Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №154/2566/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2566/26

2-о/154/74/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці — адвоката Соколова М.В.,

представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради — Гулюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і малолітньої ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Соколова М.В. звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно своєї дочки ОСОБА_4 .

Заявниця зазначила, що ОСОБА_4 проживає разом із нею та своїми дітьми — неповнолітнім ОСОБА_2 і малолітньою ОСОБА_3 — у будинку АДРЕСА_1 , систематично зловживає алкогольними напоями та вчиняє щодо неї і дітей фізичне та психологічне домашнє насильство.

З огляду на повторюваність такої поведінки, неодноразове притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та невиконання нею термінових заборонних приписів заявниця просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким заборонити ОСОБА_4 перебувати у місці спільного проживання з постраждалими особами та наближатися до місця їх проживання.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року до участі у справі як заінтересовану особу залучено Службу у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради та витребувано з матеріалів справ Володимирського міського суду Волинської області копії постанов про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі.

Пояснила, що її дочка систематично зловживає алкогольними напоями, а у стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно й неадекватно, влаштовує сварки, кричить, принижує та ображає дітей, застосовує до них фізичну силу. Зокрема, постійно ображає сина, дряпає, шарпає та б`є його, унаслідок чого дитина перебуває у страху та почала заїкатися. Аналогічна поведінка має місце і щодо малолітньої ОСОБА_5 .

За твердженням заявниці, насильство відбувається якщо не щоденно, то через день, а останній випадок мав місце вранці 25 червня 2026 року, безпосередньо перед судовим засіданням.

Заявниця пояснила, що після останнього зафіксованого поліцією 03 квітня 2026 року епізоду домашнього насильства, воно не припинилося, однак тепер під час виклику працівників поліції ОСОБА_4 втікає, залишаючи будинок, унаслідок чого нові адміністративні матеріали не завжди складаються.

ОСОБА_1 також зазначила, що саме вона постійно та самостійно здійснює фактичний догляд за дітьми, забезпечує їх харчування, навчання, лікування та побутові потреби. Батьки дітей разом із ними не проживають і участі в їх вихованні не беруть. Заявниця має можливість і надалі належно доглядати за дітьми.

ОСОБА_4 фактично проживає у спірному будинку, однак часто тривалий час відсутня та перебуває в інших осіб. За поясненнями заявниці, ОСОБА_4 є співвласницею будинку.

Представник заявниці адвокат Соколов М.В. заяву підтримав, зазначивши, що належність ОСОБА_4 частки у праві власності на будинок не виключає можливості тимчасового обмеження її права користування житлом, оскільки таке обмеження необхідне для захисту дітей, які систематично потерпають від домашнього насильства.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради Гулюк С.М. заяву підтримала.

Пояснила, що Служба неодноразово здійснювала виїзди за місцем проживання сім`ї у зв`язку з повідомленнями поліції про вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо своїх дітей. Під час таких виїздів працівники Служби фіксували перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння.

Представник Служби підтвердила, що діти фактично проживають із бабою, умови їх проживання є належними, ОСОБА_1 здійснює за ними постійний догляд та зможе забезпечувати їх потреби надалі. Унаслідок видачі обмежувального припису діти без належного догляду не залишаться.

На думку представника Служби, з урахуванням віку та рівня зрілості дітей тимчасове припинення спільного проживання з матір`ю відповідатиме їх найкращим інтересам. Питання про конкретний строк дії припису представник Служби залишила на розсуд суду, зазначивши, що з огляду на обставини справи строк у шість місяців також міг би бути необхідним і достатнім.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, заяв, пояснень або клопотань до суду не подала.

Про дату, час і місце судового розгляду ОСОБА_4 повідомлялася шляхом направлення повідомлення за відомим суду номером мобільного телефону через застосунок Viber, що забезпечує фіксацію його доставлення, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що у випадках термінової необхідності, зокрема у справах про видачу обмежувального припису, учасники справи можуть бути повідомлені про судове засідання телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку, у тому числі мобільного, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України, неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

За таких обставин суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 також є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади та довідки про склад сім`ї №904 від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та діти зареєстровані й проживають у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей... першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 19 цієї Конвенції покладає на державу обов`язок захищати дитину від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образ, недбалого чи жорстокого поводження з боку батьків або інших осіб, які піклуються про дитину.

Відповідно до статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства, — це особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком такого насильства.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами... а також погрози вчинення таких діянь».

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону психологічне насильство визначено як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, які викликали побоювання за безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону фізичне насильство визначено як форму домашнього насильства, що включає, зокрема, ляпаси, стусани, штовхання, щипання, нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень та інші правопорушення насильницького характеру.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника — встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Оцінкою ризиків згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону є оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом можуть бути визначені, зокрема, такі заходи: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Верховний Суд у постанові від 5 вересня 2019 року у справі №756/3859/19 сформулював висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи... а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі №531/352/22 Верховний Суд зазначив, що суд має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

Таким чином, предметом розгляду цієї справи є не повторне покарання ОСОБА_4 за раніше вчинені правопорушення, а встановлення наявності актуального ризику продовження або повторення домашнього насильства та необхідності тимчасового захисту постраждалих осіб.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду... лише в питанні, чи мали місце ці дії... та чи вчинені вони цією особою.

Судом витребувано та досліджено постанови Володимирського міського суду Волинської області, які набрали законної сили та якими встановлено численні випадки домашнього насильства ОСОБА_4 .

Постановою від 15 квітня 2026 року у справі №154/161/26 установлено, що 8 січня 2026 року ОСОБА_4 вчинила щодо матері ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство, шарпала її та ображала нецензурною лайкою.

Постановою від 21 квітня 2026 року у справі №154/964/26 установлено, що 19 лютого 2026 року ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, застосувала фізичне насильство до сина ОСОБА_6 , внаслідок чого йому було заподіяно забій пальця лівої кисті, а також учинила психологічне насильство щодо матері у присутності малолітньої ОСОБА_5 .

Цією ж постановою встановлено, що 2 березня 2026 року ОСОБА_4 повторно вчинила психологічне насильство щодо матері та порушила терміновий заборонний припис.

Постановами від 8 квітня 2026 року у справах №154/930/26 та №154/931/26 установлено вчинення ОСОБА_4 20 лютого 2026 року психологічного насильства щодо ОСОБА_1 , у тому числі у присутності неповнолітнього ОСОБА_6 .

Постановою від 16 квітня 2026 року у справі №154/947/26 установлено, що 24 лютого 2026 року ОСОБА_4 вчинила психологічне насильство щодо малолітньої ОСОБА_5 , висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала та чинила на неї психологічний тиск, а також порушила встановлену терміновим приписом заборону контактувати з дітьми.

Постановою від 2 квітня 2026 року у справі №154/997/26 установлено, що 28 лютого 2026 року ОСОБА_4 вчинила психологічне насильство щодо матері, голосно кричала та ображала її.

Постановою від 12 травня 2026 року у справі №154/1316/26 установлено, що 15 березня 2026 року ОСОБА_4 вчинила фізичне та психологічне насильство щодо матері й неповнолітнього сина ОСОБА_6 , шарпала та принижувала їх, а насильство щодо сина відбувалося у присутності малолітньої ОСОБА_5 .

Постановою від 21 травня 2026 року у справі №154/1166/26 установлено, що 16 березня 2026 року ОСОБА_4 ображала ОСОБА_1 нецензурною лайкою та погрожувала їй фізичною розправою.

Постановою від 11 червня 2026 року у справі №154/1440/26 установлено вчинення ОСОБА_4 3 квітня 2026 року психологічного насильства щодо матері та сина ОСОБА_6 , а також порушення термінового заборонного припису.

Крім того, матеріали справи містять лист Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області №40447-2026 від 26 березня 2026 року з відомостями про неодноразові звернення ОСОБА_1 до поліції та прийняті за ними рішення.

До справи також долучено термінові заборонні приписи:

- серії АА №646332, яким ОСОБА_4 було заборонено з 8 до 13 січня 2026 року в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 ;

- серії АА №650138 від 20 лютого 2026 року, яким до 25 лютого 2026 року було заборонено в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 ;

- серії АА №646371 від 20 лютого 2026 року, яким було заборонено в будь-який спосіб контактувати з неповнолітнім ОСОБА_6 ;

- серії АА №646335 від 28 лютого 2026 року, яким було заборонено до 4 березня 2026 року в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 .

Таким чином, установлені обставини не є звичайним сімейним чи побутовим конфліктом. Фізичне та психологічне насильство ОСОБА_4 щодо заявниці та обох дітей підтверджене не лише зверненнями до поліції, а й низкою судових постанов, якими встановлено конкретні насильницькі дії.

Застосовані раніше короткострокові заходи не забезпечили припинення насильства. ОСОБА_4 продовжувала агресивну поведінку після винесення термінових приписів та притягнення її до адміністративної відповідальності, а окремі приписи нею порушувалися.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що насильство триває до цього часу та востаннє мало місце вранці 25 червня 2026 року, є послідовними й узгоджуються з установленою судовими постановами тривалою моделлю поведінки ОСОБА_4 .

Ці пояснення також узгоджуються з поясненнями представника Служби у справах дітей ОСОБА_7 про неодноразові виїзди працівників Служби у зв`язку з повідомленнями поліції та фіксування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння.

