Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №127/5238/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №127/5238/26

Суддя: Ан О. В.

Справа № 127/5238/26

Провадження № 2/127/1440/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії про зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила суд зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року та надати у відповідь необхідну, доступ та достовірну інформацію; стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільної мережі України» 50 000 грн моральної шкоди. Мотивувала заявлені вимоги тим, що вона є співвласницею будинку по АДРЕСА_1 . Інші співвласники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили будівництво нового будинку. Газопостачання здійснюється до газового стояка (запірного пристрою, що відключає будинок від зовнішніх газорозподільних мереж), який знаходиться біля частини будинку позивачки, а потім через систему внутрішньобудинкових газових мереж : до позивачки будинку та іншої частини будинку, а також до іншого будинку. При цьому його газифікація від одного стояка (від труби, якою газифікують іншу частину будинку) – не відповідає нормам та правилам, є небезпечним. Один газовий стояк не розрахований на два будинки, це призводить до неналежного газопостачання та загалом до небезпеки. Позивач звернулася із письмовою заявою з вимогою здійснити відповідачу перевірку системи газопостачання від одного стояка двох житлових будинків по АДРЕСА_1 відповідно проектній та виконавчій технічній документації, вимогам безпеки та чинному законодавству, і надати відповідну письмову відповідь. Відповідач відповідь надав проте позивач вважає її належною, адже вона має формальний характер. До того ж відповіді про наявність або відсутність порушень зі сторони інших співвласників відповідачем не надано. У зв`язку зі неодноразовим зверненням до відповідача, та його ігнорування звернень позивачки, спричинили позивачці моральні страждання, які вона оцінює у 50 000 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив у якому проти позову заперечив. Відповідач підтвердив, що позивач є користувачем його послуг з розподілу природнього газу. Вказав на те, що 08.07.2025 працівниками Вінницької філії Товариства проведено перевірку стану систем газопостачання за вказаною адресою та складено відповідні акти, у тому числі було проведено і перевірку стану системи газопостачання в належній частині будинку співвласників за адресою АДРЕСА_1 . За результатами проведених перевірок власникам були надані пропозиції по приведенню системи газопостачання у відповідність до вимог чинного законодавства у газовій галузі, порушень за даними адресами працівниками Вінницької філії Товариства не виявлено, а висновки проведених перевірок зафіксовані працівниками у відповідних актах перевірки стану систем газопостачання. При проведенні обстеження належного позивачці об`єкту газопостачання у присутності останньої працівниками був складений Акт перевірки стану системи газопостачання від 08.07.2025, від підпису якого позивачка відмовились. Відтак, як повідомлялось Вінницькою філією Товариства, заява від 22.05.2025 Вінницькою філією була розглянута, були здійснені відповідні обстеження в межах законодавчо наданих Вінницькій філії Товариства як Оператору ГРМ повноважень шляхом своєчасного реагування (вчинення певних дій шляхом обстеження систем газопостачання будинковолодіння усіх співвласників), а висновки оформлені відповідними актами. Разом з тим, Вінницька філія Товариства як Оператор ГРМ не наділена правом надавати особам, що не є власниками об`єкту обстеження, інформацію щодо результатів проведених обстежень. Позивачкою вимагається інформація та результати обстеження системи газопостачання відносно третіх осіб. Зауважують, що у письмовому зверненні/адвокатському запиті має чітко прослідковуватись, з якою метою заявники просять надати відомості про результати обстеження, та вказати, для яких цілей буде використана отримана ним інформація у разі задоволення запиту/звернення. Позивачкою вимагається інформація та результати обстеження системи газопостачання відносно третіх осіб. Зауважують також і на тому, що у письмовому зверненні/адвокатському запиті має чітко прослідковуватись, з якою метою заявники просять надати відомості про результати обстеження, та вказати, для яких цілей буде використана отримана ним інформація у разі задоволення запиту/звернення.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди представник відповідача зазначає, що для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями/бездіяльністю та шкодою. Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди, відповідно до статті 81 ЦПК України жодного доказу, який би підтвердив завдану шкоду, неправомірність поведінки відповідача, взаємозв`язок такої поведінки та завданої шкоди, вини відповідача, позивачка (представник позивачки) не надала.

Сторона позивача надала відповідь на відзив у якому зазначила, що звернення до відповідача обумовлене виключно занепокоєнням про свою безпеку, як свого життя, так і частини будинку, який належить позивачу.

Судом установлено, що позивачці на праві власності належить 1/2 частка будинку по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою по АДРЕСА_1 з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 , послуги з розподілу якій надаються у відповідності до Типового договору розподілу природного газу.

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії з 01.10.2023 набуло статусу Оператора ГРМ на території м. Вінниця та Вінницької області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.12.2022 № 1839 із змінами, внесеним Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 р. № 1769.

Позивач 22.05.2025 зверталася із запитом до відповідача з вимогою здійснення перевірки відповідності системи газопостачання двох житлових будинків по АДРЕСА_1 проектній та виконавчо-технічній документації, вимогам безпеки та чинному законодавству.

Відповідач надав відповідь у якій повідомив, що 08.07.2025 працівниками Вінницької філії було проведено, перевірку стану систем газопостачання за вказаною адресою та складено відповідні акти, у тому числі було проведено і перевірку стану системи газопостачання в належній позивачу частині будинку за адресою АДРЕСА_1 . За результатами проведених перевірок власникам буди надані пропозиції по приведенню системи газопостачання у відповідність до вимог чинного законодавства у газовій галузі, особливих порушень за даними адресами працівниками Вінницької філії не виявлено, а висновки зафіксовані у відповідних актах. При цьому відповідачем відмовлено у надані інформації та результатів обстеження, відносно іншої частини будинку, оскільки позивач не є його власником.

Позивач надала виписку з медичної картки, з якої випливає, що вона має ряд захворювань, у період 2025 – 2026 вона не хворіла.

Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію»,«Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, що забезпечує можливість свідомого користування послугами. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 цього Закону обмеження права споживача на отримання такої інформації є порушенням його прав.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2025 у справі №624/946/23 дійшов висновку, що грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом установлено та відповідач визнав, що між сторонами існують договірні правовідносини, так позивач є споживачем природного газу, яке забезпечується відповідачем.

Запит позивачки стосувався можливого порушення її прав зі сторони інших співвласників та безпеки використання послуг . Тому отримання результатів перевірки є доцільним, адже від вказаної інформації залежить її безпека та якість наданих послуг. До того ж суд вважає, що інформація про результати не містить конфіденційної інформації. Така інформація безпосередньо стосується реалізації її права як споживача на безперервне та безпечне отримання житлово-комунальної послуги, а отже є інформацією, яка підлягає наданню в межах Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на конфіденційність інформації не може бути прийняте судом, оскільки внутрішні нормативні документи суб`єкта господарювання не можуть обмежувати права споживачів, встановлені законом. Крім того, запитувана інформація не стосується комерційної стратегії чи внутрішніх процесів діяльності відповідача, а стосується умов надання житлово-комунальної послуги, яка безпосередньо впливає на права та інтереси позивача як кінцевого споживача.

Суд враховує, що запитувана позивачем інформація не стосувалась персональних даних інших співвласників, банківських реквізитів, комерційних показників чи іншої інформації з обмеженим доступом, а була спрямована виключно на з`ясування факту можливого порушення системи газопостачання від одного стояка двох житлових будинків. Тому надання відповідачем загального посилання на конфіденційність інформації без конкретизації, які саме відомості мають обмежений доступ та на підставі якого закону, не може вважатися належним обґрунтуванням відмови у наданні інформації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було забезпечено належної реалізації права позивача на отримання змістовної та повної відповіді по суті поставлених у зверненні питань, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача надати позивачці ОСОБА_1 належну вичерпну відповідь на питання, поставлені у зверненні від 22.05.2025 з можливим вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих причин, що відповідачем було надано відповідь на звернення позивачки проте не у повному обсязі. Суд вважає, що вказані дії хоч і є порушенням проте не є такими, що завдали моральної шкоди позивачці. Належними допустимими доказами вказані обставини не підтверджені. З огляду на це суд відмовляє у цій частині позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави стягується судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Решту витрат компенсувати за рахунок держави.

Позивачка при зверненні до суду також просила суд стягнути 20 000 витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат надала додаток до договору, зі зазначенням ціни та акт виконаних робіт.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Надаючи оцінку наданим доказам понесення судових витрат на правничу договору суд зважає, що предметом позову є зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також результат розгляду справи, а саме часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 травня 2025 року та надати у відповідь необхідну, доступ та достовірну інформацію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії на користь держави 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок судових витрат.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії, адреса: провул. К. Широцького, 24, м.Вінниця,

Повний текст рішення суду складено 25.06.2026

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua