Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №367/6330/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6330/26

Провадження по справі № 1-кп/367/924/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі ВКЗ),

захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111420000158 від 20.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Буча, Бучанського району, Київської області, зі слів - освіта професійно-технічна, не одруженого, дітей немає, старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України,

установив:

ОСОБА_5 з 28.10.2023 перебуває на посаді старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 та проходить військову службу під час мобілізації на особливий період.

20.03.2026 близько 13:45 (більш точного часу досудовим розслідуванням не установлено) сержант поліції ОСОБА_6 та сержант поліції ОСОБА_7 при виконання покладених на них обов`язків з безперервного та цілодобового патрулювання території на службовому автомобілі «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_2 , з метою протидії злочинності, підтримування публічної безпеки і порядку, запобіганню вчиненню правопорушень, виявленню причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, здійснювали патрулювання території обслуговування у м.Буча. Після отримання на логістичний пристрій повідомлення «самовільне залишення військової частини або місця служби» старший сержант поліції ОСОБА_6 та сержант поліції ОСОБА_7 прибули за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Тячівська, 1А, де близько 14:02 год поблизу магазину «Сайгон» побачили, що співробітниками ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області затримано громадянина. В це же час ОСОБА_5 , який проходив неподалік, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння побоїв працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків напав на ОСОБА_6 ззаду, повалив його на землю та заподіяв останньому побої у вигляді поєднаних поверхневих травм, захоплюючи декілька областей тіла, садна та подряпини шиї та обох колінних ділянок.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною другою статті 345 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, повідомив суду, що положення статті 349 КПК України він розуміє у повному обсязі, з наслідками розгляду кримінального провадження відповідно до частини третьої статті 349 КПК України обізнаний. Зазначив, що, дійсно, в середині березня 2026 року переходив залізничний переїзд, в певний момент неподалік магазину «Сайгон» побачив велике скупчення людей, крики, почув голос знайомого з проханням про допомогу, тому інстинктивно побіг до цієї групи людей. Побачив також там працівників поліції, на яких помітив жетони, знаки розрізнення, однак щоб урятувати знайомого штовхнув одного з поліцейських, який був там. Повалив його на землю і, мабуть, саме в цей час завдав йому побої. Майже одразу його зупинили інші працівники поліції і припинили бійку. Розумів, що перед ним був працівник поліції, однак зазначив, що його дії були імпульсивні, тому і вчинив так. Тепер він розуміє, що вчинив неправомірно, засуджує свої дії, щиро розкаюється у вчиненому, вибачається перед потерпілим і судом, просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі. Крім того, повідомив, що є діючим військовослужбовцем та на разі проходить реабілітацію у військовому госпіталі.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав пред`явлене обвинувачення, просив з урахуванням наявності щирого розкаяння та співпрацею ОСОБА_5 з органом досудового розслідування призначити його покарання за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України у виді 3 років обмеження волі, долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 у судові засідання не з`являвся, надав суду заяву про розгляд провадження стосовно ОСОБА_5 без його участі, обвинуваченням підтримав, визначення міри покарання ОСОБА_5 залишив на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний беззаперечно визнав вину у вчиненні кримінального правопорушенні та щиро розкаявся у вчиненому, пообіцяв більше такого не вчиняти, є раніше не судимою особою, обставини, що обтяжують покарання, відсутні. З урахуванням указаних обставин, а також того, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5 є нетяжким, просив призначити покарання у межах санкції частини другої статті 345 КК України у виді 3 років обмеження волі, однак з урахуванням указаних вище обставин застосувати статтю 75 КК України та звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням.

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 , а також прокурор, захисник правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною другою статті 345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 364 КК України відповідно до статті 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно зі статтею 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , не встановлено.

При призначенні покарання судом враховуються вимоги статті 50 КК України, зокрема, що метою покарання є не тільки кара, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Аналізуючи зібрані у справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд враховує таке: ОСОБА_5 раніше не судимий, неодружений, є військовослужбовцем, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра за місцем проживання не звертався, негативно характеризується за місцем проживанням, хоча скарг від сусідів не надходило, при цьому притягувався до адміністративної відповідальності та був помічений у спілкуванні з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя.

З огляду на викладені обставини, а також те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, враховуючи відомості про особу, суд вважає, що ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України має бути призначене покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі.

Суд вважає, що покарання у виді обмеження волі обвинуваченому ОСОБА_5 буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, воно повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, позиції сторін, висловленої у судовому засіданні, а також відомостей про обвинуваченого, який визнав свою провину, щиро розкаявся, а також враховуючи відомості про його особу, суд призначає ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті кримінального закону строком на 3 роки.

Разом з тим, враховуючи що обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні розкаявся у вчиненому, негативно оцінив власну протиправну поведінку та засуджує її, тому, зважаючи на його поведінку та відношення до вчиненого, що свідчить про щире бажання стати на шлях виправлення, суд вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням певних обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попереджатиме вчинення ним інших кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов в межах цього провадження заявлено не було, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Відповідно до вимог статті 72 КК України у строк призначеного покарання обвинуваченому слід зарахувати строк дії домашнього арешту з розрахунку, визначеного у частинах першій та сьомій статті 72 КК України.

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною другою статті 345 КК України, статтями 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на нього відповідно до статті 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 25.06.2026.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, визначеного ухвалою від 21.05.2026, скасувати.

На підставі положень статті 72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання ОСОБА_5 строк цілодобового домашнього арешту з 21.03.2026 до 21.05.2026 включно із розрахунку три дні домашнього арешту за два дні обмеження волі.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також не пізніше наступного дня направити учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Вирок складено та проголошено 25.06.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1