Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №159/5320/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5320/25

Провадження № 1-кп/159/204/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора- ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5 (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030550000678 від 16.05.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Дергачі Харківської області, з середньою освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

у с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4 будучи обізнаний про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України №235/2025 від 15.04.2025 строком на 90 діб, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025, про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, всупереч вищевказаним положенням законодавства, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009, Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» від 26.03.1994, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, з метою отримання грошової винагороди, у невстановленому місці та невстановлений час, проте не пізніше 21.05.2025, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою для досягнення спільного злочинного наміру – здійснення незаконного переправлення осіб через державний кордон за грошову винагороду, та вирішив сприяти вчиненню таких дій шляхом надання засобів, порад, вказівок особам щодо перетину державного кордону України за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 21.05.2025, дізнався від невстановленої досудовим розслідуванням особи про її наміри організувати за грошову винагороду незаконне переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через державний кордон України поза пунктом пропуску до Румунії, які попереднього погодилися сплатити за перетин кордону по 8000 Євро з кожного, а також 1700 доларів США за безперешкодне перевезення вказаних осіб з м. Ковеля Волинської області до Закарпатської області.

В подальшому, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, а саме отриманням грошової винагороди в розмірі 1700 доларів США за перевезення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Закарпатської області, погодився надати їм засоби, зокрема автомобіль марки «Skoda Fabia» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_2 , та особисто здійснити їх безперешкодне перевезення з м. Ковеля Волинської області до Закарпатської області для подальшого незаконного перетину даними громадянами державного кордону України.

З цією метою ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, в ранкову пору доби 21.05.2025 на території АЗС «WOG», що в м. Ковель, по вул. Брестська, 141 Волинської області зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з якими була попередня домовленість щодо перевезення до Закарпатської області, та в подальшому використовуючи автомобіль «Skoda Fabia» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_2 , повіз їх в напрямку державного кордону України з Румунією в межах Закарпатської області, для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України у вказаній області.

В подальшому, 21.05.2025 приблизно о 08.30 год автомобіль ОСОБА_4 «Skoda Fabia» з державним реєстраційним знаком НОМЕР_2 під час руху в напрямку Закарпатської області був зупинений працівниками поліції в селищі міського типу Турійськ Ковельського р-ну Волинської обл., де в салоні вказаного автомобіля, окрім ОСОБА_4 , виявлені пасажири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.

Зазначеними умисними діями, які виразилися у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

18.03.2026 прокурор Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та обвинувачений ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 уклали угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_4 :

- беззастережно визнав себе винуватим в обсязі пред`явленого обвинувачення,

- взяв обов`язок щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою у співучасті з ОСОБА_4 , щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, шляхом участі у всіх необхідних слідчих та процесуальних діях, наданні правдивих показань про відомі факти вчинення кримінального правопорушення.

- зобов`язаний упродовж 30 днів з дня набрання вироком законної сили додатково перерахувати 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень в якості благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України (за реквізитами - Отримувач коштів: військова частина НОМЕР_3 ; Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ; Рахунок: НОМЕР_5 в ДКСУ; МФО: 820172; Призначення платежу: благодійна допомога для забезпечення обороноздатності України, ККДБ 25020100; Примітка: для А0515-Н для підрозділів Департаменту активних дій ГУР МО України).

Сторонами узгоджена міра покарання за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, без конфіскації майна. Сторони погодили звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

При узгодженні міри покарання із застосуванням ст.69 КК України сторони врахували ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу винного, який є діючим військовослужбовцем, є раніше несудимою особою, характеризується виключно позитивно, отримав подяку за несення служби, тривалий час проходив реабілітацію у зв`язку із отриманими захворюваннями, має міцні соціальні зв`язки, виховує двох малолітніх дітей, обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

При цьому враховували, що тяжкі наслідки у результаті вчинення вказаного кримінального правопорушення не настали, шкоди не заподіяно, обвинувачений розкаявся у скоєному, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, надав критичну оцінку своєї протиправної поведінки, а також протягом досудового розслідування надавав показання про обставини вчинення кримінального правопорушення, які не були відомі органу досудового розслідування, у тому числі викривальні показання щодо іншого співучасника, приймав участь у слідчому експерименті, інших слідчих (розшукових) діях. Крім того ОСОБА_4 зробив добровільний внесок на підтримку Збройних Сил України в розмірі 150 000 грн і зобов`язався додатково сплатити 211960 грн після затвердження угоди судом.

Можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням обумовлена посткримінальною поведінкою ОСОБА_4 , належним виконанням процесуальних обов`язків, участь у процесуальних діях упродовж досудового розслідування, бажання залагодити провину, у тому числі шляхом здійснення благодійного грошового внеску.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив існування обставин за пред`явленим обвинуваченням, засвідчив усвідомлення неправомірності власних дій, просив врахувати його сімейний стан, продовження несення військової служби, щирість каяття, розуміє зміст взятих на себе за угодою зобов`язань, готовий до їх виконання, просив призначити узгоджене сторонами покарання.

При вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд керується таким.

Відповідно до ст. 468, пункту 1,3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора чи підозрюваного/обвинуваченого за умови викриття підозрюваним/обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений дав згоду на давання показань щодо викриття злочинної діяльності інших співучасників.

Обвинувачений цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані в разі затвердження судом угоди.

Угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Зміст угоди не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу та Кримінального кодексу України, відповідає інтересам суспільства.

Погоджене сторонами покарання відповідає положенням статей 50, 65, 69, 75 КК України.

Приймаючи до уваги вік обвинуваченого, його сімейний стан, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, тривалість проходження військової служби, стан здоров`я і необхідність продовжувати реабілітацію, виключно позитивну характеристику за місцем служби, отримання відзнак за службу, зміст взятих за угодою зобов`язань щодо сприяння у розкритті протиправної діяльності інших осіб, внесення додаткового благодійного внеску 211960 грн, окрім вже внесених 150 000 грн, сумлінну процесуальну поведінку, що свідчить про щирість каяття, повідомлення невідомих органу досудового розслідування обставин, що свідчить про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, призначення покарання більш м`якого ніж передбачено санкцією закону, за яким особа притягується до відповідальності за тяжкий злочин, із застосуванням ст.69 КК України, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням на підстав ст.75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає принципам індивідуалізації та справедливості покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України та з подальшим звільненням від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням відповідає принципам справедливості і законності.

На переконання суду, встановлення обвинуваченому однорічного іспитового строку з покладанням передбачених ст.76 КК України обов`язків, буде дієвим заходом контролю за його поведінкою та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до приписів ст.77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч.3 ст.332 КК України, не застосовується у зв`язку із звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке передбачене санкцією статті як обов`язкове, не призначається оскільки інкримінований злочин ОСОБА_4 вчинено не у зв`язку із обійманням певної посади чи зайняттям певною діяльністю. На правила призначення додаткових покарань вказав Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 у справі 498/1056/24.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

ОСОБА_4 утримувався під вартою з моменту затримання в порядку ст.208 КПК України з 21.05.2025 до дня внесення застави 04.06.2025. На підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення необхідно зарахувати в строк відбування покарання, з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Після внесення застави до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави, який доцільно залишити до набрання вироком законної сили. Після набрання вироком законної сили застава в розмірі 211960 грн підлягає поверненню заставодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження суд вирішує відповідно до вимог статей 100,174 КПК України.

Постановою слідчого від 22.05.2025 речовими доказами у справі визнані: 80 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США, 15 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США, три мобільних телефони обвинуваченого марки «Galaxy S20FE», «POCO X 3Pro», «Iphone10», автомобіль марки «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_2 і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_10 .

Під час досудового розслідування та судового розгляду справи не встановлено підстав для застосування спеціальної конфіскації, тому арешт накладений ухвалою слідчого судді від 23.05.2025 на речові докази необхідно скасувати. Мобільні телефони та автомобіль повернути власникам, імітаційні кошти знищити.

За відсутності правових підстав для конфіскації майна чи спеціальної конфіскації арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2025 на належний ОСОБА_4 на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 необхідно скасувати.

Керуючись статтями 375, 468, 469, 475, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 18.03.2026, укладену у кримінальному провадженні №12025030550000678 від 16.05.2025між прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

На підставі ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира військової частини за місцем служби. У разі звільнення засудженого з військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 21.05.2025 до 04.06.2025 включно з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази :

1) 80 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США з серією і номером KL83664885В та 15 імітаційних купюр номіналом по 100 доларів США серією і номером LB19287319S, які зберігаються в камері речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області — знищити;

2) мобільні телефони «Galaxy S20FE», «POCO X 3Pro», «Iphone10», які зберігаються в камері речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області — повернути обвинуваченому ОСОБА_4

3) автомобіль марки «Skoda Fabia» номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на спецмайданчику за адресою: м.Ковель, вул. Заводська, 2а, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , яке зберігається в камері речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області — повернути ОСОБА_10 .

Скасувати арешт накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.05.2025 на речові докази.

Скасувати арешт накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2025 на належний ОСОБА_4 на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

До набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, внесену 04.06.2025 на виконання ухвали від 23.05.2025 у справі №159/3379/25, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області (платіжна інструкція № 0.0.4395290939.1 на суму 112000 гривень, платник ОСОБА_8 ; платіжна інструкція № 0.0.4395286534.1 на суму 100000 гривень, платник ОСОБА_9 ) повернути заставодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити учасникам судового розгляду.

ГоловуючийОСОБА_1