Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №945/2656/24 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №945/2656/24

Провадження №2/477/274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

із секретарем судового засідання – Котовою ОД.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вітовського районного суду Миколаївської області за підсудністю з Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованості за кредитом в сумі 190 130,78 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23.05.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Z06.206.73710, відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 67 300,00 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою 21,9900% річних.

Банк виконав свої зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти, в сумі 67 300,00 грн., строком до 23.05.2021 року, в той же час, відповідач своїх зобов`язань не виконував, в зв`язку з чим, станом на 15.11.2023 утворилась заборгованість в сумі 190 130,78 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом -52 698,51 грн., 56 144,13 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками., заборгованості за комісіями в сумі 81288,14 грн.

15.11.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» уклади договір факторингу № 15/11/2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитом № Z06.206.73710 від 23.05.2021 року.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не сплачена прострочена заборгованість по кредитним договорам, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Скоробагатько В.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім цього, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позову, зазначив, що станом на час подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» позовної заяви в грудні 2024 року в провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області перебувала на розгляді справа № 477/618/24 за позовною заявою ОСОБА_1 в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» є відповідачем. По цивільній справі № 477/618/24 вирішувалося питання про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, 15.08.2018 року було вчинено виконавчий напис № 1786 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» коштів в розмірі 121817,81 грн., та Шевченківським відділом державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження за № 64681745 (копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 64681745 від 02.03.2021 року та копія постанови про арешт майна боржника від 02.03.2021 року та копія постанови про арешт коштів боржника від 15.04.2021 року, що підтверджують наведені факти, додаються до даного відзиву).

Також у відзиві представник відповідача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» пропустив строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки; Представник позивача не надав оригінал кредитного договору, що викликає сумніви щодо його дійсності, а без оригіналу неможливо встановити факт укладення угоди та її підписання. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, саме позивач зобов`язаний надати докази на підтвердження своїх вимог.

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що з огляду на те, що рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 477/618/24 набрало законної сили 19.02.2025 року, просив поновити позивачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву та провадження у цій справі закрити, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» у задоволені позовних вимог повністю.

Від представника позивача на адрес суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача заперечив щодо відзиву відповідача. Зазначив, що відповідачем був пропущений строк на відзив, просив залишити його без розгляду.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у зв`язку з тим, що спір між тими самим сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав зазначив наступне.

В провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області перебувала справа 477/618/24, де позивач – ОСОБА_1 , первісний відповідач – АТ «Ідея Банк», предметом розгляду якого було визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №1786, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 02 березня 2021 року. Під час розгляду справи, відповідач був замінений з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК«Суперіум», оскільки 15 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» був укладений договір факторингу №15/11/23, згідно з умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі Кредитного договору № Z06.206.73710 від 23 травня 2017 року, відступлено ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ».

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області у справі №477/618/24 від 20.01.2025 позов ОСОБА_1 задоволений повністю, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №1786 від 15 серпня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Ідея Банк» від 23 травня 2017 року № Z06.206.73710 у сумі 121817 грн. 81 коп.

З цього приводу представник позивача зазначає, що посилання представника відповідача про те, що позов поданий передчасно, оскільки в суді вже перебувала

справа де вирішувалося питання з цього приводу є необґрунтованою, оскільки у даній праві (№645/2656/24) предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за кредитним договором № Z06.206.73710, а предметом розгляду справи №477/618/24 є оспорювання виконавчого напису. Отже вказані справи мають різні предмети та підстави позову.

Крім того, представник відповідача заперечив щодо пропущеного строку позовної давності, оскільки відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-ІХ від 30 березня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Отже, запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. При цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року у справі № 206/3045/23.

Таким чином, представник позивача наголосив на тому, що звертаючись до суду з даним позовом 08.11.2024, строк позовної давності не сплив, оскільки був продовжений у зв`язку із запровадженням в Україні карантину.

Щодо заперечення представника відповідача щодо відсутності оригіналу договору, зазначив наступне.

Відповідно до частин 2,3 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Позовна заява з додатками була подана через підсистему «Електронний суд». Додатки, зокрема й кредитний договір були засвідчені належним чином. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так у справі 477/618/24, рішення в якому набрало чинності, судом було встановлено, що 23 травня 2017 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладений кредитний договір №Z06.206.73710. Отже, факт укладення кредитного договору не підлягає доказуванню, оскільки вже встановлений судовим рішенням. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Таким чином, представник позивача наголошує на тому, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Вищевикладене кореспондується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

На підставі викладеного, представник позивача просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

На адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відзив.

Представник відповідача вказав, що 15.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено Договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Суперіум» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, у т.ч. за договором № Z06.206.73710, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка складає 190 130 грн. 78 коп., з яких: 52 698 грн. 51 коп. заборгованість за основним боргом; 56 144 грн. 13 коп. грн., заборгованість за відсотками; 81 288 грн. 14 коп. заборгованість за комісіями.

Однак, представник відповідача звертає увагу, що під час укладання Договору факторингу між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Суперіум», а саме 15.11.2023 року у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження за № 64681745 від 02.03.2021 року по якому стягувач АТ «Ідея Банк» і під час примусового виконання був укладений Договір факторингу. Зазначив, що жодних доказів виконання АТ «Ідея Банк» своїх зобов`язань закредитним договором та надання відповідачу кредитних коштів матеріали не містять. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/11/23, ТОВ «ФК «Суперіум» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 190 130 грн. 78 коп., з яких: 52 698 грн. 51 коп. заборгованість за основним боргом; 56 144 грн. 13 коп. грн., заборгованість за відсотками; 81 288 грн. 14 коп заборгованість за комісіями. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Суперіум» за договором № 15/11/23 в розмірі 190 130 грн. 78 коп. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, представник відповідача вказує про недоведеність обставин на які посилається позивач у позові, зокрема про надання АТ «Ідея Банк» відповідачу у борг суми кредиту тобто виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, оскільки виникненню у позичальника обов`язку повернути позику має передувати виконання позикодавцем своїх зобов`язань щодо надання такої позики, а за відсутності доказів належного виконання своїх зобов`язань позикодавцем не можна стверджувати про виникнення у позичальника зобов`язання щодо повернення позики.

На підставі та з урахуванням викладеного вище, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав до суду додаткові пояснення, якими заперечив щодо твердження відповідача щодо недоведеності надання АТ «Ідея Банк» відповідачу у борг суми кредиту тобто виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, надавши до суду виписку з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, в задоволенні клопотання представника відповідача - Скоробогатько В. Ю. про закриття провадження у справі, відмовлено, прийнято відзив відповідача до розгляду.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник позивача подав під час звернення до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, в подальшому підтримав позов у відповіді на відзив та поясненнях, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України, представник відповідача надав до суду відзив та заперечення на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 23.05.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Z06.206.73710, відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі 67 300,00 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою 21,9900% річних.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 67 300,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно умовами договору.

Згідно п. 1.2. Договору строк надання кредиту 48 місяців, а згідно п.1.3 Договору позичальник сплачує проценти за ставкою 21,9900% річних від неповернутої суми кредиту.

Відповідно до договору добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку, укладений договір строком на 12 місяців, у сумі 61 461,90 грн., розмір страхового внеску – 5 838,81 грн.

На підстав ордеру розпорядження №1 ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 61 461,190 грн.

Окрім цього, позивачем було надано виписки з особового рахунку відповідача, з яких вбачається рух коштів за період з 2017 року по 2023 рік.

Відповідно до копії письмової згоди, ОСОБА_1 надав згоду на доступ до своєї кредитної історії.

Відповідно до копії довідки-повідомлення підписаної ОСОБА_1 , він підтвердив, що банк надав йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, з графіком погашення щомісячних платежів за кредитним договором.

15.11.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» уклади договір факторингу № 15/11/2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» прийняло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитом № Z06.206.73710 від 23.05.2021 року.

Згідно довідки ТОВ «ФК СУПЕРІУМ» за заборгованістю ОСОБА_1 від 23.10.2024 року, вбачається, що заборгованість відповідача складає заборгованість в сумі 190 130,78 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом -52 698,51 грн., 56 144,13 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками., заборгованості за комісіями в сумі 81 288,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, а Відповідач свої зобов`язання за Договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на недоведеність наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, оскільки таке спростовується поданим АТ «Ідея Банк» детальним розрахунком за кредитом, випискою по руху коштів, Вказані документи містять інформацію щодо предмета доказування, а тому є належними доказами. Виписка по рахункам ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинним бухгалтерським документом та належним доказом на підтвердження як руху коштів по рахунку, так і наявності заборгованості за договором.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050ЦК України з урахуванням статей526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012року №578/5до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідно до п.п. 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року №75(далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Крім цього, судом враховано, що відповідно до вищевказаного детального розрахунку відповідач здійснював часткові погашення, що свідчить про його дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, визнання нею заборгованості.

Такий висновок підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку давності для подання позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Встановлено, що кредитний договір між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено 23.05.2017 строком на 48 місяців, тобто до 23.05.2021 рік. Отже, строк позовної давності у вказаних правовідносинах почався з 23.05.2021 року.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року.

Відповідно до п.п. 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Військовий стан в державі, введений 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався, триває і на даний час.

Враховуючи вищенаведене, твердження представника відповідача про пропуск строку позовної давності є безпідставним, такий позивачем не пропущено, а клопотання про його застосування таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Z06.206.73710 від 23.05.2017 року в сумі 108 842,64 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом -52 698,51 грн., 56 144,13 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у сумі 81 288,14 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно доч.1,2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21) виснував , що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію в сумі 8 288,14 грн, тому таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідачем заборгованість перед позивачем не спростована та досудова вимога про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором відповідачем не виконана.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Z06.206.73710 від 23.05.2017 року в сумі 108 842,64 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом -52 698,51 грн., 56 144,13 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, тому понесені витрати на судовий збір підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (код ЄДРПОУ: 42024152, місце знаходження: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, нежитлове приміщення № 35А) заборгованості за кредитним договором № Z06.206.73710 від 23.05.2017 року в сумі 108 842,64 (сто вісім тисяч вісімсот сорок дві_) гривні 64 копійок, яка складається з заборгованості за основним боргом -52 698,51 грн., 56 144,13 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (код ЄДРПОУ: 42024152, місце знаходження: 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, нежитлове приміщення № 35А ) судовий збір в сумі 1 386,82 (одна тисяча триста вісімдесят шість) гривень 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 червня з урахуванням перебування судді у відпустці, навчанні та нарадчій кімнаті.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення № 35А;

відповідач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.А.Саукова