Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №460/15973/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15973/24 пров. № А/857/10685/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 460/15973/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення

суддя в 1-й інстанції – Гресько О.Р.

час ухвалення рішення – не визначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 25.02.2026,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач 2) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 02.12.2024 № 172650009838, яким відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пп.7 п.2 ст.114 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача 1 призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно пп.7 п.2 ст.114 Закону України ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 460/15973/24 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.12.2024 № 172650009838, яким ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах у порядку п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25.11.2024.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 наполягає на тому, що позивачка не надала документів про виховання дітей до 14 років. Крім цього, відповідач зауважує, що в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування відсутні відомості про стаж роботи позивачка станом на дату подання заяви про призначення пенсії у сільськогосподарському товаристві.

Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка надала належні та достатні докази, які підтверджують стаж та час її роботи у сільськогосподарському виробництві на дату подання заяви про призначення пенсії, а також народження та виховання п`яти дітей віком до 14 років.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.11.2024 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка народила та виховала понад п`ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення працювала на постійній основі у сільському господарстві.

02.12.2024 відповідач 2 прийняв рішення № 172650009838, яким відмовив позивачці у призначенні пенсії з підстав не підтвердження постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві та не підтвердження факту виховання п`ятьох дітей до чотирнадцятирічного віку. Зазначено, що станом на 25.11.2024 стаж роботи за жовтень-листопад 2024 року відсутній в реєстрі застрахованих осіб.

Не погодившись із цим рішенням відповідача 2 позивачка звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (далі - Порядок №244).

У п. 1 Порядку № 244 передбачено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для отримання вказаного виду пільгової пенсії за віком необхідно дотримання на час подання заяви про призначення пенсії двох умов: факт роботи в сільськогосподарському виробництві; факт виховання п`ятеро і більше дітей до 14 річного віку.

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження факту роботи в сільськогосподарському виробництві позивачка надала трудову книжку та довідку від ФГ «Фарян Агро».

Відповідно до інформація, що є у трудовій книжці, позивачка 01.07.2024 прийнята на роботу в ФГ «Фарян Агро» на посаду підсобний працівник (наказ №01-К від 01.07.2024).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відомості свідчать про те, що основний вид діяльності Фермерського господарства «Фарян Агро» (код ЄДРПОУ 45227487) за КВЕД 01.11 є: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а інші: за КВЕД: 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 52.10 складське господарство.

Крім того, позивачка надала довідку ФГ «Фарян Агро» без номера та дати і аналогічну довідку від 08 січня 2025 року про те, що позивачка з 01.04.2024 року по теперішній час працює у ФГ «Фарян Агро» на посаді підсобний працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, саме трудова книжка є документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, зокрема, й перебування його у трудових відносинах з суб`єктом господарювання (роботодавцем).

Отже, надані позивачкою докази безсумніву підтверджують факт роботи позивачки в сільськогосподарському виробництві станом на дату подання заяви про призначення пенсії.

Що стосується підтвердження факту виховання п`ятеро і більше дітей до 14 річного віку, то позивачка надала свідоцтва про народження восьми дітей із яких слідує, що 5 дітей досягли 14 річного віку, зокрема: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також позивачка додала до справи довідки Березівської сільської ради: від 21.11.2024 № 7806 на підтвердження факту виховання позивачкою 7 дітей до шестирічного віку, від 21.11.2024 № 7804, на підтвердження факту виховання позивачкою 6 дітей до чотирнадцятирічного віку, від 09.12.2024 № 8201 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

Довідкою від 22.11.2024 № 09-26/3792 підтверджується, що позивачка перебувала на обліку в структурному підрозділі управління соціального захисту населення Сарненської державної адміністрації як отримувач державної соціальної допомоги відповідно до постанови № 1751 від 27.12.2001 «Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми» та отримувала державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та державної соціальної допомоги при народженні дитини.

Отже, на думку апеляційного суду, цими документами підтверджується виховання позивачкою 6 дітей до чотирнадцятирічного віку. Відповідач вказані обставини не спростував.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 460/15973/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний