Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №486/531/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/531/26

Провадження № 2/486/1005/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3286826 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 12000 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики. Позикодавець на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 12000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору позики. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. 10.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020. 30.06.2021 року між сторонами за договором факторингу було підписано реєстр прав вимоги №119, відповідно до якого право вимоги за договором позики № 3286826 від 18.11.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал». У зв`язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3286826 від 18.11.2020 року станом на 30.06.2021 року (дата відступлення права вимоги) становить 30587,60 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 12000 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 18587,60 грн.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06.04.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимг з посиланням на те, що матеріали додані до позовної заяви не містять належних доказів у підтвердження того, що після укладення договору факторингу N?100072020 від 10.07.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму фінансування за відступлене право вимоги за кредитними договорами згідно реєстру боржників, відповідно до договору факторингу. Відтак, відсутні докази у підтвердження того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . За вказаних обставин, приймаючи до уваги додані до позовної заяви докази та правові норми, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з неї боргу за договором позики N?3286826 про надання коштів на умовах повернення позики в кінці строку позики від 18.11.2020 року на загальну суму 30587,6 грн. задоволенню не підлягають Вважає, що позивач не набув право вимоги після первісного кредитодавця, а саме ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ще й з підстав того, що відповідно до законодавства на момент на момент укладення договору факторингу N?10072020 від 10 липня 2020 боргові зобов?язання відповідача за договором позики N? 3286826 від 18.11.2020 року не існували, отже не могли відступатися права кредитора на цим договором. За приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого договору на момент укладення договору факторингу. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N? 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання. Виходячи з того, що договором позики N? 3286826 від 18.11.2020 року визначено строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку первісний кредитор мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором проценти. Так, при укладенні договору позики N? 3286826 від 18.11.2020 року з первісним кредитором, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що погоджується з орієнтованою загальною вартістю кредиту, яка становить 14124,00 грн., з яких 12000,00 грн, і, відповідно, 2124,00 грн. відсотків, які б підлягали стягненню з відповідачки на користь позивача. Однак, при розрахунку заборгованості, яка б підлягала стягненню, необхідно врахувати, що нею на погашення заборгованості було внесено 5886,40 грн., які підлягають вирахуванню із визначеного розміру боргу, що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви. За таких обставин вважає, що заборгованість виникла у розмірі 8237,60 грн. перед первісним кредитором.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не з`явився, в позовній заяві просив суд про розгляд справи без його участі.

В судовому засідання представник відповідача відзив на позов підтримала, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог та їх заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3286826, відповідно до умов якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для задоволення власних потреб (без конкретної споживчої мети), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики (п.1 Договору).

Відповідно до п.2 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 12000 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,99% в день та розміром акційних Процентів 0,59% в день.

Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.

Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційнотелекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Згідно з п.8.4 Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати Процентів акційних), Позичальник порушить взяті на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання Договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов Договору Проценти підлягають сплаті Позичальником в повному об`ємі за весь період дії Договору згідно умов Договору і незалежно від пропонованих особливих умов Програми лояльності.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 12000 грн строком на 30 днів, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору.

Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 12000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано Позичальником та міститься в реквізитах Договору позики, що підтверджується відповідною Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) фінансової установи (додається).

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав.

Відповідно до довідки про ідентифікацію Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №3286826 від 18.11.2020 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦІ у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - hVbWA6cyk3, час відправки ідентифікатора позичальнику 18.11.2020 14:57:39, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор olgamed2007@gmail.com.

З розрахунку заборгованості за договором №3286826 від 18.11.2020 станом на 30.06.2021 становить 50587,60 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 12000 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 18587,60 грн.

10.07.2020 між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №10072020, за умовами якого фактор набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 119 від 30 червня 2021 до договору факторингу № 0072020 ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №3286826 від 18.11.2020 у сумі 30587,60 грн.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В процесі розгляду справи встановлено, що ТОВ «ФК «Профіт Капітал» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн.

З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики №3286826 від 18.11.2020 складає 30587,60 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом - 12000 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 18587,60 грн.

Отже, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, які погоджено сторонами у договорі позики №3286826 від 18.11.2020.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами строку кредитування не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів, оскільки зі змісту розрахунку заборгованості, що був складений первісним кредитором, слідує, що відповідачем було здійснено два платежі на протязі 30 днів, а саме: 16.12.2020, 20.12.2020 на погашення відсотків, нарахованих за визначеною базовою ставкою, після чого у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості, нараховувалися відсотки на вказану заборгованість, починаючи з 28.12.2020, що відповідає умовам договору. Крім того, як слідує з розрахунку, позивачем було враховано суму сплачену відповідачем на часткове погашення заборгованості за відсотками у розмірі 5886 грн.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21 ).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором факторингу №10072020 від 10.07.2020 відповідає статті 514 ЦК України, не спростована презумпція правомірності договору факторингу.

Пунктом 1.1. Договору факторингу визначено, що, право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

30.06.2021 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №119 за договором факторингу № 10072020 , відповідно до котрого право вимоги за Договором позики № 3286826 від 18.11.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Так, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги №119 за договором факторингу №10072020 починаючи з 30.06.2021 року.

Таким чином ТОВ «ФК «Профіт Капітал» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3286826 від 18.11.2020.

Отже, ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором №3286826 від 18.11.2020 у відповідних сумах, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатським об`єднанням «Правовий Курс». укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №02-24 від 01.07.2024 року. Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 24.12.2025, загальна вартість послуг 7000,00 грн., наданих позивачу.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи незначну складність справи, предмет спору, значення справи для позивача, кількість часу, витраченого представником позивача для підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, виходячи із засад розумності розміру витрат на правничу допомогу та пропорційності позовних вимогам, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №14873 від 05.02.2026.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.8) заборгованість за кредитним договором №3286826 від 18.11.2021 року у розмірі 30587 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн.; заборгованості за відсотками 18587,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.8) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О.Волощук