Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №161/25323/25 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 161/25323/25

Провадження № 2/931/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за розпискою,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з борговою розпискою від 29.06.2024 року вона позичила ОСОБА_2 20000 доларів США з відсотковою ставкою 24%, які відповідач зобов`язався повернути до 29.06.2025 року.

Однак, до вказаного терміну відповідач вказані кошти не повернув, на її досудові претензії не раегує.

Просить стягнути з відповідача на її користь борг згідно з борговою розпискою в сумі 20000 доларів США та 2870 доларів США відсотків, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.06.2026 року представник позивача надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за його зареєстрованим місцем проживання, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що повернулись суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній». Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, судом встановлено, що 29.06.2024 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20000 доларів США, які зобов`язався повернути до 29.06.2025 року, та сплатити 24% відсотків річних, про що склав боргову розписку, підписану відповідачем, що підтверджується оригіналом розписки (а.с. 63).

Пред`являючи даний позов, позивач зазначила, що у визначений у розписці строк ОСОБА_2 боргу не повернув, що зумовлює необхідність захисту її порушених прав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно із ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Свої зобов`язання по поверненню позики відповідач у визначений у розписці строк не виконав, про що свідчить наявність у позивача оригіналу розписки відповідача на суму позики 20000 доларів США, що долучена до матеріалів справи.

ОСОБА_2 не надано суду розписки позивача про одержання останнім виконання зобов`язання.

Відтак, оцінивши надані позивачем докази, з врахуванням відсутності заперечень позовних вимог зі сторони відповідача, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування між сторонами договірних відносин з позики, що відповідно дає підстави для стягнення заборгованості в сумі 20000 доларів США та відсотків в розмірі 2870 доларів США.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає позовним вимогам та не суперечить закону.

Згідно із ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

У справі, яка розглядається, зазначивши про необхідність повернення суми, еквівалентної 20000 доларів США, сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням, є долар США. Тобто змістом зобов`язання є повернення заборгованості (з врахуванням суми відсотків) в розмірі, що еквівалентний 22870 доларів США на момент повернення боргу.

Валюту платежу сторони у договорі не визначили. Водночас, на переконання суду, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами.

Отже, суд констатує, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 20000 доларів США на момент платежу.

Відтак, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 8351,30 грн сплаченого нею судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13, 15, 16, 202, 207, 526, 527, 533, 627, 1046, 1047, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , заборгованість згідно з борговою розпискою від 29.06.2024 року у розмірі еквівалентному 22870 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят) доларів США, за курсом НБУ на день виконання рішення, а також 8351 (вісім тисяч триста п`ятдесят одна) грн 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай