Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №379/685/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/685/26

Провадження № 1-кп/379/47/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження №12026111290000082, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сміле Роменського району Сумської області, з повною загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

У С Т А Н О В И В :

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Однак, у порушення вищевказаних вимог законодавства України, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, приблизно о 15 годині 19.03.2026 у ОСОБА_4 , який перебуваючи поруч з припаркованим на стоянці для велосипедів біля будинку №59 по вулиці Богдана Хмельницького в м. Тараща Білоцерківського району Київської області гірським велосипедом марки «CROSS» моделі «FAST», що належить на праві власності раніше незнайомій йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переконався, що за ним в цей час ніхто не спостерігає, виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

У подальшому, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , приблизно о 15 годині 19.03.2026, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що його дії залишаються непоміченими, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку вищевказаного гірського велосипеда марки «CROSS» моделі «FAST» вартістю 6 658,09 грн. який знаходився на стоянці для велосипедів біля будинку №59 по вулиці Богдана Хмельницького в м. Тараща Білоцерківського району Київської області, яким у подальшому ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, таким чином заподіявши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 6 658,09 грн.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в обсязі пред`явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та надав показання про те, що він дійсно вчинив викрадення велосипеда, належного потерпілій ОСОБА_6 .. Крадіжку він вчинив за обставин, наведених у обвинувальному акті. Він вибачився перед потерпілою і вона його пробачила, спричинену їй шкоду він відшкодував, повернувши велосипед, запевняє, що більше такого не допустить, щиро розкаявся та просив призначити мінімальне можливе покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала суду заяву, відповідно до якої просила судовий розгляд провести без її участі, претензій до ОСОБА_4 вона не має.

Таким чином, обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та щиро розкаявся у вчиненому. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

3. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Кримінальний кодекс України, частина 4 стаття 185: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, на 30 діб із подальшим продовженням воєнного стану на 30 днів відповідно до Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024.

Відтак, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням збитку.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнаючи себе винуватим у скоєному злочині, каявся та просив його суворо не карати.

Захисник ОСОБА_5 просив призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з ст. 65 КК України враховує межі, установлені санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до скоєного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд, зокрема, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; за формою вини умисним; ставлення обвинуваченого до скоєного, що полягає у повному визнанні винуватості; особу винного, який раніше не судимий, має повну середню спеціальну освіту, одружений, не перебуває на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Судом враховується наявність декількох пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин. Також судом враховується повне відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди та позиція потерпілої, яка претензій до ОСОБА_4 не має. Також судом береться до уваги негативна характеристика обвинуваченого з місця проходження військової служби.

Згідно із досудовою доповіддю про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеною Білоцерківським районним сектором №3 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; рівень ризику його небезпеки для суспільства – середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

За змістом ч. 1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

Така доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.

Санкцією частини 4 статті 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень статей 69 чи 69-1 КК України суд не вбачає.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

ОСОБА_4 обрано запобіжний захід строком до 21 липня 2026 року включно, у вигляді домашнього арешту в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби, з забороною залишати в цей період часу місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_6 завдана майнова шкода на суму 6 658,09 грн., яка відшкодована повністю. Цивільний позов не заявлено.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 318, 322, 349, 368, 371, ч.2,3 ст. 373, 374, 376, 392-395, КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби, з забороною залишати в цей період часу місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.

Речовий доказ - велосипед після набрання вироком законної сили залишити власнику - потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з обмеженнями, передбаченими ч. 2 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини в порядку ч. 15 ст. 615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Вирок проголошено 25.06.2026 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати о 16:15.

Головуючий суддя ОСОБА_1