Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №527/1181/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1181/26

провадження 2/527/1051/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/1181/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 837938044, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 23260,00 грн, які було перераховано товариством на банківську картку № НОМЕР_1 з кінцевою датою повернення кредиту 15.08.2030. Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідач за користування кредитними коштами зобов`язаний був сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

02.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/51. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до до відповідача.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язанні та станом на 27.01.2026, заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 67132,65 грн, з яких 23260,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 42477,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1395,60 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 67132,65 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:00 год 08.06.2026 та на 11:30 год 25.06.2026 не вручені з відмітками «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

16 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 837938044 (далі Договір), який підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно з умовами договору розмір кредиту 6045,00 грн (п.2.1.). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 15.08.2030 (п.7.3.). Базова процентна ставка – 0,98 % в день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним (п.8.3) (а.с.26-38).

20 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 4000,00 грн, загальна сума кредиту: 10045,00 грн (а.с.38-39).

22 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1000,00 грн, загальна сума кредиту: 11045,00 грн (а.с.40-41).

24 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1000,00 грн, загальна сума кредиту: 12045,00 грн (а.с. 41-42).

24 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 6000,00 грн, загальна сума кредиту: 18045,00 грн (а.с. 43-44).

26 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 715,00 грн, загальна сума кредиту: 18760,00 грн (а.с. 44-45).

28 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 4000,00 грн, загальна сума кредиту: 22760,00 грн (а.с. 46-47).

29 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 837938044 від 16.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 500,00 грн, загальна сума кредиту: 23260,00 грн (а.с. 47-48).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 5.1 Договору та 1.3. Додаткових угод, позичальник зазначив реквізити платіжної картки для переказу грошових коштів НОМЕР_2 .

Як вбачається з Платіжних доручень та Підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів, платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 було перераховано кошти в загальній сумі 23260,00 грн згідно договору № 837938044 (а.с.62-65).

Зідно листа АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в банку на ім`я ОСОБА_1 випущено платіжну картку НОМЕР_1 , на яку було зараховано в період з 16.07.2025 по 29.07.2025 грошові кошти у загальній сумі 23260,00 грн (а.с. 124-125).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором та додатковими угодами.

02.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/51. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги (а.с.14-17,20).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги від 02.09.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/51, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором № 837938044 від 16.07.2025 на загальну суму 45481,95 грн (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, право вимоги за договором № 837938044 від 16.07.2025 перейшло до позивачана підставі договору факторингу.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості за договором № 837938044від 16.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 26.01.2026 становить: 23260,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 42477,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1395,60 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с.21-22).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23260,00 грн –заборгованості за тілом кредиту, 42477,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 23260,00 грн, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу та сплати процентів у встановленому договором розмірі не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23260,00 грн –заборгованості за тілом кредиту, 42477,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитомє законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1395,60 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 8.5 Договору та п. 1.6 Додаткових угод передбачена комісія за наданнч кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення 8.5 Договору та п. 1.6 Додаткових угод є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1395,60 грн – заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 67132,65 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 65737,05 грн, що становить 97,92 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2607,02 грн, що складає 97,92 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Адвокатське об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» надавало правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 5000,00 грн (а.с.71-79).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 4896,00 грн, що складає 97,92 % від 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 39700642 за Договором кредитної лінії № 837938044:

23260,00 грн – заборгованість по тілу кредиту,

42477,05 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом,

а всього 65737,05 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот тридцять сім гривень 05 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судовий збір в сумі 2607,02 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4896,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (місцезнаходження: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул.Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ: 39700642),

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_5 ).

Суддя А.О. Олефір