Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №133/4923/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/4923/25

23.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Дем`янової Ж.М.

за участі:

секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.

представника позивача адвоката Медик Л.О.

представника відповідача адвоката Пронівої Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Козятині цивільну справу № 133/4923/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнутих аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Первісний позов.

Позивачка звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. На підставі судового наказу з відповідача стягувалися аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У зв`язку з досягненням старшою дочкою повноліття стягнення аліментів на її утримання припинилося, а розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина фактично зменшився до 1/6 частини доходу відповідача.

На думку позивачки, такий розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини, у зв`язку з чим вона просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на утримання сина.

У зв`язку з цим позивачка просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Також просила відкликати без подальшого виконання судовий наказ Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2021 року у справі № 133/3581/20 про стягнення аліментів на утримання дітей та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зустрічний позов.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом), адвокат Проніва Н.Р., 09 лютого 2026 року подала зустрічний позов про зменшення розміру аліментів.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою за первісним позовом не наведено належних доводів та доказів недостатності розміру аліментів для забезпечення фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини, зокрема не зазначено відомостей про додаткові витрати на навчання, розвиток чи відвідування дитиною гуртків і секцій.

Відповідач зазначив, що з 02 березня 2022 року проходить військову службу, а 05 серпня 2025 року під час виконання бойових завдань отримав поранення, у зв`язку з чим перебував на тривалому лікуванні.

Також посилався на зміну сімейного стану, оскільки 14 березня 2025 року ОСОБА_2 уклав шлюб. Разом із ним проживають та перебувають на спільному утриманні троє неповнолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу. Дружина не працює, перебуває на обліку як безробітна та отримує допомогу по безробіттю.

Крім того, відповідач вказував, що на його утриманні перебуває батько похилого віку, який потребує догляду та матеріальної підтримки.

З огляду на істотну зміну сімейного, матеріального стану та стану здоров`я, вважав наявними передбачені статтею 192 Сімейного кодексу України підстави для зменшення розміру аліментів.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання сина.

Представник позивачки (відповідача за зустрічним позовом), адвокат Медик Л.О., 05.03.2026 подала відзив на зустрічний позов, у якому просила відмовити у його задоволенні та задовольнити первісний позов.

Свою позицію мотивувала тим, що відповідачем не доведено наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, зокрема істотного погіршення його матеріального чи сімейного стану.

Вказувала, що сама по собі зміна сімейного стану, наявність інших утриманців або укладення нового шлюбу не є безумовними підставами для зменшення аліментів та не можуть обмежувати право дитини на належне утримання.

Позивачка зазначала, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про неналежне виконання ним батьківських обов`язків.

Також вказувала, що посилання відповідача на поранення та тривале лікування не підтверджують неможливість сплачувати аліменти у встановленому розмірі, оскільки доказів втрати працездатності, встановлення інвалідності або істотного зменшення доходів ним не надано.

Крім того, на думку позивачки, доводи щодо перебування на утриманні дружини, трьох її дітей та батька є недоведеними, оскільки належних доказів фактичного утримання зазначених осіб відповідач не подав. При цьому добровільно прийняті відповідачем сімейні обов`язки не можуть бути підставою для зменшення обсягу утримання його неповнолітньої дитини.

Посилаючись на принцип пріоритетності найкращих інтересів дитини, позивачка вважала, що наявні підстави для збільшення розміру аліментів до 1/4 частини доходу відповідача, а зустрічний позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Ухвалою суду від 17.02.2026 судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів у справі № 133/4923/25 . Зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Справу призначено розглядати в загальному позовному провадженні.

До суду 05.03.2026 надійшов відзив на зустрічний позов.

Ухвалою суду від 18.03.2026 підготовче провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнутих аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів – закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.

Крім того, судом витребувано:

- в Козятинському відділі ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області (2100, Вінницька обл., місто Козятин, вул. Незалежності, будинок 39) копії матеріалів виконавчого провадження №64333222 та довідку щодо сплачених ОСОБА_2 аліментів за весь період з дня відкриття виконавчого провадження по лютий місяць 2026 року;

- в Головного управління Пенсійного фонду Вінницької області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22 ) інформацію щодо наявності або відсутності виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2025 рік та поточний період 2026 року.

- в Державному реєстрі фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки ОСОБА_2 за період з 2020 по 2025 роки.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.2006, виданим виконавчим комітетом Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області, та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.09.2013, виданим тим самим органом.

Діти після припинення шлюбних відносин сторін проживали разом із матір`ю та перебували на її утриманні і вихованні. Зазначені обставини сторонами не оспорювалися.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2021 року у справі № 133/3581/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Козятинському відділі державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У зв'язку з досягненням старшою дочкою повноліття стягнення аліментів на її утримання припинилося, а розмір аліментів, що фактично стягуються на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з 06 березня 2024 року становить 1/6 частину доходу відповідача, що підтверджується довідкою Козятинського відділу державної виконавчої служби № 44068 від 15.12.2025.

Також судом установлено, що ОСОБА_2 з 02 березня 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 . Згідно з довідкою № 452 від 18.08.2025 він отримав травму та потребував лікування протягом 120 днів.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.03.2025 вбачається, що ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Козятинської міської ради № 42 від 23.01.2026 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним без реєстрації місця проживання проживають дружина ОСОБА_6 та троє її неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , 2010 року народження, ОСОБА_8 , 2023 року народження, та ОСОБА_9 , 2021 року народження.

Згідно з довідкою Козятинського відділу державної виконавчої служби № 2183 від 16.01.2026 відомості щодо отримання або неотримання ОСОБА_5 аліментів від ОСОБА_10 відсутні, оскільки виконавчий документ про стягнення аліментів у відділі на виконанні не перебуває.

З наданих доказів також вбачається, що дохід ОСОБА_5 за період з 11.11.2025 по 08.12.2025 становив 3 329,03 грн.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 21.05.1985 батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_11 .

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 09.01.2026 ОСОБА_11 потребує стороннього догляду.

Водночас із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 64333222 вбачається, що станом на 31.03.2026 заборгованість зі сплати аліментів у відповідача відсутня.

Також судом встановлено, що середній розмір аліментів, сплачених на утримання неповнолітнього сина за період з серпня 2025 року по березень 2026 року, становив 20 279 грн на місяць.

Спір між сторонами виник з приводу виконання батьками обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини та стосується визначення належного розміру аліментів.

Позивачка за первісним позовом вважає, що розмір аліментів, який після досягнення повноліття старшою дитиною фактично становить 1/6 частину доходу відповідача, є недостатнім для належного утримання неповнолітнього сина, у зв`язку з чим просить збільшити їх розмір до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими вимогами, звернувся із зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів, посилаючись на зміну сімейного та матеріального стану, стану здоров`я, наявність інших осіб на утриманні та необхідність догляду за батьком.

Таким чином, предметом спору є наявність чи відсутність передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зміни встановленого судовим наказом розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини шляхом їх збільшення або зменшення.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зміна розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України допускається лише за наявності доведених обставин, які свідчать про зміну матеріального чи сімейного стану сторін або інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. При цьому такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначено, що навіть зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а суд зобов`язаний перевіряти реальний вплив таких обставин на матеріальне становище сторін та потреби дитини. Верховний Суд наголосив на необхідності надання належних доказів на підтвердження відповідних доводів сторони.

Надаючи оцінку доводам первісного позову, суд виходить із того, що відповідно до статей 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України збільшення розміру аліментів можливе за наявності належних та допустимих доказів того, що раніше визначений розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що істотно змінилися обставини, які впливають на обсяг утримання.

Судом установлено, що після досягнення повноліття старшою дочкою розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , становить 1/6 частину доходу відповідача. При цьому середній розмір аліментів, сплачених відповідачем за період з серпня 2025 року по березень 2026 року, становив 20 279 грн щомісячно.

Зазначений розмір аліментів у декілька разів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів, визначений частиною другою статті 182 СК України, а також є істотно більшим за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Посилаючись на недостатність отримуваних аліментів, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів фактичних витрат на утримання дитини, які б свідчили про необхідність збільшення їх розміру. Матеріали справи не містять доказів понесення витрат на лікування, навчання, розвиток здібностей дитини, заняття у гуртках чи спортивних секціях, придбання спеціальних засобів або інших додаткових витрат, які б об`єктивно вимагали збільшення розміру аліментів.

Також позивачкою не доведено, що наявний розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що потреби дитини істотно зросли порівняно з моментом визначення розміру аліментних зобов`язань. Саме лише посилання на недостатність аліментів без належного документального підтвердження відповідних обставин не може бути підставою для їх збільшення.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачкою не доведено необхідності збільшення розміру аліментів та не надано доказів витрат на утримання дитини, які б відповідали заявленому розміру стягнення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок доведення обставин, які є підставою для зменшення раніше визначеного розміру аліментів, покладається на позивача за зустрічним позовом.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на погіршення стану здоров`я, проходження лікування після отриманого поранення, укладення нового шлюбу, проживання разом із дружиною та трьома її неповнолітніми дітьми, а також необхідність утримання батька похилого віку.

Разом із тим сам по собі факт укладення нового шлюбу та проживання разом із дітьми дружини не свідчить про виникнення підстав для зменшення аліментів на утримання рідної дитини. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного несення позивачем за зустрічним позовом витрат на утримання пасинка та падчерок, розміру таких витрат, їх регулярності та істотності для його матеріального становища. Також відсутні докази того, що біологічний батько дітей не бере участі в їх утриманні або що обов`язок щодо їх забезпечення повністю покладено на ОСОБА_2 .

Посилання позивача за зустрічним позовом на необхідність утримання батька також не підтверджені належними доказами. Хоча матеріали справи містять консультативний висновок спеціаліста про потребу ОСОБА_11 у сторонньому догляді, доказів фактичного здійснення позивачем такого догляду, понесення ним відповідних витрат, перебування батька саме на його утриманні, розміру необхідних витрат чи недостатності власних доходів батька суду не надано.

Оцінюючи доводи про погіршення матеріального становища, суд враховує, що позивач за зустрічним позовом продовжує проходити військову службу та отримувати грошове забезпечення. З наданих доказів вбачається, що середній розмір аліментів, які стягувалися на утримання дитини у розмірі 1/6 частини доходу відповідача, за період з серпня 2025 року по березень 2026 року становив 20 279 грн щомісячно. Вказана обставина свідчить про наявність у позивача стабільного та достатнього доходу.

Крім того, судом встановлено, що станом на 31 березня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні відсутня, що також свідчить про можливість позивача виконувати аліментні зобов`язання у визначеному розмірі.

Таким чином, надані суду докази не підтверджують істотного погіршення матеріального стану позивача за зустрічним позовом або виникнення інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали подальшу сплату аліментів у розмірі 1/6 частини його доходу. Наведені ним доводи мають переважно припущений характер та не підтверджені належними доказами.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, у зв`язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрату справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні як первісного позову ОСОБА_1 , так і зустрічного позову ОСОБА_2 , понесені сторонами судові витрати відшкодуванню не підлягають та залишаються за тими особами, які їх понесли.

На підставі наведеного та керуючись статтями 7, 141, 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 259, 263–265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнутих аліментів - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 .

Повний текст судового рішення складено 25.06.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА