98, 154-155).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції.

Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з оплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Сміла Черкаської області не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту, Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Сміла, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

При виконанні розрахунків втрат від інфляції та процентів річних позивачем в повній мірі дотримано норм щодо продовження строків (для житлово-комунальних послуг) на період дії карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023) та воєнного стану (з 24.02.2022 який наразі продовжено), а також мораторію на нарахування санкцій з 24.02.2022 по 30.12.2023.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

Відповідно до п. 45 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (постанова ВС від 05.04.2023 в справі №756/7895/21).

У зв`язку із викладеним суд приходить до переконання, що сума пені, нарахованої позивачем, підлягає стягненню в межах спеціального строку позовної давності, за період із квітня 2025 року до 09.04.2026. Сума нарахованої пені за вказаний період становить 14,12 грн, що слід стягнути із відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Смілакомунтеплоенерго» підлягають до задоволення частково.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, належний до стягнення із кожного із співвласників, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Разом із тим, вирішити питання про поділ особових рахунків як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я, та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі користуються єдиним особовим рахунком, відомості про те, що будь-кому з них виділене в натурі майно відповідно до розміру його частки у праві спільної власності або ж встановлений порядок користування спільний майном - відсутні.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що обов`язок відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оплати послуг із теплопостачання в даному випадку є солідарним.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч. 1-2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 07.04.2026 №950, КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2662,40 грн судового збору за звернення до суду з даним позовом з використанням системи «Електронний суд», що належить стягнути із відповідачів в рівних частках, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість за послуги із постачання теплової енергії за період із жовтня 2021 до березня 2026 року в сумі 10647,65 грн, що включають борг за послуги із постачання теплової енергії на опалення місць загального користування багатоквартирного будинку в сумі 9208,01 грн та 1439,64 грн заборгованості із абонплати, а також інфляційні втрати в сумі 1348,64 грн, 3% річних в сумі 447,06 грн, 14,12 грн пені, всього 12457 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 47 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» в рівних частинах судовий збір - по 1276,89 грн з кожної.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго», адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складене 25.06.2026.

Суддя І.В. Овсієнко