Те, що після 3 квітня 2026 року не було складено нових адміністративних протоколів, не свідчить про припинення насильства, оскільки заявниця пояснила, що після виклику поліції ОСОБА_4 залишає будинок, уникаючи безпосередньої фіксації події.

Оцінюючи ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства, суд ураховує: неодноразовість і систематичність насильницької поведінки; вчинення насильства протягом тривалого періоду; поєднання фізичного та психологічного насильства; безпосереднє вчинення насильства щодо обох дітей; заподіяння ОСОБА_6 тілесного ушкодження; вчинення насильства щодо дорослої особи у присутності дітей; систематичне зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями; погрози фізичною розправою; порушення термінових заборонних приписів; продовження агресивної поведінки після адміністративних стягнень; спільне проживання кривдниці з постраждалими особами та постійний доступ до дітей; відсутність у поведінці ОСОБА_4 ознак усвідомлення наслідків своїх дій або наміру її змінити.

Сукупність наведених обставин свідчить про високий та актуальний ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства, а тому потребує застосування тимчасових заходів, які фізично відокремлять кривдницю від постраждалих осіб у місці їх постійного проживання.

Щодо права ОСОБА_4 на житло суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути... обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За поясненнями заявниці, ОСОБА_4 є співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 .

Однак видача обмежувального припису не припиняє право власності ОСОБА_4 , не позбавляє її частки у спільному майні та не вирішує питання про виселення чи припинення права користування житлом. Установлене обмеження має тимчасовий характер та застосовується у спеціальному порядку, прямо передбаченому статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У постанові від 28 квітня 2020 року у справі №754/11171/19 Верховний Суд зазначив, що тимчасове обмеження права власності кривдника... є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Верховний Суд також наголосив на необхідності оцінювати пропорційність такого втручання з урахуванням установлених ризиків та протиправної поведінки кривдника.

У цій справі тимчасове обмеження можливості ОСОБА_4 перебувати у спільному житлі переслідує законну мету — захист фізичного та психічного здоров`я заявниці й дітей.

Такий захід є необхідним, оскільки насильство систематично вчиняється саме у спільному житлі, а попередні менш тривалі заходи не забезпечили його припинення.

Він є пропорційним, оскільки: має тимчасовий характер; не припиняє та не змінює права власності ОСОБА_4 ; не позбавляє її можливості розпоряджатися належною їй часткою; не вирішує питання про позбавлення її батьківських прав; не містить повної заборони телефонного, електронного або іншого спілкування з дітьми; забезпечує залишення дітей у звичному місці проживання з бабою, яка фактично здійснює за ними постійний догляд; відповідає позиції Служби у справах дітей, яка підтвердила належність умов проживання та можливість подальшого догляду за дітьми заявницею.

Визначаючи строк дії обмежувального припису, суд ураховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №415/10120/18 про те, що строк дії обмежувального припису має бути пропорційним і достатнім.

Суд бере до уваги значну кількість установлених випадків домашнього насильства, їх фізичний і психологічний характер, вчинення насильства безпосередньо щодо дітей, невиконання термінових приписів та продовження насильства станом на день розгляду справи.

Водночас суд ураховує, що це перший судовий обмежувальний припис щодо ОСОБА_4 , вона є матір`ю дітей, а застосовані заходи істотно впливають на можливість їх безпосереднього спілкування та спільного сімейного життя.

Обмежувальний припис має на меті не остаточне розірвання сімейних зв`язків, а створення безпечного періоду для стабілізації психологічного стану дітей, зміни поведінки ОСОБА_4 та здійснення відповідними службами необхідної роботи із сім`єю.

З огляду на це максимальний шестимісячний строк на цьому етапі є надмірним, тоді як мінімальний строк з урахуванням систематичності та актуальності насильства не забезпечить належного превентивного ефекту.

Суд вважає пропорційним і достатнім строк дії обмежувального припису тривалістю три місяці.

За таких обставин заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи... на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Керуючись статтями 3, 8 Конституції України, статтями 3, 19 Конвенції про права дитини, статтями 155, 171 СК України, статтями 319, 321 ЦК України, статтями 12, 13, 76–82, 89, 128, 263–265, 294, 350-2, 350-5, 350-6, 350-8 ЦПК України, статтями 1, 3, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.

Видати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обмежувальний припис строком на три місяці, яким:

- заборонити ОСОБА_4 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у житловому будинку АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань ближче ніж 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії обмежувального припису обчислювати з 25 червня 2026 року.

У задоволенні заяви в частині видачі обмежувального припису на строк шість місяців відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення.

Копію рішення ОСОБА_4 надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Володимирський районний відділ поліції ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_4 на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Володимирської міської ради.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ігор ВІТЕР