Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №285/3872/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/3872/26

провадження № 1-кс/0285/622/26

24 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої слідчої судді………... ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання....... ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………...... ОСОБА_3 ,

підозрюваного.............................. ОСОБА_4 ,

захисника ...........................……... ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

погоджене прокурором Звягельської окружної прокуратури

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

у кримінальному провадженні №12026060530000352, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2026,

в межах якого оголошено підозру

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

українцю, громадянину України, уродженцю с. Великий Молодьків Новоград-Волинського району Житомирської області,

який проживає в АДРЕСА_1 ,

раніше судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Слідчий 24.06.2026 звернувся до суду з даним клопотанням, яке мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Зазначив, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого і свідків. Окрім того, він не має постійного джерела доходів, не працює, неодружений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Вказані обставини не сприятимуть належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час досудового розслідування ризикам.

Розмір застави просив не визначати.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Підозрюваний заперечив свою причетність до інкримінованого йому правопорушення, просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Захисник зазначила, що наведені ризики є необґрунтованими та не доведеними, просила обрати ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт або заставу.

Розглянувши подане клопотання та додані до нього додатки, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить такого висновку.

Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі, з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, перелік яких визначено ст.177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ізоляційний запобіжний захід завжди може бути виправданий, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ст.177 КПК України детально описує ризики, які можуть виправдати ізоляцію особи від суспільства. Метою застосування (продовження) запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Встановлено, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження №12026060530000352, внесене до ЄРДР від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 ККУ.

З клопотання слідує, що 22.06.2026 близько 20:30 год поблизу будинку №24 по вул. Олени Теліги у м. Звягелі між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому два удари кулаком у голову. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді перелому кісток склепіння черепа та субдуральної гематоми.

23.06.2026 о 13:05 год ОСОБА_4 було затримано та 24.06.2026 йому повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 ККУ.

Обґрунтованість підозри є важливим критерієм та підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. Так, ч.3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведуть, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Разом з тим, кримінальний процесуальний закон визначає конкретний перелік заходів забезпечення кримінального провадження, які можуть бути застосовані задля досягнення дієвості цього провадження. До вказаних заходів належать, зокрема, запобіжні заходи.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Тобто, обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий – доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється наявними в матеріалах провадження доказами.

На даній стадії слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення. На підставі оцінки наданих матеріалів та сукупності отриманих слідством доказів у цій справі факт умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є вірогідним та достатнім для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.

Наявними в кримінальному провадженні відомостями підтверджується існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину (за який законом може бути призначено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі), що може бути підставою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, з яким звернувся слідчий.

Також, суд сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та вважає у даному конкретному випадку обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані прокурором в судовому засіданні та підтверджуються наданими матеріалами, зокрема вони є дійсними.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому врахування його тяжкості має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку.

Доводи захисника про необґрунтованість наведених прокурором ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Таким чином, взяття підозрюваного під варту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо нього, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ.

Відтак, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, докази, на які посилається у клопотанні сторона обвинувачення, та особу підозрюваного, – суд вважає, що на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, встановленим ч.1 ст.177 КПК України, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу.

В поданому клопотанні доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а тому воно підлягає до задоволення.

Оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства, у відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК підстав для визначення розміру застави немає.

Керуючись ст.ст.177, 183, 184, 193, 194, 372, 376 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів до 21.08.2026 без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення або з дня отримання її копії.

Час проголошення повного тексту ухвали 10 год 25.06.2026.

Головуюча слідча суддя ОСОБА_1