Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №380/9720/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/9720/25 пров. № А/857/42003/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (головуючий суддя Желік О.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів, у справі №380/9720/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, в якому просила:

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22;

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення. Також суд зазначив, що до доходу позивача (грошове забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5%. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що станом на день виплати сум грошового забезпечення на виконання судових рішень позивач не проходив військову службу та не перебував у статусі військовослужбовця, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому заборгованого грошового забезпечення не змінює правової природи цього доходу. Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% (замість 1,5%) з суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі №380/12590/22, є протиправними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військово-медичний клінічний центр Західного регіону подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що для платників військового збору, як, зокрема, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується тільки до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України, то інші доходи зазначеної категорії громадян оподатковуватимуться за загальним правилом за ставкою 5 відсотків. Отже, дохід у вигляді виплат за попередні періоди грошового забезпечення та індексації, нарахований за рішенням суду на користь звільненим (переведеним) військовослужбовцям Збройних Сил України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інший дохід та оподатковуються військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

На підставі наказу начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) від 19.11.2020 № 43-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі п. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», та наказом від 27.11.2020 №228 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з 29.11.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №380/12590/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю.

Суд вирішив: Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2016року по лютий 2018року включно. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2016року по лютий 2018року з урахуванням січня 2008року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).

Так, на виконання рішення суду, 20.02.2025 відповідачем здійснено нарахування позивачу грошового забезпечення на загальну суму 53 395,90 грн та здійснено виплату на суму 41 114,84 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк» та розрахунково-платіжною відомістю.

Як убачається із розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за лютий 2025 рік відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з відрахуванням утриманого ПДФО 18% - 9 611,26 грн та утриманого військового збору за ставкою 5 % тобто 2 669,80 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо здійснення виплати грошового забезпечення з відрахуванням утриманого ПДФО 18% та нарахування військового збору на виплачену суму перерахованого грошового забезпечення за ставкою 5% від оподаткованого доходу протиправними, тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115 (далі Положення - №1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Разом з тим, пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.2 пункту 163.1 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 року збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Натомість, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» №4113-ІХ від 04.12.2024 року уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 відповідач виплатив грошове забезпечення позивачу, утримавши з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5% в сумі 2 669,80 грн.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до такого виду доходу позивача в силу положень ПК України повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка, тобто на 3,5 відсотка менше, ніж було утримано відповідачем.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що станом на день виплати сум грошового забезпечення на виконання судових рішень позивач не проходив військову службу та не перебував у статусі військовослужбовця, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому заборгованого грошового забезпечення не змінює правової природи цього доходу. Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% (замість 1,5%) з суми грошового забезпечення, нарахованого позивачу на виконання рішення суду від 31.10.2022 у справі №380/12590/22, є протиправними.

Щодо аргументів про утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Приписами пунктів 3-5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядовою і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22 відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення в розмірі 53 395,90 грн, з одночасним утримання податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.

У той же час, одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/12590/22.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювані в цій справі дії відповідача не відповідають критеріям, визначеним ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі №380/9720/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний