Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №159/1552/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1552/26

Провадження № 2/159/1537/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі,

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що позивач і відповідач ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку на АДРЕСА_1 . Кожному належить 1/2 ідеальної частки, проте фактично будинок складається з двох ізольованих об`єктів, облаштованих самостійним входом, окремими інженерними мережами, у зв`язку з чим сторони користуються відокремленими приміщеннями. Також між сторонами розподілена земельна ділянка під будинком, позивачу на праві власності належить 0,0284 га, відповідачу 0,0114 га.

Тривалий час відповідач ухиляється від укладення в позасудовому порядку договору про поділ спільного майна, тому позивач просить припинити право спільної часткової власності, виділити кожній із сторін у самостійний об`єкт нерухомості належну їм 1/2 частку в житловому будинку за варіантом визначеним у висновку судового експерта №67/25 від 11.02.2026.

20.03.2026 суд відкрив провадження у справі, визначив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. 11.05.2026 закрив підготовче провадження у справі і перейшов до розгляду справи по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися. Від представника позивача адвоката Самулевич О.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутності на підставі поданих документів. Відповідач ОСОБА_2 поштовими засобами зв`язку скерував до суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечив, повідомив про відсутність можливості прибути в судове засідання.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) — 24.06.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт нерухомості, реєстраційний номер 2449437407104 - Житловий будинок на АДРЕСА_1 (на сьогодні АДРЕСА_1 загальною площею 95,9 кв.м., житловою 65,3 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами належить на праві спільної часткової власності по 1/2:

- ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого державним нотаріусом Ковельської міської державної нотаріальної контори 09.04.1988, №1112 (реєстраційне посвідчення №4049 від 18.04.1988, а.с. 22),

- ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу 07.09.2021, №1398 (а.с.13, номер відомостей про речове право 43830365 від 07.09.2021).

Станом на 14.01.2026 загальна та житлова площа житлового будинку не змінилася, що підтверджено технічним паспортом ТІ01: НОМЕР_1 . Ознаки самочинного будівництва відсутні. Рік побудови 1981. Будинок складається з двох квартир.

Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 45,5 кв.м., в тому числі житловою 24,4 кв.м.: кухня 1-1 площею 8,4 кв.м., санвузол 1-2 площею 7,1 кв.м., кімната 1-3 площею 10,6 кв.м., коридор 1-4 площею 5,6 кв.м., кімната 1-5 площею 13,8 кв.м.

Квартира АДРЕСА_3 загальною площею 50,4 кв.м., в тому числі житловою 40,9 кв.м.: коридор 2-1 площею 5,1 кв.м., кладова 2-2 площею 4,4 кв.м., кімната 2-3 площею 14,7 кв.м., кімната 2-4 площею 26,2 кв.м.

Сторони погодили порядок користування житловим будинком: позивач ОСОБА_1 користується квартирою АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_2 .

Прибудинкова територія та земельна ділянка під будинком поділена між сторонами. За позивачем зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0284 га, кадастровий номер 0710400000:25:029:0021, де розташована квартира АДРЕСА_3 , за відповідачем на праві власності зареєстрована земельна ділянка площею 0,0114 га, кадастровий номер 710400000:25:029:0010, де розташована квартира АДРЕСА_2 (а.с.13,40).

У висновку судової будівельно - технічної експертизи №67/25 від 11.06.2026 запропонований варіант поділу житлового будинку і господарських будівель з урахуванням встановленого між сторонами порядку користування майном. ОСОБА_1 запропоновано виділити в житловому будинку приміщення, які відповідають квартирі АДРЕСА_4 , вимощення І, огорожу №1, хвіртку №3, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0284 га, кадастровий номер 0710400000:25:029:0021. ОСОБА_2 запропоновано виділити в житловому будинку приміщення, які відповідають квартирі АДРЕСА_2 загальною площею 45,5 кв.м., житловою 24,4 кв.м., а також огорожу №1, хвіртку №2, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0114 га, кадастровий номер 0710400000:25:029:0010.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою – третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна – це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

У розумінні ст.181 ЦК України самостійні об`єкти повинні зберегти первісне цільове призначення та відповідати вимогам законодавства за технічними, протипожежними, будівельними характеристиками.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23.04.2025 у справі № 357/3145/20 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що «поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Тому за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо)».

Врахувавши встановлений між сторонами порядок користування житловим будинком та поділ земельної ділянки з урахуванням фактично розподіленого житла, суд вважає можливим провести поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 між двома співвласниками.

Відповідач не надав суду заперечень з приводу обумовленої у висновку для нього частини.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони не клопотали перед судом про призначення будівельно - технічної експертизи, а наданий позивачем висновок судового експерта відповідає вимогам ст.106 ЦПК України і не містить застережень щодо відхилення від розміру часток чи зміни функціонального призначення приміщень.

Ураховуючи наведене суд оцінює наданий позивачем висновок, як такий, що узгоджується із матеріалами справи, відповідає вимогам законодавства, тому приймається судом для визначення варіанту поділу житлового будинку.

Сторони не заявляли вимог про стягнення грошової компенсації та про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 273,279 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 181, 358, 364, 392 Цивільного Кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виділити у приватну власність ОСОБА_1 в натурі належну їй 1/2 частку в окремий об`єкт нерухомості (житловий будинок), що складається з приміщень: коридор 2-1 площею 5,1 кв.м., кладова 2-2 площею 4,4 кв.м., кімната 2-3 площею 14,7 кв.м., кімната 2-4 площею 26,2 кв.м. загальною площею 50,4 кв.м., житловою 40,9 кв.м.; приналежних будівель та споруд: хлів «Б-1», хліб «б», вбиральню «В», сарай (погріб) «Г», вимощення І, огорожу №1, хвіртку №3.

В порядку поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виділити у приватну власність ОСОБА_2 в натурі належну йому 1/2 частку в окремий об`єкт нерухомості (житловий будинок), що складається з приміщень: кухня 1-1 площею 8,4 кв.м., санвузол 1-2 площею 7,1 кв.м., кімната 1-3 площею 10,6 кв.м., коридор 1-4 площею 5,6 кв.м., кімната 1-5 площею 13,8 кв.м., загальною площею 45,5 кв.м., житловою 24,4 кв.м.; приналежних споруд: огорожу №1, хвіртку №2.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 24.06.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК