Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №536/2996/25 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/2996/25

провадження 2/527/453/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 536/2996/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який подано представником позивача – Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2025 року представник позивача звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №5531439, згідно умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі визначеній кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Вказував, що 26.06.2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги 99-МЛ від 26.06.2023 року. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №5531439 від 23.02.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Зазначив, що сума заборгованості відповідача становить 29190 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 7000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 20860 грн., прострочена заборгованість за комісією – 1330 грн..

На підставі викладеного представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» заборгованість за кредитним договором №5531439 від 23.02.2023 року в сумі 29190 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн..

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 грудня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 26 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

16 березня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Вказувала, що сам факт того, що кредитор сформував електронний договір, направив код на певний номер і перерахував кошти на певну картку, ще не є достатнім доказом того, що саме відповідач висловила згоду на укладення договору. Позивач подав переважно внутрішні документи, сформовані ним або його праводавцем, але не надав саме тих доказів, які дозволяють перевірити: чи мав місце доступ до кабінету з пристрою відповідача; чи збігалися події в системі з її реальною поведінкою; чи не вчиняла всі дії третя особа, яка мала доступ до телефону і банкінгу. Посилалась на те, що у спорі, де відповідач прямо заперечує власне волевиявлення і вказує на доступ третьої особи до телефону/банкінгу, самі такі технічні дані є ключовими доказами, без яких висновок про укладення договору відповідачем буде лише припущенням.

Зазначила, що наявні у додатках позивача документи не є самодостатніми для доведення факту укладення договору саме відповідачем, а також містять часові неузгодженості, що потребують перевірки первинними технічними даними.

Вказувала, що у додатках позивача одночасно містяться документи, з яких випливає, що весь процес оформлення заявки, перевірки, погодження та навіть «підписання договору» нібито відбувся у проміжку з 05:28:28 до 05:30:31 23.02.2023. Водночас одноразовий ідентифікатор, який, за твердженням позивача був використаний для підписання договору, нібито був відправлений лише о 16:30:29 того ж дня, тобто приблизно через 11 годин після зазначеного в анкеті часу «підписання договору».

Відповідач звертає увагу, що позивач також вказує у своїх матеріалах на «верифікаційні дзвінки», однак будь – яких даних про дату й точний час дзвінків, номер, з якого здійснювався дзвінок, номер, на який дзвонили, результат дзвінка та аудіозапис або журнал телефонної верифікації до суду не надано.

Посилалась на те, що у 2022 році вона проживала в м. Кременчук Полтавської області і співмешкала з ОСОБА_2 .. Протягом спільного проживання зазначена особа шляхом зловживання довірою отримала фактичний доступ до: мобільного телефону відповідача та SIM-картки/номера телефону НОМЕР_1 ; застосунку/інтернет-банкінгу Приват24; паролів/коду доступу/даних автентифікації; платіжної картки/рахунку відповідача в АТ КБ «Приватбанк». У грудні 2022 року спільне проживання було припинено, однак після цього ОСОБА_2 періодично навідувався до відповідача під приводом «наведення ладу з боргами та повернення коштів», отримував у користування телефон відповідача та іноді платіжну картку, здійснював у банківських сервісах дії, зміст яких для відповідача був не зрозумілий (останній пояснював, що це нібито погашення боргу/операції для повернення коштів). Лише після отримання судових матеріалів у 2024-2026 роках відповідачу стало відомо, що на її ім`я без її поінформованого волевиявлення було оформлено кілька онлайн-кредитів у різних фінансових установах, зокрема кредит від 23.02.2023 року на суму 7000 грн.. Відповідач не усвідомлювала в момент подій 23.02.2023, що здійснюються саме дії з оформлення кредиту на її ім`я, а тому заперечує факт укладення договору №5531439 особисто та заперечує надання свідомої згоди/акцепту на отримання даного кредиту.

Вказувала, що оскільки договір від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписував представник Ломідзе Д.В. на підставі довіреності від 15.07.2022, то для перевірки чинності довіреності, позивач мав долучити до матеріалів справи її копію, однак цього не зробив.

Окрім того, наявний у справі витяг з реєстру боржників не замінює собою повного реєстру і не дає суду можливості перевірити цілісність додатка. Також позивач не довів належне повідомлення боржника про заміну кредитора. Вказувала на недоведеність правонаступництва належними та достатніми доказами.

Посилалась на те, що якщо суд дійде висновку про наявність договірного зобов`язання, необхідно перевірити умови договору на предмет їх відповідності засадам справедливості, добросовісності та розумності; чи не є окремі умови договору несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»; дослідити правову природу і законність комісії 1330 грн.; критично оцінити процентні нарахування 1960 грн. і 18900 грн. з точки зору прозорості, співмірності та реальної поінформованості споживача та тлумачити спірні умови на користь споживача.

Вказувала, щоберучи до уваги типовий характер спору про стягнення заборгованості, стандартність позовної конструкції, відсутність на момент подання позову складних процесуальних дій, те, що частина описаних робіт є внутрішньою взаємодією між адвокатом та клієнтом, співвідношення 8000 грн. до ціни позову 29190 грн., відповідач вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу завищеними та неспівмірними. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у стягненні цих витрат у повному обсязі, або зменшити їх до співмірного та розумного рівня, який відповідає реальній складності справи.

Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі як необгрунтованих та недоведених.

20 травня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, просив суд поновити строк для подання відповіді на відзив, посилаючись на те, що під впливом зовнішніх факторів, які виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24 лютого 2022 року, а саме постійні повітряні тривоги та вимкнення світла - стали факторами, які унеможливили подати відповідь на відзив вчасно. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

26 травня 2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у якому відповідач просила суд у відмовити у поновленні строку для подання відповіді на відзив, оскільки позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів поважності причин пропуску процесуального строку.

03 червня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення по справі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

09 червня 2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, просила суд у задоволенні позову відмовити.

15 червня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшли заперечення на додаткові пояснення.

22 червня 2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, просила суд у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить розгляд справи провести у його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідач не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5531439. (а.с.8-13)

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2. Договору, сума кредиту 7000 грн..

Відповідно до п. 1.3. вказаного Договору, кредит надається строком на 104 днів з 23.02.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 09.03.2023 (п.1.3.1. Договору). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 07.06.2023 (дати остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2. Договору).

Відповідно до п.1.4. Договору, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 09.03.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 07.06.2023.

Комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1. Договору).

Відповідно до п.1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1960 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18900,00 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2. Договору).

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 *36.

Із копії договору про споживчий кредит №5531439, вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором R60061 23.02.2023 16:30.

Відповідно до Довідки, Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор: R60061, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 23.02.2023 о 16:30:29, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 . (а.с.15)

Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжним дорученням 94286828 від 23.02.2023, ТОВ «Мілоан» перерахувало одержувачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 5531439. (а.с.16)

05 травня 2026 року до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_4 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 , на яку здійснено переказ коштів: 23.02.2023 на суму 7000 грн.. ( а.с.138)

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором про споживчий кредит № 5531439 та надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн..

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №5531439 від 23.02.2023 року, станом на 12.11.2025 року заборгованість за кредитним договором №5531439 складає 29190 грн.,з яких: 7000 грн.- прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1330 грн. – прострочена заборгованість за комісіями, 20860 грн. – прострочена заборгованість за відсотками. (а.с.18)

26 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №99-МЛ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до боржників вказаних у Реєстрах Боржників. (а.с.27)

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №99-МЛ/Т від 26.06.2023 року, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5531439 в сумі 29190 грн., з яких: 7000 грн.- сума виданого кредиту, 1330 грн. – залишок по комісії, 20860 грн. – залишок по відсотках. (а.с.28)

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказувала, що інша особа (колишній співмешканець) використовуючи її персональні дані здійснив оформлення споживчих кредитів на її ім`я, однак на підтвердження вказаних обставин доказів не надала. Долучені відповідачем талон-повідомлення єдиного обліку №2128 про прийняття і реєстрацію заяви(повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, а також витяг з ЄРДР не підтверджують факт вчинення будь-якою особою кримінального правопорушення, а лише підтверджують реєстрацію кримінального провадження. Відповідачем не надано доказів того, що в межах вказаного кримінального провадження її колишньому співмешканцю вручена підозра та наявний вирок суду.

Також суд звертає увагу, що згідно долучених доказів відповідач звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення 07 березня 2026 року (після звернення із вказаним позовом до суду), тоді як спірний договір був укладений у лютому 2023 року, тобто з моменту укладення договору і до моменту звернення до правоохоронних органів минуло три роки.

Окрім того, не заслуговує на увагу, посилання відповідача про те, що договір між відповідачем та первісним кредитором не було укладено, оскільки наявні розбіжності у часі, зазначені у анкеті- заяві на кредит та у договорі, оскільки ТОВ «Мілоан» виконано свої зобов`язання у частині надання кредитних коштів позичальнику.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що володільцем персональних даних, які було подано для вчинення електронного правочину, а також платіжної карти на яку було здійснено перерахунок коштів є ОСОБА_1 ..

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 23.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №5531439, який підписаний одноразовим ідентифікатором і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

У даному договорі сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України, визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України. за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача за вказаним в позовній заяві договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначила, що позивач не надав до суду повний реєстр боржників, а подав лише витяг із нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд зазначає, що представником позивача долучено до матеріалів позову саме Витяг з реєстру боржників, а не реєстр у повному обсязі, оскільки він стосується інших боржників та містить їх персональні дані, а для вирішення спору має значення лише частина документу, тому подання витягу з реєстру відповідає вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Окрім того, з вказаного витягу вбачається, що він скріплений підписами та печатками сторін, у ньому зазначені дані, які дають можливість ідентифікувати, що право вимоги перейшло за кредитним договором укладеним з відповідачем, оскільки у ньому зазначене прізвище відповідача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер кредитного договору та розмір заборгованості.

Щодо твердження відповідача про відсутність належного повідомлення боржника про заміну кредитора, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З матеріалів справи убачається, що відповідач не платила заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредиторові, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

Окрім того, судом встановлено, що проценти відповідачу було нараховано у розмірі та в межах строку кредитування встановлених у договорі.

Також, з огляду на узгоджені положення спірного договору, а також беручи до уваги матеріали справи, суд вважає необґрунтованим довід відповідача про те, що розмір боргу є несправедливим.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» за договором про споживчий кредит №5531439 у розмірі 27860 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20860 грн. – заборгованість за відсотками.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1330 грн. комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, аналізуючи матеріали справи вбачається, що сторонами спірного правочину було узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 1330 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, що в свою чергу було відображено й у графіку платежів.

Підписуючи договір про споживчий кредит №5531439 від 23.02.2023 року, що підтверджується проставленим підписом одноразовим ідентифікатором, який було надано відповідачу, ОСОБА_1 була проінформованою належним чином про сплату комісії за надання кредиту, що встановлена у твердій грошовій сумі, та інформація про яку міститься і в графіку платежів.

Отже, умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинногоЗакону України «Про споживче кредитування», Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженимпостановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №5531439 у розмірі 29190 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20860 грн. – заборгованість за відсотками; 1330 грн. – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано договір про надання правової (правничої)допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт №Д/8943 від 12.11.2025 року, детальний опис наданих послуг до акту №Д/8943 від 12.11.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт,приходить до висновку, що витрати ТОВ «ФК «Кредит – Капітал`на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 4000 грн..

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який подано представником позивача – Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» заборгованість за кредитним договором №5531439 від 23.02.2023 року у розмірі 29190 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – Капітал» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а всього 6422 грн. 40 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236).

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_5 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік